УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг від 28.12.2007 № 1324/2007

КОНЦЕПЦІЯ ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг

Якість життя населення значною мірою залежить від надійності, якості та доступності житлово-комунальних послуг, що надаються населенню.

1. Сучасний стан системи ціноутворення у сфері житлово- комунальних послуг

На сьогодні питання ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг визначено Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України «Про ціни і ціноутворення», «Про природні монополії», «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та іншими нормативно-правовими актами.

Політика ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг на сьогодні не лише не забезпечує покриття економічно обґрунтованих витрат суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у відповідній сфері, а й дозволяє включати до складової ціни/тарифу неефективні витрати та не стимулює підприємства, що надають такі послуги, до зниження витрат. Обмежене залучення до процесів формування цін/тарифів представників громадськості та відсутність належного контролю з боку суспільства за використанням коштів, отриманих за надання житлово-комунальних послуг, створює підґрунтя для зловживань у цій сфері та підвищує соціальну напругу. Зазначене є перешкодою для залучення інвестицій у розвиток житлово-комунальної інфраструктури, гальмує використання сучасних форм управління підприємствами, установами, організаціями житлово-комунального господарства, уповільнює запровадження механізму енергозбереження.

Недосконалість регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері житлово-комунальних послуг у частині формування цін/тарифів викликана такими чинниками:

— відсутністю чіткого законодавчого розмежування компетенції центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

— поєднанням органами місцевого самоврядування функцій управління підприємствами, установами, організаціями житлово- комунального господарства та функцій регулювання їх діяльності в частині встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що призводить до конфлікту інтересів всіх учасників цих відносин;

— відсутністю єдиних нормативне врегульованих принципів формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

— відсутністю комплексної нормативно-правової бази для запровадження ефективної системи державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та діяльності суб’єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, у тому числі в сфері житлово-комунального господарства.

Не можна вважати оптимальною поширену в Україні систему тарифного регулювання методом «витрати плюс», оскільки у ці- ні/тарифі враховується повний обсяг витрат, фактично понесених суб’єктом господарювання, серед яких є й неефективні, обумовлені нераціональним господарюванням. Цьому сприяють положення Закону України «Про природні монополії», за яким при регулюванні цін/тарифів суб’єктів природних монополій враховуються витрати, які згідно із законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу.

Підґрунтям для зловживань монопольним становищем у сфері житлово-комунальних послуг є і поширеність практики перехресного субсидування одного виду господарської діяльності за рахунок іншого та однієї категорії споживачів за рахунок іншої.

Разом із тим економічно обґрунтована ціна/тариф на житлово- комунальні послуги має покривати лише економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, що, в свою чергу, вимагає вдосконалення методологічних засад формування цін/тарифів, підвищення їх стимулюючої ролі.

Неврегульованими залишаються питання звітності про використання коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та оприлюднення такої інформації.

З огляду на можливі негативні соціальні наслідки приведення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня і за умов непідготовленості фінансової системи до організації належної підтримки малозабезпечених верств населення вдосконалення державного регулювання у сфері формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має здійснюватися поетапно.

2. Мета Концепції

Метою цієї Концепції має стати визначення пріоритетних напрямів та завдань щодо вдосконалення ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечення захисту прав споживачів на отримання ними товарів та послуг належної якості в достатньому обсязі та за економічно обґрунтованими цінами, створення умов для збалансованого розвитку підприємств житлово- комунального господарства та системного правового розв’язання існуючих у цій сфері проблем.

3. Основні напрями та механізми розвитку державного регулювання цін/тарифів у сфері житлово-комунальних послуг

Державне регулювання цін/тарифів у сфері житлово- комунальних послуг має здійснюватися шляхом визначення:

— суб’єктів регулювання, їх повноважень та принципів діяльності;

— єдиних принципів формування цін/тарифів на житлово- комунальні послуги для всіх категорій споживачів таких послуг;

— механізмів захисту прав споживачів на отримання житлово-комунальних послуг належної якості у достатньому обсязі та за економічно обґрунтованими цінами, а також механізмів соціальної підтримки малозабезпечених верств населення;

— засад стимулювання енергозбереження в житлово- комунальній сфері;

— порядку відшкодування суб’єктам господарювання збитків, завданих у результаті прийняття рішень, пов’ язаних із затверджен- ням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері ціноутворення.

