1.1. Поняття мислення. Логіка як наука про правильне мислення

· мислення й свідомість є функцією мозку і відображають процеси і явища об’єктивного світу; це відображення здійснюється за допомогою відчуттів, сприйнять, уявлень, пам’яті, міркувань;

· мислення є опосередкованим і узагальненим відображенням дійсності і здійснюється в логічних формах понять, суджень, умовиводів;

· за допомогою мислення осягають такі сторони реального світу, які не можуть бути розкриті за допомогою тільки чуттєвих форм відображення дійсності — відчуттів, сприйнять, уявлень;

· критеріями істинності є практика, досвід, краса, моральні норми, логічна несуперечність, корисність, успіх тощо;

· думка виражається у звукових, письмових або інших знаках, символах як природної, так і штучної мови;

· логіка широко використовує формалізацію і формалізовані мови;

· у мисленні формальна логіка вивчає логічні форми й формально-логічні закони побудови думки;

· логічні висновки мають необхідний, об’єктивний, неминучий, обов’язковий характер.

Психологію теж цікавить мислення, але вона вивчає психологічні особливості мислення індивідів, тобто вплив на мислення особливостей психіки індивіда, його темпераменту, мотивацій, настрою тощо. З позиції психології мислення нормальної людини і марення божевільного однаково закономірні, а з позицій логіки мислення розглядається таким, яким воно повинно бути, щоб не відхилитись від істини. Логіку не цікавить питання про те, хто мислить (юнак або старець, чоловік або жінка, геній або божевіль­ний, жебрак або багач, керівник або підлеглий, студент або професор, учень або учитель), а для психології це дуже важливо.

Розумовий процес супроводжується певними обмінними процесами, енергетичними затратами, залежить від наявності, якості і кількості певних речовин в організмі — фосфору, глюкози, алкалоїдів, галюциногенів і т. п. Певна енергетична «підзарядка» мозку може відбуватися за рахунок активізації обмінних процесів. Вивчення цих процесів підпорядковано фізіології вищої нервової діяльності.