2. ПРОГРАМА КУРСУ ЛОГІКИ (адаптована для економічних та юридичних спеціальностей)

Тема 1. Предмет, структура та завдання логіки

Методологічні проблеми філософського розуміння предмета логіки. Мислення як предмет вивчення формальної логіки. Чуттєва і логічна (раціональна) форми пізнання.

Логіка як наука про закони і форми правильного мислення. Мислення як предмет формальної логіки. Поняття логічної форми (структури) думки. Конкретний зміст і структура думки. Основні форми мислення: поняття, судження, умовивід.

Поняття логічного закону. Закон як логічно необхідний зв’язок між думками. Форми і закони мислення як засоби відображення об’єктивного світу. Істинність і формальна правильність судження. Основні закони логіки. Виконання законів логіки — необхідна умова досягнення істини в процесі пізнання, у тому числі соціального пізнання.

Структура логіки. Співвідношення формальної та діалектичної логіки. Некласичні логіки. Логіка та інші науки мислення (філософія, психологія, граматика, семантика, математика, соціологія, інформатика, кібернетика та ін.). Роль логіки в підвищенні культури мислення. Логіка — раціональна основа процесу навчання, зокрема студентів економічного та юридичного профілю. Тема 2. Екскурс в історію логіки

Виникнення науки логіки та основні етапи її розвитку. Передісторія науки логіки (Стародавня Індія, Китай, Греція). Учення Аристотеля про силогізми, закони логіки. Логіка схоластів. Середньовічна іудейська і мусульманська традиції логічного аналізу. Логіка нового часу (індуктивний метод Ф. Бекона і дедуктивний метод Р. Декарта).

Сучасний етап розвитку формальної логіки. Внесок Дж. С. Міл­ля в систематизацію логічного знання. Трансцендентальна ло- гіка І. Канта. Діалектична логіка Гегеля (учення про поняття). К. Маркс і В. Ленін про діалектичну логіку.

Розвиток науки логіки в Україні. Тема 3. Поняття

Поняття як основна форма мислення, форма відображення дійсності. Мовна форма відображення поняття. Терміни і поняття. Проблема точності термінології в суспільних науках, зокрема юриспруденції. Основні логічні прийоми формування понять: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, об’єк­тивні основи логічних прийомів утворення понять.

Логічна характеристика поняття. Зміст поняття. Ознаки предметів та їх види. Істотні та неістотні ознаки, відмітні та невідмітні, випадкові та необхідні, родові та видові. Властивості і відношення як ознаки. Обсяг поняття.

Види понять. Поняття пусті (з нульовим обсягом) і непусті. Поняття з універсальним обсягом. Загальні і одиничні поняття. Конкретні і абстрактні, відносні і безвідносні поняття. Позитивні і негативні, збіркові і незбіркові поняття. Поняття різних рівнів абстракції.

Відношення між поняттями як головний зміст логіки. Порівнянні і непорівнянні поняття. Сумісні і несумісні поняття. Типи сумісності: рівнозначність, перехрещення, підпорядкування (відношення роду і виду). Типи несумісності: співпідпорядкування, протилежність, суперечність. Кругові діаграми Ейлера та Венна для вираження відношень між поняттями. Гносеологічне та логічне значення відношень між поняттями. Закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття.

Операції з класами (обсягами) понять: перетин, об’єднання, доповнення. Значення цих операцій для утворення нових класів понять. Узагальнення та обмеження понять. Роль операцій узагальнення та обмеження в економічних та юридичних науках.

Поділ понять: дихотомічний, за видозмінною ознакою. Правила та можливі похибки в поділі понять. Класифікація понять. Види класифікації. Класифікація за істотними ознаками (природна класифікація).

Визначення (дефініція) понять. Визначення як логічна операція. Логічна структура поняття. Сутність визначення і значення коротких дефініцій у суспільствознавстві, економічних науках та юриспруденції. Види визначення. Номінальні та реальні визначення. Явні і неявні визначення. Явні і неявні визначення через рід та видову відмінність. Правила явного визначення. Можливі похибки у визначеннях. Неявні визначення: контекстуальні, індикативні, аксіоматичні. Прийоми, подібні до визначення: порівняння, опис, характеристика, пояснення за допомогою прикладу та ін. Визначення базових термінів у суспільствознавстві, зокрема в економічних науках, юриспруденції. Наукова термінологія: економічна, юридична. Тема 4. Судження

Загальна характеристика суджень. Судження як логічна форма відображення реальності. Судження, речення і висловлювання. Розповідні, спонукальні, запитальні речення та їх логічний зміст. Види суджень. Прості і складні судження.

Структура простого судження. Види простих суджень: атрибутивні, екзистенціальні і релятивні. Судження з простими і складними предикатами.

Категоричні судження та їх види (розподіл за кількістю та якіс­тю). Визначальні та виключаючі висловлення. Розподільність термінів у судженнях. Значення категоричних суджень у відображенні соціальних та економічних явищ і законів.

Складні судження. Утворення складних суджень з простих за допомогою логічних зв’язків: кон’юнкції, диз’юнкції (строгої, нестрогої), імплікації, еквіваленції та заперечення. Умови істинності складних суджень (табличне визначення). Матеріальна імплікація і умови судження. Поняття необхідної і достатньої умови.

Відношення між судженнями за їх істинністю. Відношення сумісництва: еквівалентність, логічне підлягання (слідування), частковий збіг (субконтрарність). Відношення несумісності: суперечність (контрадикторність), протилежність (контрарність).

