Види конфліктів.

2. Аналіз рушійних сил конфлікту та сфер життєдіяльності.

3. Структура конфлікту.

4. Умови перебігу конфлікту.

5. Види дій учасників конфлікту.

6. Динаміка конфлікту.

7.

8. Форми регулювання та вирішення конфліктів за ступенем

втручання третьої сторони.

9. Методи вирішення конфліктів.

10. Процедура медіаторингу.

11. Система міжнародної примирної процедури.

12. Переговори — універсальний метод вирішення конфліктів.

13. Схема прогнозу підготовки до майбутніх переговорів.

14. Конфліктографія.

15. Визначення типових способів реагування на конфліктнуситуацію.

16. Як завоювати друзів і впливати на людей.

17. Тест для визначення потреби у спілкуванні.

18. Методика визначення тривожності.

19. Як долати конфлікти за допомогою ключових елементівспілкування.

20. Правила поводження з “важкими” людьми в конфлікті.

21. Контроль емоційної сфери в ситуації конфлікту.

22. Вам буде легше діставати уроки з конфліктних ситуацій,якщо ви запам'ятаєте певні поради.

188

AiaaoeeДодаток 1

189

Види конфліктів

за сферами прояву

міжнародні

екологічні

економічні

політичні

ідеологічні

етнічні

міжнаціональні

соціальні (у вузькому розумінні)

релігійні

сімейно побутові

за ступенем тривалості та напруженості

довготривалі гострі бурхливі

слабовиражені,що швидко протікають

слабовиражені,що повільно протікають

за суб'єктами конфліктної взаємодії

міжособистісні внутрішньоособистісні

особистісно групові міжгрупові190

за масштабом

локальні

регіональні

глобальні

Умови конфлікту

Об'єкт конфлікту

Предмет конфлікту

Образи конфліктної ситуації

Дії учасників конфлікту

Результати конфліктної взаємодії

за соціальними наслідками

конструктивні деструктивні

Додаток 2

Додаток 3

Аналіз рушійних сил конфліктута сфер життєдіяльності [36, с.

Структура

конфлікту

Рушійні сили

конфлікту

Сфери життєдіяльності

Економіка Політика Духовне життя

Потреби

варіанти використання

ресурсів

варіанти

самоорганізації

людина:раціональна — емоційна

Інтереси інститут розподілу інтеграція — розкол тип культур

Цінності

орієнтаціяна ринок державу

влада як засібабо самоціль

інтеграція вищих

цінностей

Сторони (учасники)191

Просторово+часові

Місце

Час

Соціально+психологічні

Клімат

Тип взаємодії

Ступінь конфронтації

Стан учасників

Соціальні

Професійні

Вікові

Статеві

Національні

Сімейні

Додаток 4

Додаток 5

Умови перебігу конфлікту

Види дій учасників конфлікту

за характером за ступенем

активності

за спрямованістю

оборонні

наступальні

на опонента

на третю

особу

на сомого

себе

нейтральні

активні—

пасивні

ініціюючі—

у відповідь192

Додаток 6

Динаміка конфлікту

Вирішення

• повне

• часткове

Переживанняоцінки

• офіційної

• неофіційної

• особистісної

Відкритаборотьба

• формуванняобразу ворога

• підозра в

агресивних намірах

• бажання

переконати

• суперечки

• здивування• сумніви

• непорозуміння

Усвідомлення ОКС

• адекватне

• неадекватне

• хибне (уявне)

Зміна ОКС

Перетворення образів

ІНЦИДЕНТ

Поширення ОКС

Поглиблення ОКС

Перехідні стани

Фонові стани

Завершальний

Батальний

Латентний

Демонстративний

Об'єктивна конфліктна

ситуація (ОКС)не усвідомлюється

Виникнення ОКС193

Додаток 7

Типологія юридичних конфліктів

За галузями права

“Чисті” та “змішані” конфлікти

За характером приписів правових норм

За системою правозастосовних та правоохоронних органів

Конфлікти нормотворчі та правозастосування

Види юридичних конфліктів (за галузями права)

Еколого правовіМіжнародно правові

У державно правовій сфері

Адміністративно правовіЦивільно правовіГосподарсько правовіКримінальні та кримінально процесуальніТрудовіСімейні посередництво

194

Додаток 8

Форми регулювання та вирішення конфліктівза ступенем втручання третьої сторони [95, с.

