Вивчивши матеріал цієї теми, ви будете ЗНАТИ:
У сутність, необхідність та об’єктивні критерії побудови системи фінансового вирівнювання;
У сутність міжбюджетних відносин в Україні, їх склад і структуру;
У види та особливості взаємовідносин у бюджетній сфері між різними рівнями місцевих бюджетів;
У порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місцевих бюджетів;
У шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні;
УМІТИ:
• швидко та ефективно знаходити інформацію для поглибленого вивчення проблем фінансового вирівнювання в Україні;
• орієнтуватись у видах і формах взаємозв ’язків в бюджетній сфері, порядку використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місцевих бюджетів;
• використовувати здобуті знання для пропозицій щодо вдосконалення системи фінансового вирівнювання та міжбюджет- них відносин в Україні.
Термін «фінансове вирівнювання» походить з англ. fiscal (фіскальний; грошовий, фінансовий) equilization (вирівнювання). Поняття «фінансове вирівнювання» трактується як процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно- територіальних одиниць, які не мають достатніх власних доходів. Фінансове вирівнювання — це система трансфертів фінансових ресурсів між юрисдикціями різних рівнів державного управління, метою якої є встановлення однакових вихідних умов щодо формування фінансового потенціалу або надання публічних послуг. Основна суть — забезпечення можливостей органів субцентраль- ної влади виконання їх обов’язків щодо надання мешканцям відповідної території однакового обсягу публічних послуг за однакового фіскального навантаження.
Вирівнювання виконує кілька функцій. Найчастіше в науковій літературі згадується коригування негативних наслідків фіскального федералізму. Разом з тим, вирівнювання може бути застосоване як інструмент досягнення горизонтальної рівності між резидентами різних регіонів.
Вирівнювання може виконувати стабілізаційну функцію, що дає змогу суб’єктам системи вирівнювання уникнути або принаймні знизити вплив неперед- бачуваних негативних явищ, з якими ці суб’єкти не можуть впоратися самостійно. Наступна функція фінансового вирівнювання — коригувальна. За допомогою фінансового вирівнювання коригуються неефективні рішення органів місцевого самоврядування.До складу системи фінансового вирівнювання належать п’ять компонентів: дохідна спроможність місцевих бюджетів, видаткові потреби, фонд фінансового вирівнювання, безумовні трансферти місцевим бюджетам, внески з місцевих бюджетів до фонду фінансового вирівнювання, формула фінансового вирівнювання. Системи фінансового вирівнювання, зокрема правовий статус її складових інститутів та інструментів, відрізняються в різних країнах. Зазначені відмінності зумовлені тим, що формування систем фінансового вирівнювання пов’ язане з комплексом факторів соціально-економічного характеру.
Систему фінансового вирівнювання з позицій теорії державних фінансів формують трансферти вирівнювання на виконання делегованих органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної влади повноважень. Таке поняття тотожне з поняттям бюджетного регулювання. При цьому з позицій теорії місцевих фінансів система фінансового вирівнювання складається з трансфертів, що надаються з бюджетів одних громад до бюджетів інших громад задля підвищення фіскальної спроможності таких бюджетів на виконання власних повноважень громад.
Можна виділити форми взаємовідносин між бюджетами: субсидіювання (субсидії, субвенції, дотації); вилучення коштів; взаємні розрахунки; бюджетні позички. Законодавство України передбачає такі види трансфертів бюджетам самоврядування: 1) трансферти з Державного бюджету України; 2) трансферти між бюджетами самоврядування; 3) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення. Як дотації, так і субвенції мають надаватися на єдиних для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин засадах із використанням простої і зрозумілої методики.
Це дасть змогу усунути непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема.Досліджуючи міжбюджетні відносини, доцільно розглянути такий елемент, як бюджетний механізм, у складі якого як сукупності визначених видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації і використання бюджетних ресурсів створюється набір фінансових інструментів, які впливають на різні аспекти суспільного розвитку. При цьому дієвість бюджетного механізму, на основі якого реалізуються бюджетні функції, визначається дієвістю окремих інструментів, зокрема інструментів бюджетного регулювання. В Україні традиційно використовують такі інструменти бюджетного регулювання: власні доходи; відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (регулюючі та закріплені доходи); міжбюджетні трансферти; бюджетні позички.
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами здійснюється за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1195 (далі — постанова) з урахуванням змін і доповнень. Формула розроблена відповідно до статей 97 і 98 Бюджетного кодексу України для розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між Державним бюджетом України, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетами районів.
На сьогодні більшість розвинутих країн активно впроваджують та вдосконалюють явні та приховані фінансові інструменти, які послаблюють фіскальні відмінності між юрисдикціями. Важливість фіскальної еквілізації посилюється не тільки широким застосуванням як у федеративних, так і в унітарних країнах, а й фактом наявності принципів, методів та об’єктів фінансового вирівнювання, що лягли в основу як фінансової системи, так і конституційного права.
Основні засади фінансового вирівнювання європейських країн реалізуються за чотирма базовими напрямами: розмежування видаткових повноважень; розподіл дохідних повноважень; застосування міжбюджетних трансфертів вирівнювання; впровадження формульних підходів вирівнювання доходів та видатків.
У європейських країнах за кожним з цих напрямів запроваджено відповідні заходи, що ґрунтуються на системі принципів.Принципове значення для удосконалення системи фінансового вирівнювання в Україні має теоретико-методологічне обґрунтування розмежування повноважень, з урахуванням фінансової автономії, виключних компетенцій органів місцевого самоврядування. Зважаючи на необхідність збалансованого розвитку фінансової системи України, реформування міжбюджетних відносин у частині уточнення видаткових повноважень органів місцевого самоврядування, що є складовою системи фінансового вирівнювання, має ґрунтуватися на принципах: макроекономічної стабільності, продуктивної орієнтації, міжмуніципальної кооперації, зменшення регіональної поляризації, відповідності видаткових повноважень наявній муніципальній інфраструктурі, визначення основних або обов’язкових видатків, що фінансуються за рахунок трансфертів вирівнювання.
5.1.