Модальність суджень. Логічна та фактична модальність. Основні категорії алетичної модальності: необхідність, можливість, випадковість. Поняття епістемічної, деонтичної, аксеологічної, часової та інших модальностей. Необхідність і можливість, зв’я­зок між ними. Юридичні, економічні теорії і практика та проблема істинності модальних суджень. Тема 5. Основні закони логіки

Закон як відображення найбільш істотних зв’язків і відношень у предметах і явищах об’єктивного світу. Закони мислення. Зв’язок мислення і законів природи та суспільства. Основні риси правильного мислення: визначеність, послідовність, несуперечність та доказовість. Значення основних законів логіки для правильного мислення, зокрема в економічній науці і практиці, у галузях юриспруденції.

Основні закони логіки. Закон тотожності та його об’єктив- на основа. Закон суперечності (несуперечності). Типи супереч- ностей. Закон виключеного третього. Закон достатньої підста- ви. Закони подвійного заперечення, контрапозиції, де Моргана. Функції основних законів логіки, зокрема в роботі економіста і юриста. Тема 6. Умовивід

Загальне поняття про умовивід. Умовивід як форма пізнання окремого, особливого і загального у відображенні реальних речей. Структура умовиводу: засновки, висновки, логічний зв’язок між засновками та висновками. Поняття логічного слідування. Логічно необхідні і ймовірні (правдоподібні) умовиводи. Дедукція, аналогія, гіпотеза. Умови, які забезпечують отримання істинного висновку в умовиводах.

Дедуктивні умовиводи. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів. Необхідний характер логічного слідування в дедуктивних умовиводах. Різні форми дедуктивних умовиводів та поняття правила висновку. Правила дедуктивних висновків.

Традиційна силогістика. Висновки з категоричних висловлювань. Безпосередні та опосередковані умовиводи. Безпосередні умовиводи: перетворення, обернення, протиставлення предикату, висновки за «логічним квадратом».

Категоричний силогізм (опосередковані умовиводи). Склад силогізму. Фігури і модулі силогізму. Правильні модуси. Аксіома силогізму. Загальні правила силогізму. Спеціальні правила фігур силогізму. Вибір правильних модусів з допомогою кругових діаграм.

Скорочений силогізм (ентимема). Відновлення силогізму з ентимеми. Поняття про складні (полісилогізми) та складноскорочені силогізми (сорити та епіхейреми).

Висновки з релятивних суджень. Основні властивості двомісних відношень: рефлективність, симетричність, транзитивність. Умовиводи, основані на властивостях відношень.

Індуктивні умовиводи. Поняття «правдоподібні умовиводи» та їх види. Значення експериментальних даних для обґрунтування об’єктивності правдоподібних умовиводів. Загальна характеристика індуктивних умовиводів та їх відмінність від дедуктивних умовиводів. Зв’язок індукції з досвідними узагальненнями. Місце спостереження та експеримента в отриманні знання індуктивним методом. Види індуктивних умовиводів: повна і неповна індукція. Структура умовиводу. Поняття про математичну індукцію. Популярна індукція. Нумеративний характер популярної індукції. Проблематичність індуктивних узагальнень. Умови, які збільшують ступінь імовірності висновків популярної індукції. Наукова індукція. Специфіка спостереження і досвіду як метод пізнання суспільних явищ, зокрема правових відношень. Принципи вибору та виключення (елімінації), які обмежують можливість випадкових узагальнень.

Індуктивні методи установлення причинних зв’язків. Метод схожості, метод відмінності, об’єднуючий метод схожості і відмінності, метод залишків. Властивості причинної залежності — основа індуктивних методів узагальнення.

Статистичні узагальнення. Поняття про популяцію, зразок і частоту ознаки. Індуктивна природа статистичних узагальнень. Роль статистичних узагальнень в економіці та юриспруденції для вивчення економічних і правових відносин.

Умовивід за аналогією. Зв’язок окремого з окремим у дійсності — об’єктивна основа умовиводу за аналогією.

Гіпотеза. Види гіпотез. Версія. Побудова гіпотез (версії). Перевірка гіпотези. Доведення гіпотези. Роль гіпотези в економічному та юридичному дослідженні. Тема 7. Логічні основи теорії аргументації

Аргументація і процес формування переконань. Соціальні, психологічні, лінгвістичні, моральні, правові і логічні фактори переконливої дії. Доведення і переконання. Наукові принципи доведення і переконання. Доказове судження — логічна основа наукових переконань.

Поняття доведення. Структура доведення: тезис, аргументи, демонстрація. Види доведення: пряме, непряме. Різновиди непрямого доведення: від протилежного (аналогічне), роздільне доведення (методом виключення).

Поняття спростування. Способи спростування: спростування тези (пряме і непряме); критика аргументів; виявлення неспроможності демонстрації. Логічні вимоги наукової критики. Доведення і спростування гіпотези. Правила доказового міркування. Правила стосовно тези та антитези. Логічні помилки стосовно тези та антитези. Повна та часткова підміна тези і антитези. Правила стосовно аргументів. Принципи добору наукових фактів як аргументів у доведеннях та спростуваннях. Оперування фактами. Помилки аргументації: хибна основа, випередження основи. Апе­ляція до особи, недостатність основи та ін.

Правило демонстрації. Використання дедукції, індукції та аналогії у процесі аргументації. Типові помилки в демонстрації. Порушення правил демонстрації. Логічні помилки: паралогізми та софізми. Поняття про логічні парадокси. Правові парадокси.

Дискусія як метод обговорення шляхів розв’язання спірних питань. Дискусія і спір. Види спорів. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки. Шляхи досягнення консенсусу. Роль дискусії в економічній, політичній та юридичній діяльності.

3. КОНСПЕКТ КЛЮЧОВИХ ТЕМ КУРСУ