Резюме
Місцеві бюджета — важливий і складний елемент бюджетної системи держави. Питання їх побудови, ефективного використання у фінансовому механізмі держави — в постійному полі зору науковців та практичних працівників усіх рівнів.
Розглядати проблеми місцевих бюджетів необхідно у двох аспектах:— як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування;
— як економічну категорію, що передбачає комплекс взаємовідносин між місцевими та Державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів.
Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети — це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо. Тому місцевий бюджет відображає балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються та витрачаються на відповідній території.
Разом із тим, місцеві бюджети як економічна категорія відображають зумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що перебувають у розпорядженні місцевих органів влади і призначені для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.
Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.97 р., активізує господарську діяльність, дає змогу їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. У кінцевому підсумкові все це розширює можливості місцевих органів влади у більш повному задоволенні потреб населення.
Особливістю місцевих бюджетів є те, що в процесі їх формування та використання реалізується принцип демократизму.
Це пов’язано з тим, що всі органи місцевої влади різних рівнів мають свої бюджетні кошти і, користуючись бюджетними правами, проводять еластичну бюджетну політику держави з урахуванням вимог розвитку конкретного регіону.Рішенням місцевої ради про місцевий бюджет затверджується п. 2 ст. 76 Бюджетного кодексу.
Слід зазначити, що затвердження районного та сільських і селищного бюджетів можливе лише після ухвалення Закону про Державний бюджет України у другому читанні, яким встановлюються положення та показники міжбюджетних відносин. Проект місцевого бюджету готує виконавчий орган відповідної ради і, після схвалення, подає їй на розгляд та затвердження.
У структурі виконавчого органу місцевої ради (місцевої державної адміністрації) безпосередні функції зі складання, виконання місцевого бюджету, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету, покладені на місцевий фінансовий орган.
Для організації виконання бюджету принципово важливе значення має правильний та економічно обґрунтований розподіл усіх видів платежів і бюджетних асигнувань по місяцях. Бюджетний розпис складається таким чином, аби забезпечити безперебійне фінансування видатків бюджету.
Розпис доходів і видатків — це основний оперативний план, згідно з яким доходи і видатки розподіляються по підрозділах бюджетної класифікації.
Показники доходів і видатків бюджету, котрі зафіксовані в розпису, не можуть бути безпідставно змінені, а лише відповідно до законодавства України.
У процесі виконання бюджету важливим моментом є відкриття бюджетних асигнувань. Бюджетне асигнування — це повноваження, що надається розпоряднику бюджетних коштів на взяття бюджетного зобов’ язання та здійснення платежів із конкретною метою в процесі виконання бюджету.
2.1.