16.4.2.3міни органа зору при патології щитоподібної залози
Зміни органа зору при різних за характером і ступенем ураженнях щитоподібної залози називають ендокринною офтальмопатією. Провідними симптомами є екзофтальм і порушення рухомості очного яблука (унаслідок ураження ретробульбарної клітковини й окорухових м’язів); можливі зміни рогівки, диска зорового нерва, часто виникає внутрішньоочна гіпертензія.
Класифікація. Відповідно до класифікації А.Ф. Бровкіної і співавторів (1985) виділяють три форми ендокринної офтальмопатії: тиротоксичний екзофтальм, набряковий екзофтальм й ендокринна міопатія.
Клінічна картина. Симптоми тиротоксичного екзофтальму багато років можуть залишатися стабільними в разі компенсованого тиротоксикозу; поява їх імовірна при ey- і гіпотироїдних станах (мал. 16.11).
До його клінічних проявів належать:
• розширення очної щілини (симптом Дельримпля);
• рідке кліпання (симптом Штельвага);
• ретракція верхньої повіки (симптом Кохера);
Мал. 16.11. Двобічний тиротоксичний екзофтальм
• відставання верхньої повіки в разі повільного опускання очей (симптом Грефе);
• тремор закритих повік (симптом Розенбаха);
• підвищений блиск очей (симптом Краузе);
• недостатність конвергенції (симптом Мебіуса);
• деяке обмеження рухливості очних яблук назовні;
• періодичне розширення очної щілини при тривалій фіксації (симптом Боткіна).
У разі набрякового екзофтальму з урахуванням морфологічних змін в око- рухових м’язах і клітковині очної ямки виділяють: 1) клітинну інфільтрацію; 2) перехід у фіброз; 3) фіброз.
Під час клінічного обстеження виявляють такі зміни:
• минуший набряк періорбітальної тканини, що зумовлює протрузію ока (здебільшого двобічний);
• утруднення репозиції очного яблука; згодом вона унеможливлюється;
• обмеження рухливості очних яблук аж до повної офтальмоплегії, розвиток диплопії;
• симптом хреста — збільшення калібру і звивистості епісклеральних судин у зоні прикріплення окорухових м’язів;
• утруднення або неможливість змикання очних щілин;
• порушення чутливості рогівки, поява ерозій та інфільтратів, схильних до звиразкування;
• «білий» (скляний) хемоз кон’юнктиви, що переходить у «червоний»;
• підвищення внутрішньоочного тиску при погляді вгору (симптом Бралей);
• виражений венозний стаз; ознаки застійних дисків зорових нервів з подальшою їх атрофією;
• можливий розвиток ретробульбарного невритузі зниженням гостроти зору, розвитком центральної скотоми й порушенням сприйняття зеленого кольору.
Ендокринна міопатія може виникати як первинно, так і внаслідок набрякового екзофтальму.
Окорухові м’язи при цьому синдромі ущільнюються і товщають, їх колагенова проліферація, атрофія і жирова інфільтрація прогресують. Здебільшого починається зі слабкості верхнього прямого і зовнішнього прямого окорухових м’язів, що зумовлює диплопію й обмеження рухливості ока догори й назовні. Розвивається косоокість, відбувається відхилення очного яблука донизу і досередини. Екзофтальм не виражений.Д і а г н о c т и к а. У діагностиці й оцінюванні тяжкості ендокринної офталь- мопатії важливі такі обстеження, як біомікроскопія, периметрія, ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія очних ямок, стандартна й позиційна тонометрія при погляді догори й назовні.
Диференціальну діагностику найчастіше проводять із кератокон’юнктивітом, каналікулітом, пухлинами сльозового м’ясця й очної ямки, паралітичною косоокістю, глаукомою.
Л і к у в а н н я консервативне. Медикаментозна терапія спрямована на лікування основного захворювання.