Додаток 9

Методи вирішення конфліктів

Максимальний

ступінь само+

стійності та

відповідаль+

ності сторін

Максимальний

ступінь втручання

третьої сторони

Межа

юридичного

втручання

прямі

переговори

примирення,

погоджувальна

процедура

арбітраж

суд

адміністративне

управління

№ п/п Мета Метод

1 Для з'ясування причин конфлікту Творчої візуалізації

2 Для пошуку альтернатив Мозкового штурму (брейн стормінгу)

3 Для аналізу особистих реакцій

Контролю за допомогою

автоматичного запису

4

Для самоаналізу своїх рішеньта своєї поведінки

Уяви

5

Для створення внутрішньої мотивації,

вироблення нових рішень

Використання техніки “вольового

мислення”

6 Для контролю конфліктної взаємодії Раціонально інтуїтивний метод

Раціонально$інтуїтивний метод розв'язання конфлікту

вибір дій

оцінка ситуації подолання негативних емоцій

визначення стратегій і тактик можливість тимчасово відступити

використання інтуїції195

Додаток 10

Процедура медіаторингу

1. Вступне слово медіатора

2. Відрекомендування сторін

3. “Вентиляція емоцій”

4. Формування порядку денного переговорів

5. Вироблення пропозицій

6. Підготовка угоди та її прийняття

7. Вихід з медіації

8. Етап постконфлікту

Система міжнародної примирної процедури

між державами

добрі

послуги

посередництво

слідча

процедура

погоджувальна процедура

загальної

компетенції

регіональних

спеціальних традиційна

змішана

у міжнародних організаціях

Додаток 11Вважається, що переговори доцільно вести тільки з тими силами,

які мають владу в сформованій ситуації і можуть вплинути на результат події.Правильно організовані переговори відбуваються послідовно в

кілька етапів:

1. Підготовка до початку переговорів (до відкриття переговорів).

2. Попередній вибір позиції (початкові заяви учасників про їхню

позицію в переговорах).

3. Пошук взаємоприйнятного рішення (психологічна боротьба,

з'ясування реальної позиції опонентів).

4.

Як метод вирішення конфліктів переговори являють собою набір

тактичних прийомів, спрямованих на пошук рішень, взаємоприйнятних для конфліктуючих сторін.

Аби переговори стали можливими, необхідні такі умови:

• взаємозалежність сторін, які беруть участь у конфлікті;

• відсутність значної відмінності в силі у суб'єктів конфлікту;

• відповідність стадій розвитку конфлікту можливостям переговорів;• участь у переговорах сторін, які можуть реально приймати рішення в наявній ситуації.

Кожен конфлікт у своєму розвитку проходить кілька стадій

(табл. 1); на деяких з них переговори можуть бути неефективними,

бо ще рано чи вже пізно, і можливі тільки відповідні агресивні дії.

196

Додаток 12

Таблиця 1

Переговори — універсальний метод вирішення конфліктів[19, с. 265–270]

Стадії розвитку конфлікту Можливості переговорів

напруга, незгода

переговори проводити рано, ще не всі складові

конфлікту визначилися

суперництво, ворожість переговори раціональні

агресивність переговори за участю третьої сторони

насилля, воєнні дії переговори неможливі, доцільні відповідні агресивні дії

Можливість переговорів залежно від стадії конфлікту197

Таблиця 2

Можливі цілі та результати участі в переговорах

Формулювання мети Можливі результати

максимально відображають наші інтереси найбільш бажані для нас результати

враховують наші інтереси передбачувані результати

утискають наші інтереси зовсім небажані

Перший етап— підготовка до початку переговорів. Перед початком

будь яких переговорів украй важливо добре до них підготуватися:

провести діагностику стану справ, визначити сильні і вразливі сторони учасників конфлікту, спрогнозувати розміщення сил, з'ясувати, хто

вестиме переговори й інтереси якої з груп вони представляють.

Крім збирання інформації на цій стадії необхідно чітко сформулювати можливі результати участі в переговорах:

• у чому полягає основна мета проведення переговорів (табл. 2);

• які варіанти є в розпорядженні.

припустимими;

• якщо угоди не буде досягнуто, то як це позначиться на інтересах

обох сторін;

• із чого складається взаємозалежність опонентів і з чого це видно.

