7.3. Правила і можливі помилки в аргументації
Правила доказового міркування, що стосуються тези:
· теза повинна бути логічно визначеною, ясною і чіткою;
· теза повинна лишатися тотожною самій собі протягом усього доведення.
Помилки, які можуть допускатися стосовно доведення тези:
· підміна тези;
· звернення до особи опонента;
· перехід в інший рід (має два різновиди).
У першому випадку помилка виникає тоді, коли замість однієї істинної тези намагаються довести іншу, більш сильну, але, можливо, хибну. У другому випадку — коли замість однієї істинної тези доводиться інша, більш слабка.
Правила стосовно аргументів:
· аргументи, які наводяться для підтвердження тези, мають бути істинними і не суперечити один одному;
· аргументи мають бути достатньою основою для підтвердження тези;
· аргументи мають бути такими судженнями, істинність яких доводиться самостійно, незалежно від тези.
Помилки в основах (аргументах) доведення:
· хибність основ (основа помилки);
· випередження основ (спирання на недоведені аргументи);
· хибне коло (теза обґрунтовується аргументами, а аргументи — тезою).
Правила стосовно форми обґрунтування тези:
· теза повинна бути висновком, що логічно випливає з аргументів за загальними правилами виводу, або має бути одержаною згідно з правилами непрямого доведення.
Помилки у формі доведення:
· уявний наслідок (з того, що на горизонті спочатку з’являється щогла, ніяк не випливає, що Земля має форму кулі);
· сказане умовно сприймається як безумовне (миш’як — смертельна отрута, але коли лікар дає його хворому малими дозами, то це не означає, що повинна настати смерть).
Порушення правил виводу:
· помилки в дедуктивних виводах (з припущення, що коли число закінчується на 0, то воно ділиться на 5, не випливає, що коли число ділиться на 5, то воно обов’язково закінчується цифрою «0»).
Помилки в індуктивних виводах:
· підміна реальних відношень (висловлювання «після того» не означає, що це здійснюється «з причини того»).
Помилки у виводах за аналогією:
· паралогізм — це ненавмисна логічна помилка в міркуванні, яка виникає внаслідок порушення законів і правил логіки й звичайно приводить до хибних висновків;
· софізм — це навмисно хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного;
· парадокс — це міркування, у якому доводиться як істинність, так і хибність певного судження. Класичними прикладами парадоксів є: «купа», «лисий», «генерал і цирульник», «мер міста» та ін.
Висновки. Доведення і спростування за правилами і законами логіки є основою правильного доказового мислення. Порушення правил доведення і спростування спричиняє відповідні помилки. Часто вони стосуються корінних проблем життєво важливих інтересів людей, а тому й приводять до порушення норм моралі, права і навіть «здорового глузду».