Тема 10: ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА

перерозподільну функцію в

економіці

стабілізаційну функцію в

економіці

1) фіскальну (бюджетно-податкову)

2) монетарну (грошово-кредитну).

економіці: закритій економіці:

Y=E=C+I Y=E=C+I+G

Висновок:

DI = Y-AT+ TR

державного бюджету у вигляді різних соціальних виплат.

інвестиції

(ін’єкції)

C_g - державне споживання.

3. Якщо у формулу, що відображає тотожність між сумою

вилучень та ін’єкцій, підставити значення приватних

члени у такий спосіб:

•)

(Г C_g) - державні заощадження (S^,_g).

5. Сума приватних заощаджень (S) і державних заощаджень (5^,_g) - це національні заощадження (?,), які можна виразити так:

S_n=Y-C-C₈.

або

SN=S + S_g.

6. Сума приватних та державних інвестицій визначає величину національних інвестицій:

Висновок:

- у змішаній закритій економіці рівновага забезпечується за умови, якщо національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям:

Sn ⁼ In-

У розгорнутому вигляді:

y-c-c_g=7₊?₈.

між

приватними інвестиціями та джерелами їх

фінансування

Для відображення такої рівноваги попереднє рівняння слід розв’язати відносно І, а також урахувати, що C_g + I_g = G.

Тоді:

Y С G =1

Якщо до лівої частини цього рівняння додати і відняти Т, то отримаємо:

(r-?-C)+(?-G)=?_g.

(Г Г С) - приватні заощадження, тобто S,

(T-G) - сальдо державного бюджету, тобто BS.

Висновок: рівень інвестування національної економіки, а саме внутрішні фінансові ресурси приватного

інвестування країни, залежать не лише від приватних заощаджень, а й від стану її державного бюджету.

(інструменти)

фіскальної

політики

• валові податки (AT) - джерело доходів державного бюджету,

• балансування (узгодження) державних витрат та доходів державного бюджету.

• державні закупівлі (G), складовими яких є:

- державне споживання (Cg),

- державні інвестиції (Ig),

• трансфертні платежі (TR),

• витрати з обслуговування державного боргу (Gdebt)

Тобто:

G_e?p = ^cg + Ід + TR + G_debt

або:

G_e?p = G + TR + G_debt

Доходи державного бюджету будь-якої країни охоплюють:

• податкові надходження або валові податки (AT),

• неподаткові та інші надходження.

Валові податки (AT) = чисті податки (T) + трансферти або:

AT = T + TR

Різниця між валовими податками та трансфертними платежами - це чисті податки (T), які уряд може використовувати на державні закупівлі та інші цілі:

Т = AT - TR

2) зміна чистих податків (АГ) (що охоплює два інструменти - зміну валових податків (ААГ) та зміну трансфертних платежів (ATR)) - впливає на сукупний попит і ВВП опосередковано через зміни у споживанні.

фіскальної

політики

1) політика фіскальної експансії (стимулююча) -застосовується для покращання економічної кон’юнктури шляхом стимулювання сукупного попиту та/або сукупної пропозиції (як складова антикризової політики).

Для стимулювання уряд може:

- збільшувати державні закупівлі (+AG),

- збільшувати трансфертні платежі (+A?R)

- зменшувати податки (-ААТ).

2) політика фіскальної рестрикції (стримуюча) здійснюється в умовах інфляційного зростання, коли спостерігається «перегрів» економіки (як складова антиінфляційної політики).

Для стримування уряд може:

- зменшувати державні закупівлі (-AG),

- зменшувати трансфертні платежі (-A?R),

- підвищувати податки (+ААГ).

За характером впливу на економіку фіскальних інструментів розрізняють:

1) дискреційну фіскальну політику, в межах якої зміна державних видатків і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту, насамперед, пов’язаних із змінами у бюджетно-податковому законодавстві країни стосовно переліку податків, податкових ставок і податкових пільг, соціальних виплат тощо,

2) автоматична фіскальна політика - реалізується без змін законодавства і стосується лише податків і трансфертів, які є функцією від сукупного доходу, тому можуть змінюватися в автоматичному режимі в разі його зміни, що залежить від фази економічного циклу.

с - гранична схильність до споживання;

5 - гранична схильність до заощадження; t - гранична податкова ставка.

1. Мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці залежить від граничної схильності до споживання та граничної податкової ставки.

2. Мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці є оберненим до вилучень з економіки у вигляді заощаджень (S) та податків (Г).

?Y - зміна ВВП,

?G - зміна державних закупівель,

т_е - мультиплікатор державних закупівель.

Мультиплікатор державних закупівель показує у скільки разів приріст ВВП є більшим, ніж приріст державних закупівель.

Він визначається як мультиплікатор витрат для змішаної закритої економіки.

1) дискреційна зміна чистих податків (?T_cf) - це така їх зміна, яка відбувається на підставі спеціальних державних рішень щодо рівня оподаткування і трансфертів (наприклад, прийняття нового Податкового кодексу),

2) автоматична зміна чистих податків (z) T_a) - це така їх зміна, яка відбувається без додаткового державного втручання, без внесення якихось змін у податкове законодавство, а у зв’язку зі зміною ВВП.

?Y = ?G ¦ m_e + ?7¹_d ¦ m_t

політика

фіскальної

рестрикції

(стримуюча)

1) зменшувати державні закупівлі (—?(7), що призведе до мультиплікативного скорочення ВВП (—?Y),

2) підвищувати чисті податки (+??_d), що призведе до мультиплікативного скорочення ВВП (—?Y),

3) одночасно застосувати обидва інструменти, що призведе до мультиплікативного скорочення ВВП (—?Y).

висновок:

- зміни державних закупівель:

?Y = ?G•me

?Y = ?T_d ¦ m_t

податків

2. В Україні до податків, які автоматично змінюються зі зміною доходу, належать: податок з доходів фізичних осіб (ПДФО), податок на прибуток підприємств (111111), податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок (АП) тощо.

Зі зростанням ВВП за усіма згаданими податками відбувається збільшення податкових надходжень до бюджету.

І навпаки, якщо обсяг ВВП зменшується, податкові надходження за згаданими податками до бюджету зменшуються.

3. Автоматична зміна податків залежить не лише від того, на скільки змінюється ВВП, а й від чутливості податків до його змін, що зумовлюється чинною системою оподаткування:

якщо застосовується прогресивна система оподаткування (коли рівень податкових ставок зростає за певною шкалою залежно від рівня доходів), то зростання надходжень до бюджету відбувається швидше, ніж ВВП.

висновки:

1.Чисті податки та трансферти можуть бути вмонтованими стабілізаторами, автоматична дія яких згладжує циклічні коливання і стабілізує економіку.

2.Вмонтовані стабілізатори не здатні повністю усувати циклічні коливання в економіці. Тому для вирішення цієї проблеми автоматична фіскальна політика може доповнюватися заходами дискреційної фіскальної політики.

фіскальної

політики

впливу

зниження податкових ставок

зниженням

процентних ставок і

збільшенням сукупної пропозиції

праці. Більші доходи, які залишаються після зменшення податків, через збільшення пропозиції робочої сили та продуктивності праці сприяє зростанню обсягів

виробництва.

2. Зниження податків, спричиняючи зростання наявного доходу, може сприяти збільшенню заощаджень. Останнє сприяє збільшенню інвестицій та обсягів виробництва.

3. Зменшення податків на прибуток підприємств підвищує чисту прибутковість інвестиційних проектів, що, за інших незмінних умов, викликає зростання інвестиційного попиту. Це підвищить норму нагромадження капіталу, збільшить виробничий потенціал і створить передумови для зростання обсягів виробництва.

бюджет

фінансова таблиця, що відображає формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються державою

бюджету

бюджету

Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

сальдо бюджету бюджету

BS = Т G

TG.

збалансування

бюджету

на щорічній основі (короткострокова)

збалансування бюджету на циклічній основі (довгострокова)

балансується в

межах одного

фінансового року ігнорується стабілізаційна функція фіскальної політики

в умовах

економічного спаду може призвести до ще більшого падіння виробництва

балансується в межах економічного циклу шорічне

збалансування бюджету не є об’єктивно

обгрунтованим

на одних стадіях економічного циклу

може формуватися

дефіцит бюджету, який компенсується профіцитом на інших стадіях

відповідно до зміни

кон’юнктури ринку;

не ставиться за мету збалансування доходів і видатків, а вони можуть змінюватись залежно від економічної динаміки;

дефіцит бюджету є допустимим та виступає інструментом державного регулювання

отримані надходження та

здійснені видатки:

BS = Y•t'-G

BS - бюджетне сальдо

фактичне;

t - середня податкова ставка;

Y • t — чисті податки фактичні.