Також проробляються процедурні питання: де краще проводити

переговори; яка атмосфера очікується; чи важливі в майбутньому

добрі відносини з опонентом.

Досвідчені учасники переговорів вважають: правильно організована процедурна стадія — половина успіху.Другий етап переговорів — первісний вибір позиції (офіційні заяви учасників переговорів). Ця стадія дає змогу реалізувати дві мети

учасників переговорного процесу: показати опонентам, що їхні інтереси вам відомі і ви їх враховуєте, визначити поле для маневру і

спробувати залишити в ньому якнайбільше місця для себе.

Зазвичай переговори починаються із заяви обох сторін про їхні

бажання й інтереси. За допомогою фактів і принципової аргументації (наприклад, “завдання компанії”, “спільний інтерес”) сторони намагаються зміцнити свої позиції.

Якщо переговори проходять за участі посередника, то він повинен

дати можливість кожній стороні висловитися і зробити все можливе,

щоб опоненти не перебивали один одного.Комі того, ведучий визначає фактори стримування і керує ними:

допустимий час на обговорювані питання, наслідки від неможливості дійти компромісу. Пропонує способи прийняття рішень: більшість,

консенсус. Визначає процедурні питання.Тут можливі різні тактики початку переговорів:

• прояв агресивності заради тиску на опонента у вигляді наступальної позиції, спроба розгрому опонента;

• для досягнення взаємовигідного компромісу можна використовувати маленькі поступки, установлення граничних термінів;

• для досягнення невеликого домінування можливе надання нових

фактів, використання маніпуляцій;

• установлення позитивних особистих відносин: створення невимушеної дружньої атмосфери; сприяння неформальним обговоренням;

прояв зацікавленості в успішному завершенні переговорів; демонстрація взаємозалежності; прагнення не втратити “власного обличчя”;

• для досягнення процедурної легкості: пошук нової інформації;

спільний пошук альтернативних рішень.

Третій етап переговорів — це пошук взаємоприйнятного рішення,

психологічна боротьба.

На цьому етапі сторони перевіряють можливості один одного, наскільки реальні вимоги кожної зі сторін і як їх виконання позначиться на інтересах іншого учасника. Опоненти надають факти, вигідні

тільки їм, заявляють про наявність у них різних варіантів.

можливі маніпуляції та психологічний тиск на протилежну сторону,

спроба натиснути на посередника, захоплення ініціативи всіма можливими способами. Мета кожного з учасників — дотримання рівноваги чи значне домінування.

Завдання посередника на цьому етапі — побачити й застосувати

можливі комбінації з інтересів учасників, сприяти внесенню великої

кількості варіантів рішень, спрямувати переговори в русло пошуку

конкретних пропозицій. Часом переговори набувають різкого характеру, що зачіпає інтереси однієї зі сторін. В такому разі посередник

має знайти вихід із цього становища.

Четвертий етап — завершення переговорів чи вихід із глухого кута.

Ще до цього етапу виникла значна кількість різних пропозицій і

варіантів, але угоди не досягнуто. Часу залишається обмаль, збільшується напруженість, потрібно прийняти якесь рішення. Кілька поступок, зроблених наостанок сторонами, можуть врятувати всю справу.

Але тут для конфліктуючих сторін важливо чітко пам'ятати, які пос198199

Додаток 13

Схема прогнозу-підготовки до майбутніх переговорів[107, с. 213–230]

Позитивний результат переговорів, на думку Р. Фішера та Д. Ертель, можна розглядати як суму семи елементів.

1. Інтереси. Чим більше ми будемо думати про свої інтереси заздалегідь, тим вища

ймовірність того, що ми зможемо їх задовольнити

2. Опції. Це можливі варіанти угоди або частини можливої угоди. Чим більше продуманих опцій, тим вища ймовірність того, що серед них виявиться та, яка зможе

задовольнити різні інтереси обох сторін

3. Альтернативи. Перш ніж підписати контракт (угоду) або відкинути її, необхідно мати досить повне уявлення про те, що ще ми в змозі зробити

+

+

+

4. Легітимність. Ми не хочемо, щоб з нами поводилися несправедливо, не хочуть

цього й інші. Тому корисно знайти такі зовнішні стандарти, які можна було б використати для переконання інших, що з ними поводяться належним чином, а також

