<<
>>

Резюме

Невід’ємною складовою формування та побудови соціально орієнтованої ринкової економіки є реалізація комплексу заходів, пов’язаних із підвищенням рівня життя населення, створенням умов і реальних можливостей для забезпечення його добробуту.

Для реалізації цього завдання важливе значення надається подальшому розвиткові житлово-експлуатаційного господарства країни.

Головні суб’єкти фінансових відносин у сфері функціонування житлово-експлуатаційного комплексу — споживач, виробник, виконавець. Ці відносини виникають з приводу надання послуг, які забезпечують функціонування житлового фонду країни. Проте слід підкреслити, що фінанси житлово-експлуатаційного комплексу тісно пов’язані з матеріальним виробництвом, але самі по собі в процесі матеріального виробництва участі не беруть, а опосереднюють грошовою формою процес розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту на всіх стадіях його руху — виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Головними статтями доходів підприємств житлового господарства є доходи від квартирної і орендної плати та інші доходи від діяльності, пов’ язаної з утриманням житлового фонду.

Тарифи становлять розрахункову базу для формування доходів підприємств житлово-експлуатаційного комплексу і являють собою різновид оптових або роздрібних цін і встановлюються переважно на послуги суспільного характеру чи продукцію.

Відповідно до чинного законодавства розмір тарифів на житлово- комунальні послуги регулюється місцевими органами влади залежно від виду послуги яка надається тим чи іншим житлово-комунальним підприємством, від споживачів, як то населення, бюджетні організації, комерційні фірми, а також залежно від соціально-економічних, природно-кліматичних, геополітичних та інших факторів.

Створення необхідних життєвих благ для громадян відбувається в процесі виробництва, який вимагає проведення певних затрат засобів і предметів праці, а також робочої сили. На основі цього в процесі виробництва формується собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, що суттєво впливає на фінансові показники роботи підприємства — його валовий прибуток, або збитки.

Витрати на виготовлення та збут продукції, робіт і послуг у різних галузях житлового господарства за складом і структурою не однакові, тому при плануванні, обліку і складанні калькуляції собівартості продукції застосовується кілька їх групувань.

Планування витрат на технічне обслуговування житлових будинків передбачає комплекс взаємозв’язаних організаційних і технічних заходів спрямованих на забезпечення збереження житлових будівель, інженерних комунікацій та обладнання упродовж всього періоду їх використання за призначенням. Система включає матеріальні, трудові та фінансові ресурси, а також необхідну нормативну й технічну документацію

Слід зазначити, що на сьогоднішній день немає нормативних документів, які регламентують впровадження в практичну діяльність місцевих органів самоврядування планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду, проте воно могло б здійснюватися на основі Типового положення про умови та порядок проведення капітального ремонту житлових будинків, розробленого на виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і затверджене наказом Держжитлокомунгоспу від 25.04.05, № 60 (зареєстрований в Мін’юсті України 19.05.05, за № 541/108). Це положення визначає умови і порядок фінансування капітального ремонту житлових будинків (їх окремих елементів та конструкцій), споруд та прибудинкових територій підприємств — балансо- утримувачів цих об’ єктів незалежно від форм їх власності.

9.1.

<< | >>
Источник: М.А. Гапонюк, А.Є. Буряченко, В.П. Яцюта та ін.. Місцеві фінанси у схемах і таблицях : навч. посіб. / [М. А. Гапонюк, А. Є. Буряченко, В. П. Яцюта та ін.] ; за заг. ред. В. М. Федосова. — К. : КНЕУ,2010. — 600, [8] с.. 2010

Еще по теме Резюме: