Тема 7: ПРИВАТНЕ СПОЖИВАННЯ
1. Особистий дохід та особистий наявний дохід: сутність, джерела формування та структура.
r?. Диференціація доходів: сутність, чинники та методи аналізу. Крива Лоренца, коефіцієнт Джині та децильний коефіцієнт.
3. Кейнсіанська функція споживання: математична та графічна інтерпретація. Схильності до споживання та заощадження.
4. Вплив фактору часу на споживання. Посткейнсіанські (довгострокові) функції споживання.
1. Особистий дохід та особистий наявний дохід: СУТНІСТЬ, ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ТА СТРУКТУРА
| Особистий наявний дохід є частиною валового національного наявного доходу країни, що отримується домашніми господарствами. Згідно з моделлю економічного кругообігу доходи домашніх господарств формуються на ринку ресурсів. На цьому ринку підприємства здійснюють витрати, що пов’язані з купівлею ресурсів. Величина цих витрат визначає величину сукупних первинних доходів домашніх господарств (тобто доходів, отриманих в результаті первинного розподілу валового національного доходу). Окрім того, домашні господарства частину своїх доходів отримують в результаті вторинного розподілу валового національного доходу, який здійснюється державою в процесі виконання нею перерозподільчої функції, -соціальні трансферти. | ||
| Сутність | Джерела формування | Структура |
| Особистий дохід домашніх господарств INChs дохід домогосподарств, який складається з заробленого доходу, доходу від власності та отриманих соціальних трансфертів | трудова діяльність у вигляді: роботи за наймом або власного індивідуального бізнесу; власність у вигляді матеріальних та нематеріальних активів (акцій, облігацій, нерухомого майна, землі), | INChs=W+ INCmix + INCprop+ TR INC?s - особистий дохід домогосподарств, W - заробітна плата найманих працівників; INCmi? - змішаний дохід або дохід сектору домашніх господарств (наприклад: від індивідуального бізнесу фізичних осіб); |
| - державне соціальне забезпечення з бюджету країни | INCprop (property income) - доходи від власності (або інакше від активів: дивіденди, проценти, рента тощо); TR (social transfers) - соціальні трансферти (пенсії, стипендії, субсидії тощо). | |
| Особистий наявний дохід домашніх господарств DI 1) частина особистого доходу домогосподарств, що залишається у їх розпорядженні після сплати податків на особисті доходи і може бути використана для приватного споживання і заощадження; 2) для приватної закритої економіки, в якій немає податків, -є різницею між сукупним доходом країни (ВВП) і наявним доходом підприємств | Джерело: особистий дохід, тому: DI = INChs — TINChs INChs - особистий доход домогосподарств, TINChs - податки на особистий доход домогосподарств | В умовах приватної закритої економіки: 1) особистий наявний дохід домашніх господарств = ВВП - наявний дохід підприємств: DI = Y - A - ERNret Y - ВВП; A - амортизаційні витрати підприємств; ERNret - нерозподілений прибуток підприємств; (A + ERNret) - наявний дохід підприємств. 2) особистий наявний дохід домашніх господарств (DI) розподіляється на дві частини: - споживання (C) , - заощадження (s): DI = C + s |
2. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА МЕТОДИ АНАЛІЗУ. КРИВА ЛОРЕНЦА, КОЕФІЦІЄНТ ДЖИНІ ТА ДЕЦИЛЬНИЙ КОЕФІЦІЄНТ
Диференціація (нерівність) доходів
| Визначення | Диференціація доходів - відмінність часток у сукупному доході (ВВП) країни, що припадає на різні групи населення. |
| Причини | Диференціація доходів формується під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівності розподілу доходів виокремлють: - різні здібності (фізичні та інтелектуальні), - відмінності освіти і кваліфікації, - працьовитість і мотивацію, - професійну ініціативність і схильність до ризику, - походження, розмір і склад сім'ї, - володіння власністю, - наявність дискримінації за національною, релігійною, гендерною та ін. ознакою. |
| Методи та показники | Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств застосовують різні методи та показники. Серед показників основними є: 1) коефіцієнт Джині, 2) децильний коефіцієнт диференціації. |
В міжнародній статистиці для оцінювання міри нерівності розподілу сукупного доходу в національних економіках різних країн використовується коефіцієнт Джині. Щоб зрозуміти його економічний зміст, треба розглянути модель кривої Лоренца. Для побудови кривої Лоренца роблять припущення про поділ суспільства за доходами на п'ять (або десять) груп.
