AIІАТОМО-ТОПОГРаФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ TA ФУНКЦІЇ
Сльозові органи складаються зі сльозопродукувального апарату і системи сльозових шляхів (мал. 5.1).
До сльозопродукувального апарату належать сльозова залоза й група додаткових залоз кон’юнктиви.
Сльозонродукувальний апарат виділяє сльозу — прозору рідину зі слабколужною реакцією (pH 7,0-7,4), що складається з води (98 %), мінеральних солей (0,6 %) і білків (0,1 %). Сльозова рідина, до складу якої крім власне сльози входять муцин і ліпіди, виконує захисну, оптичну і трофічну функції.Сльозова залоза (glandula lacrimalis) розміщена по верхньозовнішньому краю очної ямки в однойменній ямці лобової кістки (fossa glandulae lacrimalis). У ній розрізняють очноямкову (pars orbitalis) і повікову (pars palpebralis) час-
Мал. 5.1. Будова сльозового апарату
тини. ІІовікова частина залози має 3—9 вивідних самостійних проток, а також численні протоки, що йдуть від очноямкової частини. Останні, проходячи через повікову частину сльозової залози, відкриваються у склепінні кон’юнктиви. Додаткові дрібні залози забезпечують постійне зволоження очного яблука, тоді як сльозова залоза активно продукує рідину лише в екстремальних умовах (емоції, подразнення чутливих нервових закінчень у слизовій оболонці ока або носа). (Огляду підлягає лише повікова частина сльозової залози: її можна візуалізувати у разі підняття верхньої повіки і споглядання кінчика носа). Виділювана залозами сльоза, зволожуючи поверхню ока, стікає в нижнє склепіння, де утворює сльозовий струмок (rivus lacrimalis), що впадає в сльозове озеро (lacus lacrinialis), на дні якого лежить сльозове м’ясце (caruncula lacrimalis). Такому просуванню сльози сприяють кліпальні рухи повік.
Сльозова залоза починає функціонувати наприкінці другого місяця життя. До цього віку під час плачу сльози не виділяються.
Сльозові шляхи починаються сльозовими точками (punkta lacrimalis), що розміщені на верхівці сльозових сосочків (papilla lacrimalis) верхніх і нижніх повік, обернені всередину ока і занурені в сльозове озеро.
Сльозові точки переходять у сльозові канальці (canaliculi lacrimalis). У сльозових канальцях розрізняють вертикальну і горизонтальну частини; поступово зближаючись, вони утворюють спільне устя і відкриваються у сльозовий мішок (saccus lacrimalis). Впадання канальців відбувається в косому напрямку в шарах сльозового мішка, за принципом заслінки, що запобігає зворотному відтоку сльози. Стінки сльозових канальців вкриває багатошаровий плоский епітелій; над ним міститься шар еластичних м’язових волокон, що сприяють просуванню сльози канальцямп.Сльозовий мішок розміщений у кістковій однойменній ямці між переднім і заднім коліном внутрішньої спайки повік, охоплений м’язом Горнера (m. Horneri). Усередині мішок вкритий багатошаровим плоским епітелієм, під яким міститься шарзалозистоїтканини.зовні — шаром щільноїволокинстоїтканини. Сльозовий мішок переходить у носо-сльозову протоку (ductus nasolacrimalis), що відкривається під нижньою носовою раковиною на відстані 3—3,5 см від зовнішнього отвору носа. Загальнадовжнна його 15 мм, діаметр 2—3 мм; будова стінки протоки і стінки сльозового мішка однакова.
Відтік сльозової рідини з кон’юнктнвального (сполучнооболонкового) мішка (saccus conjunctivalis) в ніс відбувається постійно внаслідок:
а) кліпальних рухів повік;
б) капілярного притягання рідини в сльозових шляхах (сифонний ефект);
в) перистальтичної зміни діаметра канальців;
г) присмоктувальноїздатності сльозового мішка;
r) від’ємного тиску, що створюється у носовій порожнині під час вдиху.
Кровопостачання ділянки сльозових органів походить із системи очноямкової артерії — гілки внутрішньої сонної артерії, а також зовнішньої верхньощелепної артерії — гілки зовнішньої сонної артерії. Гілки цих артерій добре
117
ліѵгіѵиѵ шсшогаяю кннѵяомоахѵе
анастомозують між собою. Найбільші із судин — кутова артерія (a. angularis) й артерія спинки носа (a. dorsalis nasi). Вени супроводжують артерії. Відтік крові відбувається у лицеві вени і вени очної ямки.
Іннервація сльозової залози здійснюється секреторними волокнами сльозового нерва (n. lacrimalis), що є гілкою очного нерва (n. ophthalmicus). Чутливу іннервацію у ділянці внутрішнього кута ока, сльозового мішка і всієї носо- сльозової протоки здійснює перша й друга гілка трійчастого нерва, рухову іннервацію — лицевий нерв. Ділянку верхівки сльозового мішка іннервують верхній очноямковий нерв (n. supraorbitalis) і підблоковий нерв (n. infratrochlearis), нижню половину мішка й верхню частину носо-сльозової протоки — підочно- ямковий нерв (n. infraorbitalis). Нижню частину носо-сльозової протоки іннер- вує гілка переднього решітчастого нерва (n. ethmoidalis anterior).