1. Сутність, методологічні принципи та основні категорії СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ (СНР)
Система національних рахунків (СНР)
| Для чого потрібна СНР? | Оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то для забезпечення міжнародних порівнянь необхідно застосовувати єдиний підхід до обчислення макроекономічних показників, що досягається за допомогою однакової для всіх країн міжнародної методології розрахунків (стандарту) - системи національних рахунків (СНР). СНР призначена для: • моніторингу розвитку економіки на різних рівнях агрегування: на рівні окремих економічних суб’єктів (інституційних одиниць), на рівні груп таких одиниць (інституційних секторів), або на рівні економіки вцілому, • макроекономічного аналізу з метою прийняття рішень та розробки макроекономічної політики, • забезпечення спів ставності (порівняльності) основних показників різних країн. |
| Ким розроблена СНР? | СНР є розробкою ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання. Остання версія СНР створена в 2008 році і є адаптованою версією СНР-1993. Перша версія СНР (перший стандарт) опублікована більше 60 років тому (в 1953 році). |
| Визначення | СНР - узгоджений на міжнародному рівні стандартний набір рекомендацій щодо розрахунків показників, які використовуються для опису та аналізу найбільш загальніших результатів і пропорцій національної економіки. |
| Категорії СНР | СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік в масштабах національної економіки. Основні з них - інституційна одиниця, інституційний сектор, економічна операція, рахунок. | |
| Мета СНР | - реєстрація (облік) економічних потоків та запасів шляхом застосування уніфікованого набору правил ведення рахунків | |
| Економічний потік - процес зміни результату, зокрема, зміни в активах на основі руху товару чи послуги за певний проміжок часу. Наприклад, виплата зарплати, сплата податків, операції по бартеру тощо. | Економічний запас - результат попередніх операцій та інших економічних потоків, який втілюється в наявних активах або зобов’язаннях у власності окремої одиниці, сектора чи економіки вцілому на певний момент часу. Наприклад, золото як резервний актив. | |
Основні методологічні принципи СНР
| Принципи | Зміст |
| Принцип економічного кругообігу | - у процесі відтворення економіка перебуває в постійному кругообігу, який є безперервним потоком перетворень витрат у доходи. |
| Принцип економічної рівноваги | - в основі розрахунків лежить тотожність: сукупні витрати = сукупні доходи, тому вартість виробленого усією економікою продукту може оцінюватись як за доходами, так і за витратами |
| Принцип продуктивної діяльності | - продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить дохід її суб’єктам, незалежно від сфери чи виду діяльності як у матеріальному (промисловість, сільське господарство, будівництво тощо), так і нематеріальному (транспорт, зв'язок, освіта, культура, охорона здоров’я тощо) виробництві |
| Принцип виключення подвійного рахівництва | При обчисленні показників результатів національного виробництва враховується вартість кінцевого продукту (кінцева вартість). Вартість проміжного продукту, що споживається в процесі створення кінцевого (проміжного споживання) при цьому не враховується. |
Інституційні одиниці в СНР
| Інституційні одиниці - це економічні субєкти, які володіють активами, беруть на себе певні зобов’язання, здійснюють витрати та отримують доходи. Економіка країни - сукупність лише тих інституційних одиниць, які є резидентами даної країни. | |
| Резидент | Нерезидент |
| Інституційна одиниця вважається резидентом країни, якщо її економічні інтереси зосереджені на економічній території даної країни протягом тривалого часу (не менше ніж один рік) | Якщо економічні інтереси інституційної одиниці зосереджені на економічній території інших країн, то вона є нерезидентом даної країни |
Інституційні сектори в СНР
| Всі інституційні одиниці, які є резидентами країни, об’єднуються у п’ять інституційних секторів: • нефінансові корпорації; • фінансові корпорації; • сектор загального державного управління; • домашні господарства; • некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Інституційні одиниці, що є нерезидентами країни, які здійснюють економічну діяльність, пов’язану з резидентами, утворюють сектор «Інший світ» або зовнішньоекономічний сектор. | ||
| Інституційний сектор | Інституційні одиниці сектору | Види підприємств та організації в межах інституційного сектору |