3.1. Суб’єкти державного регулювання у сфері житлово- комунальних послуг Державне регулювання у сфері житлово- комунальних послуг має здійснюватися Кабінетом Міністрів України, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг, іншими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в установленому порядку має належати:

— забезпечення проведення цінової політики відповідно до закону;

— визначення методології (порядку) формування цін/тарифів на певні види житлово-комунальних послуг, що надаються суб’ єктами господарювання, які не займають монопольне становище на відповідних ринках;

— визначення пріоритетних інвестиційних проектів у сфері житлово-комунальних послуг загальнодержавного значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або державного бюджету;

— забезпечення соціальної підтримки незахищених верств населення;

— підготовка проектів нормативно-правових актів, які передбачатимуть стимулюючі заходи щодо розвитку сфери житлово- комунальних послуг;

— удосконалення порядку відшкодування суб’єктам господарювання збитків, завданих у результаті прийняття рішень, пов’язаних із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у сфері ціноутворення.

До повноважень органу державного регулювання у сфері комунальних послуг у встановленому порядку має належати:

— підготовка пропозицій щодо формування цінової політики у сфері житлово-комунальних послуг, а також амортизаційної політики в питаннях, що стосуються ціноутворення на послуги підприємств, установ, організацій, що здійснюють господарську діяльність у відповідній сфері, зокрема в частині контролю за визначенням вартості основних фондів та встановлення норм амортизації;

— розроблення методології (порядку) формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб’єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках;

— регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб’єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, в обсягах, що перевищують установлену межу.

До повноважень органів місцевого самоврядування в установленому порядку має належати:

— регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб’єктами, які не займають монопольне становище на відповідних ринках;

— регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб’ єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, якщо обсяги виробництва не перевищують межу, встановлену відповідним органом державного регулювання;

— визначення пріоритетних інвестиційних проектів місцевого значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або відповідного місцевого бюджету.

На перехідний період певні функції державного регулювання мають здійснювати органи державного управління у відповідних сферах та органи місцевого самоврядування, які встановлюють ціни/тарифи на централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відшкодування збитків, понесених у цьому випадку суб’єктами господарювання, що надають такі послуги, має здійснюватися за рахунок відповідного бюджету.

3.2. Принципи формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги має здійснюватися на таких принципах:

— збалансованості інтересів всіх учасників суспільних відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

— відкритості процедур формування цін/тарифів на житлово- комунальні послуги та використання коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги;

— контрольованості цін/тарифів на житлово-комунальні послуги з боку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування шляхом обов’язкового залучення для перевірки ефективності витрачання коштів незалежних аудиторських компаній та оприлюднення отриманих ними висновків та рекомендацій;

— обов’язковості запровадження окремої звітності про діяльність з виробництва, передачі та постачання електро- і теплової енергії, транспортування газу, водопостачання та водовідведення;

— уникнення перехресного субсидування одного виду діяльності за рахунок іншого, однієї категорії споживачів за рахунок іншої;

— нормування витрат підприємств, установ, організацій, що здійснюють господарську діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, шляхом оптимізації витрат таких суб’єктів;

— обов’язковості покриття економічно обґрунтованих витрат суб’ єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги;

— пріоритетності інвестиційних проектів, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок інвестиційної складової ці- ни/тарифу та/або коштів, виділених з відповідного бюджету;

— стимулювання енергозбереження шляхом визначення форм державної підтримки заходів з енергозбереження;

— економічного заохочення підприємств, установ, організацій, що здійснюють господарську діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, до підвищення показників якості надання послуг;

— запровадження системи компенсацій, які виплачуються споживачам підприємствами, установами, організаціями, що здійснюють господарську діяльність у сфері житлово-комунальних послуг, у випадку порушення такими суб’єктами встановлених вимог щодо якості надання послуг;

— встановлення максимального рівня рентабельності;

— обов’язковості врахування в ціні/тарифі інвестиційної складової для реалізації затверджених у встановленому порядку пріоритетних інвестиційних проектів та застосування пільг зі сплати житлово-комунальних послуг одночасно з визначенням джерел їх покриття;

— законодавчого визначення механізмів оперативного корегування цін/тарифів на комунальні послуги у разі зміни їх складових.

3.3. Принципи захисту прав споживачів, що отримують житлово-комунальні послуги

Захист прав споживачів на отримання ними житлово- комунальних послуг у необхідних обсягах, належної якості та за економічно обґрунтованими цінами є першочерговим завданням соціальної держави.

Захист прав споживачів має базуватися на таких принципах:

— надійності постачання житлово-комунальних послуг високої якості, що забезпечується цінами/тарифами, які покривають економічно обґрунтовані витрати суб’єктів господарювання, що надають ці послуги;

— відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

— відповідальності суб’єктів господарювання за надання житлово-комунальних послуг не в повному обсязі або неналежної якості;

— поетапного переходу до моделі формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги на ринкових засадах;

— запровадження системи адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів державного бюджету з визначенням критеріїв та порядку надання такої допомоги.