для захисту себе від неправильної поведінки протилежної сторони

5. Комунікація. У переговорах важливо враховувати і встановлювати двосторонній, "зворотний" зв'язок, оскільки кожна зі сторін прагне впливати на іншу. Необхідно заздалегідь продумати те, що ми можемо почути і що маємо сказати

6. Взаємовідносини. Треба мати деяке уявлення про те, як встановити відносини,

що сприятимуть, а не перешкоджатимуть досягненню згоди

7. Зобов'язання. Якість результату переговорів оцінюється за змістом і реальністю

обіцянок, які будуть дані. Заздалегідь продумати обіцянки, які реально, з погляду

їх виконання, ми зможемо дати чи очікувати від протилежної сторони під час ведення і завершення переговорів

+

+

+

тупки не впливають на досягнення їхньої основної мети (табл. 2), а

які зводять нанівець усю попередню роботу.200

Мої інтереси Опції Легітимність Інтереси партнерів

Що мене насправді непокоїть. Мої

бажання, потреби,

турботи, надії і

побоювання

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Можливі

варіанти

угод, яких

ми можемо досягти

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Зовнішні стандарти чи прецеденти, здатні переконати одну чи

обидві сторони, які беруть участь

у переговорах, про те, що запропонована угода справедлива

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Що, на мою думку, їх

справді непокоїть. Їх

бажання, потреби,

турботи, надії і

побоювання

1. ...

2. ...

3. ...

4. ...

5. ...

Моя альтернатива на випадок відходу Зобов'язання

Що я можу запропонувати, якщо з переговорів

піду без угоди? Який з варіантів найкращий?

Що я напевне запроваджу?

1. ...

2. ...

3. ...

Якщо ми насправді дійдемо згоди,

то беремо на себе конкретні

зобов'язання

1. ...

2. ...

3. ...

Додаток 14

Конфліктографія [15, с. 213–214]

Цінність конфліктографії полягає в упорядкованості цілеспрямованих підходів. Це допомагає виявляти істинні причини проблеми.

Конфліктограма розширить ваше бачення проблеми. Використовуйте її також під час планування складних стратегій. Найважливіші позиції напишіть червоним кольором. Конфліктографія — це погляд у

майбутне, пошук перспектив.

Конфліктограма дасть можливість встановити істинні недоліки

партнерів, що приховуються за вербальними вимогами. Вона допоможе вам побачити конфлікт під іншим кутом зору. Це сприятиме

отриманню нової інформації та новому розумінню іноді прихованих

причин конфлікту.

Дуже важливий останній пункт конфліктограми: шукайте спільні

точки зору, потреби та інтереси — це перспектива розвитку ситуації.Після складання індивидуальних конфліктограм їх обговорюють,

що сприятиме вирішенню конфлікту.201

Проблемні питання Мої Партнера Колективу Спільні

1. Проблема

• наявна

• прихована

2. Перешкоди

• зовнішні

• внутрішні

3. Побоювання

• реальні

• уявні

4. Сильні сторони

• об'єктивні

• суб'єктивні

5. Можливість підтримки

6. Інформація, якої бракує

7. Потреби та бажаний

результат

Додаток 15

Визначення типових способів реагуванняна конфліктну ситуацію [54, с. 276–278]

(методика К. Н. Томаса)

За допомогою цієї методики можна виявити, наскільки піддослідний схильний до суперництва та співробітництва в різних групах,

прагне до компромісів, уникає конфліктів чи, навпаки, намагається

загострити їх, а також оцінити ступінь його адаптації до спільної діяльності.

Піддослідний повинен підкреслити або записати на аркуші літери

“а” чи “б”, які відповідають, на ваш погляд, рішенню.

1. а) Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання.

б) Замість того, щоб обговорювати те, з чим ми не згодні, я намагаюсь звернути увагу на те, з чим ми обидва згодні.

2. а) Намагаюсь знайти компромісне рішення.

б) Прагну уладнати справу, враховуючи інтереси іншої людини,

а також свої власні.3. а) Зазвичай я наполегливо добиваюся свого.

б) Інколи я жертвую власними інтересами заради інтересів іншої людини.

4. а) Прагну знайти компромісне рішення.

б) Намагаюсь не образити іншої людини.

5. а) Улагоджуючи спірну ситуацію, завжди прагну знайти підтримку іншої людини.

б) Намагаюсь робити все, аби уникнути непотрібної напруги.

