§ 24. Приклади застосування методу координат у фізиці
У попередньому розділі розглянуто, що коли обрано конкретний базис, існує взаємно однозначна відповідність між векторами та їх координатами .


Вектори фазового простору. Розглянемо механічну систему, що описується декартовими або кутовими координатами та відповідними імпульсами
де
– функція Лагранжа (різниця кінетичної та потенціальної енергій системи),
S – кількість ступенів вільності.

Множина всіх векторів x утворює 2S-вимірний фазовий простір механічної системи. У конкретному випадку системи N незв'язаних матеріальних точок вимірність фазового простору дорівнює 6N.
4-вектори. Важливими поняттями релятивістської механіки є поняття 4-радіус-вектора та 4-імпульса матеріальної точки (елементарної частинки), які означаються як вектори з координатами та
відповідно. (Тут x, y, z – координати радіус-вектора частинки в геометричному просторі, t – момент часу в який визначається її просторове положення, та p – енергія та звичайний імпульс частинки, c – швидкість світла). Ці вектори широко застосовуються, наприклад, у фізиці високих енергій, оскільки вони дуже спрощують описання процесів зіткнення елементарних частинок. Спрощення пов'язане з тим, що в таких процесах зберігається (лишається сталою) величина
де
Дійсно, враховуючи відомі релятивістські формули для енергії та імпульсу частинки з масою спокою m та швидкістю v
легко помітити, що за будь-яких значень швидкості частинки а тому, як би не відбувалося зіткнення даної частинки з іншою частинкою, її 4-імпульс змінитися не може. · Електродинаміка
Для спрощення рівнянь електродинаміки часто вводять до розгляду поняття 4-потенціала та 4-струму.
Ці величини означаються як вектори з координатами

– скалярний потенціал, який визначається з рівняння
– густина електричного заряду, j – густина струму.
За допомогою 4-потенціалу та 4-струму вдається спростити запис законів електродинаміки. Наприклад, закон збереження заряду у підручниках із загальної фізики зазвичай подають у вигляді рівняння неперервності
а в курсі теоретичної фізики часто записують еквівалентне до нього рівняння
яке є стислим записом закону збереження заряду.
Підкреслимо, що в усіх наведених вище прикладах простий фізичний зміст мають координати векторів, а самі вектори слід розглядати як суто формальні поняття, введення яких у розгляд спрощує математичне описання механічних систем. · Квантова теорія
Серйозне вивчення квантової теорії в її сучасному формулюванні можливе лише після ознайомлення з повним університетським курсом лінійної алгебри. Оскільки вище було викладено лише початкові розділи цього курсу, зараз можна лише спробувати охарактеризувати в загальних рисах місце поняття векторного простору у загальній будові квантової механіки.
В основі квантової механіки лежить поняття стаціонарного стану фізичної системи, як такого її стану, який характеризується певними значеннями фізичних величин.
Серед цих величин найважливішою є енергія, тому для визначеності будемо говорити про стаціонарні енергетичні стани і вважатимемо, що енергія системи може набувати лише дискретних значень En , n = 1,2,3,... . Дозволені значення енергії називають енергетичними рівнями фізичної системи. Квантова теорія вивчає системи як з обмеженою, так і з нескінченою кількістю рівнів.Згідно з основними постулатами квантової механіки кожному енергетичному стану можна поставити у відповідність вектор стану, причому для векторів стану є справедливим принцип суперпозиції, за яким лінійні комбінації векторів стану також є векторами станів. Таким чином, вектори стану утворюють векторний простір .
Далі, усі енергетичні стани поділяються на два типи. Якщо фізична система перебуває в енергетичному стані першого типу, можна стверджувати, що в результаті вимірювання її енергії буде одержано одне з дозволених значень енергії En. (Вектори станів першого типу звичайно позначають символом ). Натомість, для станів другого типу існує ймовірність одержання декількох із дозволених значень енергії. З формального точки зору різниця між станами двох типів пояснюється таким чином. Вектори
енергетичних станів першого типу утворюють базис у просторі . Це означає, що довільний вектор простору може бути поданий у вигляді розкладу за векторами базису:
Вектори , для яких розклад містить більше одного доданка, відповідають станам другого типу. Імовірність отримання в результаті вимірювання значення енергії En дорівнює квадрату модуля відповідного коефіцієнта розкладу:
Отже, сума всіх величин
обов'язково має дорівнювати одиниці.