Алергійні кон’юнктивіти
Алергійні кон’юнктивіти діагностують майже в 15 % населення. Часто воии поєднуються з такими системними алергійними захворюваннями, як бронхіальна астма, алергійний риніт, алергійний дерматит та ін.
Реакція на вплив алергенів (лікарських препаратів, квіткового пилку, парфумерії, будівельного пилу) характеризується гіперемією, набряком кон’юнктиви повік й очного яблука, утворенням фолікулів або сосочків на кон’юнктиві; її поверхня має специфічний вигляд («бруківка»). Хворі скаржаться на свербіж, печіння, іноді погіршання зору, якщо процес поширюється на рогівку.
Діагностика. Для діагностики й лікування захворювання дуже важливо уточнити алергологічний анамнез. За необхідності проводять емісійні (виключення можливого алергену) й експозиційні (виключення алергену після вщу хання гострого процесу) проби, а також провокаційні шкірні проби. Визначення еозинофілів у зіскрібку кон’юнктиви теж має важливе діагностичне значення.
Лікування. Необхідна умова ефективності лікування — усунення алергену. Місцево призначають глюкокортикостероїди (гідрокортизон, дексамета- зон, декса-Пос, фармадекс, дексагель, максидекс) і протналергійні препарати (алергодил, аломід, оиатанол, алергокром, емадин). Для системної терапії показано вживання протиалергійних препаратів (кларитин, epiyc) усередину. Специфічне лікування (імунотерапію) проводять у разі недостатньої ефективності попередньої медикаментозної терапії.