3. Здійснення досудового розслідування
Здебільшого розслідування здійснюється без судового нагляду і повністю
залежить від добровільного додержання правил сторонами. Якщо виникають проб
леми, вони розглядаються судом.
Основною метою досудового розслідування є заощадження коштів, що витрачаються на оплату праці суддів. Коли ж одна із сторін
порушує правила проведення розслідування, судді не завжди виявляють
об'єктивність. Ще одним важливим чинником, який утримує сторони від звертання
до суддів у справах досудового розгляду, є те, що сторона, визнана винною в пору
шенні правил, оплачує витрати обох сторін на проведення розслідування (на відміну
від загального «Американського правила», за яким кожна сторона оплачує власні
витрати)46. ¦¦..-¦¦¦¦ х ¦¦'-.
Примусове розкриття відомостей. Примусовість у розслідуванні застосовується тоді, коли порушено «клопотання про примусове розкриття фактів». Його подає сторона після того, як процесуальний супротивник відмовився розкрити деякі факти або надати документи 47. Трапляються різні ситуації. Наприклад, сторона замість відповіді на запитання отримала заперечення проти письмового опитування. Свідок, виставлений стороною, відмовився відповідати на запитання під час допиту. Знехтувано запит про надання необхідних документів. У таких випадках дозволяється звернутися до суду з клопотанням про примусове надання свідчень. У разі його задоволення суд видає «наказ про примусове встановлення фактів». «Свавільна» сторона мусить із ним погодитись і навіть оплатити витрати, пов'язані з цією процедурою, включаючи гонорар адвокатові. Сторона або інша особа, яка відмовилася виконати судовий наказ, може бути оштрафована чи навіть заарештована за порушення наказу і неповагу до суду 48. Існують і інші санкції. Суд може визнати необхідними для слідства факти (документи), які відмовилася розкрити «свавільна» сторона.
Якщо вона є позивачем, суд має право припинити справу, а якщо відповідачем — прийняти рішення на користь позивача.Захисні судові накази. Якщо сторона намагається вивідати інформацію поза межами офіційної процедури розкриття фактів або якимось чином зловживає нею, протилежна сторона має право зажадати видання «захисного наказу», який звільнив би її від обов'язку відповідати на запитання протилежної сторони. Такий наказ може запобігти здійсненню процедури розкриття фактів, призначити її проведення у певному місці й у певний термін або обмежити коло питань, які розглядатимуться під час опитування. Особливими об'єктами охоронного наказу є торгові секрети та інша конфіденційна комерційна інформація. Ці дані підлягають розкриттю лише тоді, коли вони мають безпосереднє відношення до суті справи. При цьому захисний наказ може зобов'язати сторони не розголошувати конфіденційних відомостей поза судовим процесом .
Правила передбачають і інші засоби судового контролю за процедурою розкриття фактів і встановлюють відповідний термін для її проведення. Як правило, такий термін визначається у первинному досудовому наказі.
Зловживання процедурою та сучасні реформи. Оскільки розкриття фактів, як правило, відбувається без судового нагляду, існує можливість зловживання цим процесом, хоча б для того, щоб вивести з рівноваги протилежну сторону чи збільшити її судові витрати. Тому Верховний суд і Дорадчий комітет приділили цьому питанню
Див. FRCP 37 (a)(4). Про гонорар адвокатам як частину судових витрат йдеться далі. 47 Див. FRCP 37.
Неповага до суду розглядається далі у цьому ж розділі.
49 FRCP 26(c), а також Coca-Cola Bottling Co. of Shreveport, Inc. v. Coca-Cola Co., 110 F.R.D. 363, 366 (D.Del. 1986) (секретна формула напою підлягала розкриттю, оскільки безпосередньо стосувалася справи; після відмови компанії зробити це, всі аргументи, пов'язані з формулою, суд відносив на користь позивача у справі).
232 - Розділ VII
значну увагу у Федеральних правилах.
Поправки до них 1983 р. стосуються зазначеної проблеми. Крім того, її розв'язанню сприяє зростання кількості мирових судців, а також розширення їхніх повноважень. Фактично всі питання, пов'язані з розкриттям фактів, вирішують судді судів першої інстанції, оскільки в них більше часу, ніж в окружних суддів .Нові Федеральні правила цивільного судочинства внесли радикальні зміни до процедури розкриття фактів. Вони вимагають, щоб сторони попередньо зустрічалися й розкривали одна одній усі принципові свідчення та факти, які вони пред'являють для підтримки позову або захисту . Правила обмежують кількість письмових опитувань у конкретній справі (до 25), а також опитувань свідків (до 10). Ці зміни зазнають серйозної критики як такі, що суперечать принципам змагальності й неймовірно ускладнюють процес . Але таких обмежень можна уникнути шляхом ухвалення місцевих правил чи укладання угод між сторонами. Майже в половині федеральних судових округів запроваджено власні правила, які знімають ці обмеження, а в інших округах загальною практикою є укладання угод між сторонами щодо проведення зазначених процедур .