2. Здатність присяжних приймати рішення
Адвокати, котрим доводилося подавати справи на розгляд присяжним, не приховують свого захоплення їхніми неабиякими можливостями. Хибною була б думка, що присяжні — це лише гурт з не дуже освічених людей, ледве чи здатних
Одним з найсуворіших критиків суду присяжних був суддя Джером Франк.
Див. Jerome Frank. Courts on Trial (Priceton 1949). Деякі з наведених тут критичних зауважень узято з його книги.130 Hans Zeisel, Harry Kalven & Bernard Buchholz. Delay in the Court (1959); Harry Kahen. The Dignity
of the Civil Jury, 50 Va. L.Rev. 1055, 1058—61 (1964).
131 Про деякі з цих реформ йдеться в праці William W. Schwarzer. Reforming Jury Trials, 1990
U.Chi.Legal Forum 119, 121 — 125. Суддя Шварцер (Schwarzer) є директором Федерального юридичного
центру, агенції, яка займається вивченням федеральної судової системи.
132 FRE 403; FRCP 16.
124 ' Розділ ПІ
вершити справи; коли ж вони об'єднуються в склад присяжних, роблять висновок адвокати, то поспіль набувають не властивих їм раніше особливостей.
а. Динаміка групового ефекту
Психологічні дослідження динаміки групового прийняття рішень підтверд-жують цей висновок. Одне з таких досліджень провів Барнлунд (Barnlund), який вивчав динаміку впливу групового ефекту на процес обгрунтування 133. Студентів коледжу тестували на здатність обґрунтовувати рішення з допомогою силогізмів, а потім найкращі індивідуальні результати порівняли з найгіршими груповими. Там, де експеримент стосувався силогізмів, які викликали значне емоційне напруження, пов'язане з такими важливими поняттями, як комунізм, правила для студентів коледжу тощо, то з'ясувалося, що кращі з індивідуальних обгрунтувань є гіршими й розмитішими, ніж гірші з обгрунтувань групи в цілому. Тим, хто досі добре справлявся з обгрунтуваннями індивідуально, тепер зашкодили їхні емоційні почуття. А члени груп, які індивідуально погано справлялися із завданням, помилялися лише на початковій стадії; в складі групи вони подолали вплив емоцій. Це сталося тому, що члени групи виявляли свої емоції по-різному, і якщо хтось помилявся в одному напрямі, його виправляли ті, хто також помилявся, але в іншому напрямі. Таке дослідження динаміки групового ефекту підтверджується й іншими працями, які свідчать, що запорукою правильності вироку присяжних є не підвищення їхнього освітнього рівня, а участь у суді присяжних вихідців із різних соціальних верств суспільства 134.