6. а) Прагну уникнути неприємностей для себе.

б) Завжди прагну добитися свого.

7. а) Намагаюсь відкласти розв'язання спірного питання з тим, аби

згодом розв'язати його остаточно.

б) Вважаю за можливе у чомусь поступитися, аби досягти чогось

іншого.

8. а) Як правило, я наполегливо прагну досягти своєї мети.

б) Насамперед прагну визначити зміст спірних питань.

9. а) Вважаю, що не завжди треба хвилюватися з приводу якихось

суперечностей, що виникли.

б) Докладаю зусилля для того, щоб досягти своєї мети.10. а) Твердо прагну досягти свого.б) Намагаюся знайти компромісне рішення.

11. а) Намагаюся чітко визначити зміст спірних питань.

б) Прагну заспокоїти іншу людину, а головне — зберегти наші стосунки.

12. а) Визнаю за краще оминати позицію, яка може викликати суперечку.

б) Даю можливість іншій людині в чомусь залишитися зі своєю думкою, якщо вона також іде назустріч.

13. а) Пропоную середню позицію.

б) Наполягаю, щоб усе було зроблено по моєму.

14. а) Повідомляю іншому свою точку зору і цікавлюся його думкою.

б) Прагну показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

15. а) Намагаюсь заспокоїти іншого і зберегти наші взаємини.

б) Прагну зробити все необхідне для того, щоб уникнути напруги.

16. а) Намагаюся не зачіпати почуттів іншого.

б) Як правило, прагну переконати іншого у перевагах моєї позиції.

17. а) Переважно наполегливо намагаюся досягти свого.

б) Прагну зробити все, щоб запобігти непотрібній напрузі.

202203

18. а) Якщо це зробить іншого щасливим, дам йому можливість

наполягти на своєму.

б) Надам іншому можливість залишитися із своєю думкою, якщо він іде мені назустріч.

19. а) Насамперед намагаюсь визначити зміст спірних питань.

б) Намагаюсь відкласти спірні питання для того, щоб із часом

розв'язати їх остаточно.

20. а) Намагаюсь негайно подолати наші суперечності.

б) Прагну знайти найкраще поєднання переваг і втрат для нас

обох.

21. а) Під час переговорів прагну бути уважним до іншого.

б) Завжди прагну до прямого обговорення проблеми.

22. а) Намагаюсь знайти “середину” між моєю позицією та позицією іншої людини.

б) Відстоюю власну позицію.

23. а) Як правило, дбаю про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

б) Інколи даю можливість іншим взяти на себе відповідальність

за розв'язання спірного питання.

24. а) Якщо позиція іншого здається мені важливою, прагну йти

йому назустріч.

б) Намагаюсь переконати іншого піти на компроміс.

25. а) Прагну переконати іншого в тому, що я маю рацію.

б) Під час переговорів намагаюся бути уважним до аргументів

іншого.

26. а) Зазвичай пропоную середню позицію.

б) Я майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного з нас.

27. а) Дуже часто прагну уникнути суперечок.

б) Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість

наполягти на своєму.

28. а) Як правило, я наполегливо прагну досягти свого.

б) Улагоджуючи спірну ситуацію, намагаюсь знайти підтримку в

іншого.

29. а) Пропоную середню ситуацію.

б) Вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через те, що виникають розбіжності.

30. а) Намагаюсь не зачіпати почуттів іншого.

б) Завжди обираю таку позицію у суперечці, щоб спільними зусиллями досягти успіху.У кожному з п'яти розділів опитувальника (суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, поступливість) підраховують кількість відповідей, які збіглися з “ключем”. Отримані результати порівнюють між собою для виявлення тих форм соціальної поведінки в ситуації конфлікту, до яких найбільш схильний піддослідний, а також

тенденцій організації взаємин у складних умовах.

Ключ до тесту

204

№ п/п Суперництво Співробітництво Уникнення Компроміс Поступливість

1 А Б

2 Б А

3 А Б

4 А Б

5 А Б

6 Б А

7 А Б

8 А Б

9 Б А

10 А Б

11 А Б

12 А Б

13 Б А

14 Б А

15 Б А

16 Б А

17 Б

18 Б А

19 А Б

20 А Б

21 Б А

22 Б А

23 А Б

24 А Б А

25 А А Б

26 Б А

27 А Б

28 А Б

29 Б А

30 Б А205