Рис. 7.1. Крива Лоренца
1. По горизонтальній осі графіка наростаючим підсумком відкладається частка сімей, яким належать доходи. Так, якщо населення країни поділяється на 5 груп, то перщій групі належить 20%, першій та другій -40%, першій, другій та третій - 60% тощо.
По вертикальній осі відкладаються частки доходів, що припадають на першу, першу та другу, першу, другу та третю тощо групи.2. Бісектриса кута, утвореного осями, показує абсолютну рівність в розподілі доходів між окремими групами сімей, коли кожна п’ята частка сімей одержує пяту частку доходу.
3. Відсотковий розподіл сукупного доходу між частками сімей в реальній економіці не є рівним, як це ілюструє згідана бісектриса кута між осями. Нерівність розподілу доходів відображає ламана лінія, що називається крива Лоренца.
4. На рисунку показано, що перші 20% сімей отримують менше 10% сукупного доходу, 40% сімей - менше 15% сукупного доходу, 60% сімей -менше 30% сукупного доходу, 80% сімей - трохи більше 50% сукупного доходу. За таких умов решта 20% сімей отримують решту - майже 50% сукупного доходу.
Висновок:
Чим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси, кута тим більшим є ступінь диференціації (нерівності розподілу) доходів населення країни.
_Коефіцієнт Джині_
Коефіцієнт Джині (G7V):
• розраховується на основі кривої Лоренца та демонструє ступінь нерівності у доходах домогосподарств в економіці країни,
• показує рівень концентрації доходів населення, тобто ступінь відхилення фактичного розподілу доходів за чисельно рівними групами населення від їх рівномірного розподілу .
Коефіцієнт Джині може оцінюватись або як показник, що коливається в межах O?GN?1, або, коли його значення множать на 100, як показник в межах 0?GN?100. Наприклад, ми можемо фіксувати, що коефіцієнт Джині становить 0,25, або 25%,
_Децильний коефіцієнт диференціації_
Децильний коефіцієнт диференціації відображає співвідношення між сукупними доходами 10% найбагатшої частини населення і доходами 10% найбіднішої частини населення.
3. Кейнсіанська функція споживання: математична та графічна ІНТЕРПРЕТАЦІЯ. СХИЛЬНОСТІ ДО СПОЖИВАННЯ ТА ЗАОЩАДЖЕННЯ
Проблему приватного споживання домогосподарств в економіці країни, як і всі інші проблеми можна розглядати на різних рівнях абстрагування:_
1) на рівні приватної економіки, яка моделює економіку, що функціонує
без держави_
2) на рівні змішаної закритої економіки, яка моделює економіку з
державою;_
3) на рівні відкритої змішаної економіки, яка моделює економіку з державою та економічними відносинами з іншими країнами.
Основні припущення для аналізу моделі кейнсіанської функції _споживання в умовах приватної закритої економіки_
1) У валовому національному доході не враховуються ті його складові, що отримуються державою та «Іншим світом».
Тому весь його обсяг визначається лише як сума приватного споживання та інвестування за формулою:Y = C + I
2) За цих умов особистий наявний дохід домогосподарств (D?) розподіляється на дві частини: споживання (С) і заощадження (5):
DI = C + S
Споживання (С) - витрати домогосподарств на купівлю споживчих товарів та послуг з метою задоволення їх платоспроможного попиту, що є пріоритетним напрямом використання особистого наявного доходу. Заощадження (S ) - інша частина особистого наявного доходу, що не витрачається на споживання в поточному періоді.
Розподіл особистого наявного доходу на споживання і заощадження залежить не лише від бажання домогосподарств, а й від рівня їхніх доходів.