надходження і видатки визначаються на базі припущення, що економіка

функціонує за параметрами повної зайнятості, тобто коли фактичне

безробіття дорівнює природному, а обсяг виробництва - потенційному ВВП (Y_p):

BS_p=Y_p-t'-G

BS_p - бюджетне сальдо структурне; і - середня податкова ставка;

Y_p ¦ t' - чисті податки за умов повної зайнятості.

(фактичний показник)

- залежить як від фіскальної політики, так і від економічного циклу

виникає тоді, коли

фактично отримані державою чисті податки менші за державні закупівлі

або

дефіцит бюджету за повної зайнятості (аналітичний показник)

показує, якою б могла бути різниця між чистими податками і державними закупівлями, коли б економіка перебувала в умовах повної зайнятості і виробляла ВВП на потенційному рівні (Y_p)

BS_c = BS - BS_p

Циклічний дефіцит (BS_c) породжується відставанням фактичного ВВП від потенційного ВВП, яке виникає за неповної зайнятості, тобто в умовах рецісійного розриву:

BS_c = (Y • t' - G) - (Y_p • t' - G) = t'(Y - Y_p)

1. Відмінність між структурним і циклічним дефіцитами зумовлена

відмінністю між дискреційними заходами фіскальної політики та дією автоматичних стабілізаторів. Змінюючи дискреційно чисті податки та/або

емісію (випуск)

державних боргових зобов’язань -

облігацій внутрішньої державної позики

(ОВДП), та виходить на відкритий ринок як їх продавець,

2) покупцями

ОВДП можуть бути:

- фізичні особи, тобто домогосподарства,

- юридичні особи, тобто підприємства, комерційні банки або інші фінансові установи, які мають тимчасово вільні

кошти.

а) здійснює запозичення

у формі прямих

іноземних кредитів,

б) здійснює емісію

(випуск) та продаж облігацій зовнішньої

державної позики

(ОЗДП),

2)зовнішні позики

можуть надаватися

уряду:

міжнародними

фінансовими

організаціями,

- іноземними урядами,

- приватними особами.

боргові зобов’язання не суб’єктам приватної

економіки, а

центральному банку,

тобто іншій державній інституції,

2) для купівлі боргових зобов’язань центральний банк здійснює емісію додаткових грошей.

виручки від продажу ОВДП тощо, а також за рахунок прямих кредитів уряд

отримує в борг

необхідну суму

грошей, що створює внутрішній борг

починає випереджати

сукупну пропозицію, що породжує інфляцію,

уряд отримує

«сеньйораж» - емісійний дохід від друкування та емісії грошей, реалізуючи своє монопольне право на

це.

всі економічні

агенти змушені

сплачувати інфляційний податок, який (через вищі ціни)

перерозподіляє частину особистих доходів на користь держави.

Перевага: не є інфляційним.

Вада: створює державний борг, який з часом необхідно повертати та сплачувати проценти, що пов’язані з його обслуговуванням.

фінансування - спосіб фінансування бюджетного дефіциту,

який спирається на емісію додаткових грошей.

1. Найбільшою загрозою для економіки є грошова емісія, яка прискорює інфляцію з відповідними негативними соціально-економічними наслідками. Тому з метою обмеження емісійного фінансування бюджетного дефіциту в багатьох країнах конституцією закріплюється незалежність національних банків від уряду.

2. Державні запозичення - менш загрозливе для економіки джерело фінансування дефіциту державного бюджету, але також несуть певний негативний вплив на економіку:

якщо державний борг досягає великих обсягів, то може виникнути «вибухове» збільшення процентних платежів, пов’язаних з його обслуговуванням, що перетворить їх в обтяжливу статтю видатків державного бюджету й обмежить позитивний вплив фіскальної політики на економіку,

- це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни.

- це зобов’язання держави як гаранта повернення ресурсів

кредитору в разі

неплатоспроможності позичальника.

- заборгованість уряду

домогосподарствам і підприємствам даної країни, які володіють

державними борговими

зобов’язаннями, тобто ОВДП.

- заборгованість уряду перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними

фінансовими організаціями.