3.4. Загальні засади стимулювання енергозбереження у сфері житлово-комунальних послуг

Відсутність послідовної державної політики у сфері енергозбереження та стимулюючих заходів щодо запровадження енергозберігаючих програм призводить до ситуації, за якою Україна, лишаючись енергозалежною державою, має енергоємність економіки, що у 4—5 разів перевищує відповідні показники розвинених держав світу.

Для підвищення енергоефективності у сфері житлово- комунального господарства, зменшення непродуктивних витрат енергоресурсів у цій сфері необхідно вирішити питання щодо:

— запровадження на ринках житлово-комунальних послуг механізму, що сприятиме ощадному використанню енергетичних ресурсів;

— державної підтримки запровадження енергозберігаючих заходів;

— стимулювання масового застосування засобів обліку споживання комунальних послуг;

— проведення широкої роз’ яснювальної роботи серед населення з питань енергозбереження.

3.5. Основні засади застосування засобів обліку споживання житлово-комунальних послуг

З метою запровадження ощадливого використання енергетичних та інших ресурсів державна політика у сфері формування цін/тари- фів на житлово-комунальні послуги має базуватися на поступовому переході до масового застосування засобів обліку споживання води, природного газу, теплової та електричної енергії, а також запровадження сучасних систем обробки накопиченої ними інформації.

Реалізація цього завдання має передбачати:

— обов’язковість застосування суб’єктами господарювання, що надають житлово-комунальні послуги, засобів обліку споживання таких послуг, забезпечення фінансування діяльності із встановлення засобів обліку, а також систем обробки накопичуваної ними інформації за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або фінансової підтримки державного бюджету;

— забезпечення за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, ремонту, обслуговування та перевірки засобів обліку споживання житлово-комунальних послуг під час їх експлуатації суб’єктами господарювання, що надають відповідні послуги;

— визначення відповідним органом державного регулювання вимог до засобів обліку споживання житлово-комунальних послуг на підставі висновків органів державного метрологічного нагляду з урахуванням розрахункової схеми обліку, порядку розрахунків та необхідності інформаційного обміну і дистанційної реєстрації показань.

4. Заходи щодо реалізації Концепції

Першочерговими завданнями у сфері вдосконалення системи регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги мають бути:

1) приведення норм Законів України «Про житлово- комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про ціни і ціноутворення», «Про природні монополії» у відповідність між собою, зокрема в частині повноважень органів, які здійснюють регулювання цін/тарифів, а також визначення процедур затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;

2) внесення змін до Законів України «Про житлово- комунальні послуги» та «Про природні монополії» щодо застосування альтернативних методів регулювання цін/тарифів та визначення статей витрат, що обов’язково мають враховуватися у ці- нах/тарифах;

3) поетапна заміна пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг адресними грошовими виплатами населенню;

4) вдосконалення порядку формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги в частині:

— визначення критеріїв, за якими має здійснюватися оцінка економічної обґрунтованості цін/тарифів на етапі їх встановлення та застосування, в тому числі з урахуванням рівня соціально- економічного розвитку відповідного регіону та технічних можливостей суб’єктів господарювання;

— забезпечення окремого обліку доходів, витрат і фінансових результатів за кожним видом діяльності суб’єктів господарювання, що підлягають регулюванню;

— урахування інвестиційної складової для реалізації затверджених у встановленому порядку інвестиційних проектів;

— запровадження нормування витрат і втрат ресурсів, які б стимулювали оптимізацію витрат суб’єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги;

5) розроблення порядку корегування цін/тарифів на житлово- комунальні послуги, зокрема в разі зміни цін на енергоносії і розміру мінімальної заробітної плати;

6) розроблення порядку проведення перерахунків плати за ненадані, надані не в повному обсязі житлово-комунальні послуги та послуги, якість яких не відповідає нормативним вимогам;

7) встановлення рівня рентабельності для суб’єктів господарювання, які надають житлово-комунальні послуги, з урахуванням витрат на капітальні інвестиції;

8) розроблення порядку відшкодування різниці між затвердженими цінами/тарифами на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво;

9) розроблення порядку оплати послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків;

10) запровадження механізму введення в дію нових цін/тарифів на енергоносії, які є складовою ціни/тарифу на житлово- комунальні послуги, не раніше, ніж через 30 днів після їх оприлюднення в засобах масової інформації;

11) розроблення нормативно-правового акта про порядок організації відкритих слухань з питань зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість і структуру, норми споживання, порядок надання послуг, обґрунтованість витрат тощо;

12) посилення відповідальності споживачів за несвоєчасну оплату отриманих житлово-комунальних послуг;

13) визначення основних засад застосування засобів обліку та споживання житлово-комунальних послуг;

14) розроблення механізмів врахування при формуванні цін/тарифів відповідності якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів;

15) запровадження автоматизованих систем контролю за наданням споживачам житлово-комунальних послуг.