Схильності до споживання та заощадження згідно з основними психологічними законами Кейнса
Кейнсіанська функція споживання та її особливості в умовах приватної економіки
| Кейнсіанська функція споживання описує залежність зміни споживання домогосподарств (?C) від зміни особистого наявного поточного доходу (?DI) | |
| Вид функції | ?C = ?C + с ¦ ?P? ?C - зміна приватного споживання; ?C- зміна автономного споживання - частини споживання, яка не залежить від зміни особистого поточного доходу; с - гранична схильність до споживання; ?D? - зміна особистого наявного поточного доходу домогосподарств. |
| Індуційоване споживання | Споживання, яке фінансується за рахунок особистого наявного поточного доходу, називається індуційованим споживанням, тобто залежним від цього доходу (с ?D?). На графіку зміна індуційованого споживання проявляється через переміщення вздовж кривої споживання. |
| Автономне споживання | Існування автономного споживання (С) Кейнс пов’язував з можливим зниженням рівня зайнятості, внаслідок чого певна частина робітників тимчасово втрачає роботу і заробітну плату. У таких випадках, на його думку, люди можуть використовувати заощадження, які були створені в минулому періоді або вдаватися до позик. Тобто автономне споживання фінансується або за рахунок особистих доходів минулих періодів (заощаджені кошти), або особистих доходів майбутніх періодів (позики). Отже, чинниками автономного споживання є: 1) майно (активи), яке нагромаджено за рахунок особистих доходів минулого періоду, 2) позики, джерелом яких є майбутні заощадження. На графіку зміна автономного споживання проявляється через переміщення кривої споживання у відповідний бік. |
| Сучасна модифікація функції | Сучасна модифікація кейнсіанської функції споживання спирається на розширене тлумачення корпоративної власності на капітал, згідно з яким домогосподарства безпосередньо є власниками робочої сили, а опосередковано - акціонерами основного капіталу. Якщо валовий національний дохід ототожнюється з ВВП країни (GNDI = У) і належить домогосподарствам (DI = У), то кейнсіанська функція споживання набуває такого виду: |
?C = ?C + c•?Y
Графічна
інтерпретація
Рис. 7.3. Кейнсіанська функція споживання
1. Бісектриса кута, утвореного осями - це лінія, в кожній точці якої споживання дорівнює валовому національному доходу. Але реально витрати на споживання зазвичай не збігаються з валовим національним доходом (лінія С). Лише в точці Co весь валовий національний дохід спрямовується на споживання, то заощадження відсутні.
2. У точці Сі споживання менше за валовий національний дохід, унаслідок чого виникають додатні заощадження (+ 5).
3. У точці С-2 споживання перевищує валовий національний дохід: С > У, a S < 0, тобто виникають від’ємні заощадження (- S).
Висновок: явище від’ємних заощаджень є негативним, бо виникає при низьких рівнях економічного розвитку, високому безробітті, коли абсолютно скорочуються доходи.
4. Вплив ФАКТОРУ ЧАСУ НА СПОЖИВАННЯ. Посткейнсіанські (довгострокові) ФУНКЦІЇ СПОЖИВАННЯ
Вплив фактора часу на доходи, споживання та заощадження
| Визначають на основі приведення грошових потоків до їх вартості в періоді, який приймається за базу розрахунків - поточного чи майбутнього. | |
| Теперішня вартість грошей | Майбутня вартість грошей |
| (PV) | (FV) |
| наявна сума грошей в | - сума грошей яку передбачається отримати в |
| поточному періоді; | майбутньому періоді; визначають на основі нарахування складного проценту із використанням ставки дисконтування; |
| - ставка дисконтування - ставка проценту, яку використовують для | |
| приведення грошових потоків до їх вартості в періоді, який приймається за базу розрахунків; | |
| - її визначають як максимально можливий рівень доходу, котрий можна | |
| отримати за альтернативними варіантам вкладання коштів; | |
| визначають на основі | - складається із основної суми заощаджених |
| вирахування складного | грошей (теперішньої їх вартості) та |
| проценту із використанням | процентів, що нараховані за кожний рік їх |
| ставки дисконтування; | використання у майбутньому період; визначають на основі нарахування |
| PV = FV? (l+r)n | складного проценту: |
| г - ставка дисконтування; її - кількість років майбутнього | FV = PV- (J+r)n |
| періоду. | г - ставка дисконтування; п - кількість років майбутнього періоду. |
Короткострокова і довгострокова функції споживання
| Короткострокова | Довгострокова |
| В основі короткострокової функції, яку обґрунтував Кейнс, лежить поточний особистий дохід, а заощадження та позики використовуються як резерв лише за умови суттєвого зниження рівня зайнятості. При цьому середня схильність до споживання зменшується зі зростанням особистого доходу. | Довгострокова функція споживання ґрунтується на теорії І. Фішера про міжчасовий вибір споживача, згідно з якою споживання в кожному поточному періоді залежить від доходу людини упродовж усього життя. Для того щоб підтримувати середній рівень споживання впродовж життя, люди переміщують особистий дохід між різними роками життя за рахунок заощаджень та позик. |
Посткейнсіанські (довгострокові) функції споживання
