<<
>>

Резюме

Розвиток місцевого самоврядування у світі був підкріплений прийняттям низки міжнародних правових актів (Європейська хартія про місцеве самоврядування — 1985 р.; Всесвітня декларація місцевого самоврядування — 1985 р.; Європейська хартія міст та Європейська декларація прав міст — 1992 р.; Декларація про принципи місцевого самоврядування у країнах СНД — 1993 р.).

Ці документи визначають концепцію місцевого самоуправління — право і реальну можливість органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення. У цих документах зазначаються основні принципи здійснення місцевого самоврядування.

Узагалі бюджетна система об’єктивно передбачає розподіл функцій коштів бюджету між різними рівнями влади за умови збереження певної фінансової самостійності. В ідеалі розподіл функцій і відповідне їм ресурсне забезпечення мають бути оптимальними, а витрачання коштів — максимально ефективним. Саме цей напрям і розглядає бюджетний федералізм, який існує в різних формах. Західні дослідники виділяють внутрішньодержавний, асиметричний, кооперативний, бюрократичний, двосторонній, виконавчий та інші, зумовлені національними особливостями (наприклад, Швейцарія), різновиди федералізму. І всі вони так чи інакше стосуються розподілу компетенції та фінансових ресурсів між державним (центральним, федеральним) і низовими (місцевими) бюджетами. Традиційна теорія фіскального федералізму дає рекомендації для закріплення за різними рівнями державної влади певних функцій та необхідних для їх виконання фіскальних інструментів. Наріжним каменем теорії бюджетного федералізму є теорема про децентралізацію: якщо децентралізація не впливає на рівень витрат, то прийняття рішень щодо локального суспільного блага або ефективніше за централізацію, або принаймні не поступається їй з погляду ефективності. Централізація та пов’ язана з нею стандартизація дуже часто дають змогу не тільки зменшити адміністративні витрати, а й зробити дешевшим безпосередньо виробництво одиниці суспільного блага.

Децентралізація державного сектору економіки доречна тоді, коли сприяє ефективнішому виконанню його функцій.

Останнім часом у побудові міжурядових фінансових відносин досить популярною стала концепція субсидарності.

У будь-якій бюджетній системі головним є розробка стратегії бюджетного регулювання, визначення мети, якої передбачається досягти за допомогою вирівнювальних механізмів. Класичним прикладом вирівнювання споживання державних послуг може бути японська формула розподілу, котра, на думку фахівців, не має аналогів за складністю та має вигляд: T = N - R, де Т — вирівнювальний трансферт; N — базисні фінансові потреби; R — базисні фінансові доходи.

Цікавий метод формування доходів місцевих бюджетів — на основі соціальних стандартів. Вони включають розрахунки таких показників: потенціал доходів бюджету, фіскальний потенціал доходів, а також потенціал доходу, на який розраховує місцевий бюджет, грошова величина соціальних стандартів, розрахунок мінімального бюджету муніципальної одиниці, розрахунок нормативів відрахувань. Позитивним у наведеній методиці формування ресурсів місцевих бюджетів є те, що вона дає змогу врахувати податко- спроможність певної території, наявний (фактичний) потенціал фінансових ресурсів та можливі зміни внаслідок інфляції.

Створюючи в Україні систему трансфертів, важливо усвідомити цей факт і навчитися використовувати такий інструмент на користь розвитку міжбюджетних відносин.

Досвід муніципальних запозичень і фінансування проектів у різних країнах має свої особливості, зумовлені економічними, політичними, культурними, історичними факторами, проте практика їх здійснення та використання свідчить про їхню ефективність та дієвість.

12.1.

<< | >>
Источник: М.А. Гапонюк, А.Є. Буряченко, В.П. Яцюта та ін.. Місцеві фінанси у схемах і таблицях : навч. посіб. / [М. А. Гапонюк, А. Є. Буряченко, В. П. Яцюта та ін.] ; за заг. ред. В. М. Федосова. — К. : КНЕУ,2010. — 600, [8] с.. 2010

Еще по теме Резюме: