АКОМОДАЦІЯ

Для нормальної життєдіяльності людині необхідно ясно бачити предмети на різній відстані. Здатність ока фокусувати зображення розглянутих предметів на сітківці незалежно від відстані, на якій перебуває предмет, називається акомодацією.

B оці людини акомодація здійснюється за рахунок зміни кривизни кришталика, унаслідок чого змінюється заломлювальна здатність ока. У процесі акомодації беруть участь два компоненти: активний — скорочення війкового м’яза і пасивний — зумовлений еластичністю кришталика.

Фізіологічний механізм акомодації такий: при скороченні волокон війкового м’яза відбувається розслаблення циннової зв’язки, до якої підвішений кришталик, розміщений у капсулі. Ослаблення натягу волокон цієї зв’язки зменшує ступінь натягу капсули кришталика. При цьому кришталик унаслідок своєї еластичності набуває більш опуклої форми, у зв’язку з чим заломлювальна сила його збільшується, і на сітківці вже фокусується зображення близько розташованих предметів. Унаслідок розслаблення війкового м’яза розвивається зворотний процес (мал. 2.6).

При акомодації в оці відбуваються такі зміни:

1. Кришталик змінює свою форму нерівномірно: передня поверхня, особливо центральна частина, змінюється сильніше, ніж задня.

Мал. 2.6. Акомодаційний апарат ока (за Гельмгольцом). Ліва половина малюнка — у стані спокою акомодації, права — у разі її напруження

2. Глибина передньої камери зменшується унаслідок наближення кришталика до рогівки.

3. Кришталик опускається донизу за рахунок провисання на розслабленій зв’язці.

4. Звужується зіниця у зв’язку із загальною іннервацією

війкового м’яза і м’яза — звужувача зіниці від парасимпатичної гілки окорухо- вого нерва. Діафрагмувальний ефект звуженої зіниці, зі свого боку, збільшує чіткість зображення близьких предметів.

5. Відбувається конвергенція обох очей.

Рефракцію ока в стані спокою акомодації називають статичною, а при включенні її — динамічною.

Акомодація характеризується ділянкою й об’ємом акомодації. Ділянка (довжина) акомодації — це простір, у межах якого око може пристосовуватися до різних відстаней (акомодувати).

Найдальша точка ясного зору (punctum remotum) — це точка в просторі, в якій зберігається ясний зір за максимального розслаблення акомодації, а найближча точка ясного зору (punctum proximum) — це точка, в якій зберігається ясний зір за максимального напруження акомодації. Відрізок між ними — це ділянка, або довжина акомодації. ІЇ визначають у лінійних мірах довжини щодо різниці віддалення від ока найдальшої і найближчої точки ясного зору.

Об’єм акомодації (ширина, сила акомодації) характеризується різницею у заломлювальній силі оптичної системи ока при переведенні погляду від найдальшої до найближчої точки ясного зору.

Об’єм акомодації в діоптріях визначають за формулою

де r і p — відстань від ока до найдальшої і найближчої точки ясного зору; P і R — відповідні їм величини рефракції у діоптріях.

Акомодація кожного ока окремо називається абсолютною, акомодація очей при певній конвергенції зорових осей — відносною. У разі бінокулярного зору переміщення точки ясного зоруз нескінченності, коли зорові осі обох очей паралельні, на якусь кінцеву відстань супроводжується перетинанням зорових осей

Мал. 2,7. Положення найдальшої і найближчої точки ясного зору при еметропії (а), гіперметрії (б) і міопії (в)

обох очей у цій кінцевій точці. Для цього необхідна конвергенція очних яблук. Що ближче до ока точка найближчого зору, то більший потрібний об’єм акомодації й тим сильніша має бути конвергенція очних яблук.

Відносна акомодація завжди менша за абсолютну, що пов’язано з деяким подовженням анатомічної осі ока при конвергенції через тиск на око зовнішніх очних м’язів.

Розрізняють позитивну і негативнучастини відносної акомодації. Негативна частина — це та частина відносної акомодації, що затрачується під час зорової робоз и ока, позитивна частина — це резерв акомодації. Для тривалої роботи на близькій відстані без стомлення очей велике значення має правильне співвідношення обох частин. Очі швидко стомлюються, якщо затрачується вся акомодація (і позитивна, і негативна). Для комфортної роботи на близькій відстані необхідно, щоб позитивна частина відносної акомодації була приблизно в 2 рази більша від її негативної частини (мал. 2.7).

Патологія акомодації. Параліч акомодації виникає при ураженні окорухового нерва внаслідок захворювання, отруєння, травми або впливу медикаментів.

Перевантаження акомодаційного апарату зумовлює акомодативну астенопію або спазм акомодації.

Акомодативна астенопія (зорове стомлення) трапляється при некоригованій гіперметропії, астигматизмі й пресбіопії. При акомодативній астенопії розвивається парез війкового м’яза, що супроводжується зменшенням об’єму акомодації.

Акомодативна астенопія характеризується появою під час роботи на близькій відстані больових відчуттів у ділянці перенісся і скронь, головним болем, погіршанням зору при читанні й розгляданні предметів; іноді трапляються загальні прояви у вигляді нудоти і навіть блювання.

Спазм акомодаціївиникле. внаслідок тривалого напруження війкового м’яза і проявляється посиленням рефракціїока — розвивається несправжня еметропія або міопія. Спазм акомодації характеризується зниженням гостроти зору вдалину, головним болем, стомлюваністю під час читання; при циклоплегії спостерігають ослаблення рефракції.

Лікування акомодативної астенопії і спазму акомодації полягає у правильній раціональній корекціїаномалій рефракції і пресбіопії, ужитті загально- зміцнювальних заходів, дотриманні режиму зорових навантажень.

2.2.1.