| 1.Сектор «Нефінансові корпорації» (НФК) (підприємницький сектор) | інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів і нефінансових послуг на ринкових засадах, тобто з метою їх продажу за цінами, що відшкодовують затрати на виробництва та дають прибуток | - приватні, державні та спільні підприємства, -асоціації підприємств, торгові палати тощо |
| 2. Сектор «Фінансові корпорації» (ФК) (фінансовий сектор) | інституційні одиниці, які займаються фінансовим посередництвом або допоміжною фінансовою діяльністю. | -НБУ, - комерційні банки, - страхові компанії, фінансові структури, що надають послуги на комерційній основі. |
| 3. Сектор загального державного управління (СЗДУ) (державний сектор) | інституційні одиниці, які крім виконання своїх політичних функцій і здійснення регуляторної діяльності в економіці надають також неринкові послуги для індивідуального чи колективного споживання та перерозподіляють доходи і багатство. | органи державного управління усіх рівнів; некомерційні бюджетні організації; державні цільові та позабюджетні фонди. |
| 4. Сектор «Домашні господарства» (ДГ) | інституційні одиниці, що об’єднують фізичних осіб, основною функцією яких є споживання, а також некорпоративна підприємницька діяльність (домогосподарство може складатися з однієї особи). | дрібне промислове виробництво; надання послуг у побутовому обслуговуванні, освіті, охороні здоров’я; дрібні сільські господарства тощо. |
| 5. Сектор «Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства» (НКО) | інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їхніх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг | громадські та політичні організації, що діють на основі, насамперед, добровільних внесків домашніх господарств |
| 6. Сектор «Інший світ» (зовнішній сектор) | інституційні одиниці, що є нерезидентами країни, які здійснюють економічну діяльність, пов’язану з резидентами | нерезиденти країни |
Операції в СНР
| Інституційні одиниці перебувають між собою у певних відносинах, пов'язаних із виконанням різноманітних економічних дій. В СНР ці економічні дії називаються операціями. Операції є або обміном економічних цінностей, або добровільним їх передаванням (трансфером) без відповідного еквівалента від однієї інституційної одиниці до іншої. | |
| Усі операції в СНР поділяються на чотири групи: | |
| І група | - операції з товарами та послугами (пов'язані з виробництвом, кінцевим і проміжним споживанням, формуванням основного капіталу, експортом та імпортом); |
| ІІ група | - розподільчі операції (пов'язані з розподілом та перерозподілом доходів, у тому числі з формуванням заощаджень); |
| ІІІ група | - операції з фінансовими інструментами (пов’язані зі зміною фінансових активів і пасивів); |
| TV група | - інші операції. |
Рахунки в СНР
| У СНР облік операцій здійснюється за допомогою рахунків. Рахунок - це балансова таблиця, яка складається з двох розділів: 1) ресурси, або зміна у зобов’язаннях, тобто в пасивах; 2) використання, або зміна в активах. | ||
| Всі рахунки можна класифікувати на окремі групи. В СНР розрізняють такі групи національних рахунків: | ||
| За масштабом діяльності | І | зведені або консолідовані національні рахунки, тобто рахунки для національної економіки в цілому; |
| ІІ | секторні та галузеві національні рахунки, тобто рахунки для окремих секторів або галузей національної економіки; | |
| За сферою діяльності | ІІІ | національні рахунки внутрішньої економіки; |
| ?V | національні рахунки зовнішньої економіки. | |
| Центральне місце в СНР посідають зведені (консолідовані) рахунки, які служать основним джерелом інформації про макроекономічні показники та співвідношення. Рахунок зазвичай починається з балансуючої статті (ресурсів), яка одночасно є заключною статтею попереднього рахунку. У внутрішній сфері діяльності рахунки поділяються на: 1) поточні рахунки, що відображають виробництво товарів та послуг, утворення доходу в процесі виробництва, розподіл та перерозподіл доходів, а також використання доходів на споживання та заощадження), 2) рахунки нагромадження, а саме: рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок, рахунок змін в обсягах активів та рахунок переоцінки, | ||
3) рахунки фінансового сектору, що віддзеркалюють баланс активів та пасивів
Побудова національних рахунків здійснюється двома методами: балансуванням та тотожністю.
За допомогою балансування рахунків обчислюються макроекономічні агрегати. Агрегати це макроекономічні показники, за допомогою яких можна вимірювати, здійснювати моніторинг, аналіз результатів функціонування економіки країни на макроекономічному рівні, характеризувати процеси відтворення та використовувати для міжкраїнових порівнянь.