а. Заяви, наведені не для того, щоб довести правдивість свідчень, які вони містять
Якщо заява наводиться не для того, щоб довести правдивість свідчень, які вона містить, то ми не сумніваємось у достовірності цих свідчень. Адже людина схильна ставитись з недовірою до того, на чому наполягають, і вірити в те, що лише констатують.
Так, наприклад, свідок повідомив, що Джон Сміт зателефонував йому якогось дня і під час розмови сказав: «У Пеорії сьогодні йде дощ», то це буде свідченням з чужих слів, якщо воно подається як доказ того, що в Пеорії в цей час йшов дощ. Але якщо згадане повідомлення наводиться з якоюсь іншою метою,— наприклад, аби довести, що телефонна лінія не була зіпсованою, що Джон Сміт роз-мовляє англійською, що він того дня був ще живий або не втратив голосу чи знав номер телефону свідка,— то воно вже не є свідченням з чужих слів. А тепер розглянемо три узвичаєні випадки непрямого використання позасудових заяв, коли вони не вважаються показаннями з чужих слів.Заяви, наведені для того, щоб вплинути на слухача. Припустимо, Барні затримали в чужому будинку й заарештували за обвинуваченням у крадіжці зі зломом (проникнення до будинку з наміром вчинити злочин). Як стверджує Барні, він уліз до будинку тому, що якесь дівчисько сказало, ніби там вирує пожежа і її мама не може вибратися звідти. За звичайних обставин сказане дівчинкою вважалося б показанням з чужих слів 94. Але Барні має право послатися на повідомлення дівчинки, оскільки він не збирається доводити, що в будинку справді вирувала пожежа й необхідно було врятувати бідолашну жінку. Адвокат використає це твердження, аби переконати суд, що Барні мав слушну причину опинитися в цьому будинку.
Заяви, наведені для того, щоб підірвати достовірність свідчень. Принцип неприпустимості показань з чужих слів не порушується в тому разі, коли подані позасудові заяви суперечать свідченням, представленим під час розгляду справи. Ось один із таких випадків.
Джон Сміт, особа, яка сказала під час телефонної розмови, що в Пеорії йде дощ, згодом, на слуханнях цієї справи в суді, заявляє, що тоді в Пеорії дощу не було. Переказ телефонної заяви Джона Сміта будь-ким, хто її чув, не є показанням з чужих слів. Взагалі, таку позасудову заяву представляють не для того, аби довести, що в Пеорії справді-таки йшов дощ, а щоб похитнути довіру до Сміта як до свідка, продемонструвати, що він робить заяви, які суперечать його ж показанням під час слухання справи, тож Смітові не можна вірити. Ясна річ, журі присяжних не сприйматиме телефонні твердження Сміта як вагомий доказ того, що в Пеорії йшов дощ. Не важко здогадатися, що журі присяжних, ознайомившись з подібними розбіжностями в показаннях, використає їх для підтвердження зовсім інших, протилежних версій. Це настільки очевидно, що присяжні навіть дивуються, коли суддя наголошує, що під час розгляду заяви необхідно замислитись не над фактами, які вона містить, а над тим, чи слід довіряти свідкові.Мова, що має силу юридичного акта. Ця група включає будь-які позасудові твердження, котрі, крім змісту, мають ще й незаперечну юридичну силу. Наприклад, як можна оспорювати в суді Сполучених Штатів положення контракту, який укла-даєтья з самих позасудових заяв? Річ у тім, що контракт, пропозиція, ділова угода не є свідченнями з чужих слів, бо 'їхній мові притаманна незаперечна сила юридичного
Це було б правильно, навіть якби дівчинка могла свідчити у суді.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 115
акта, незалежно від того, про що йдетья в цих документах. Вирішальне значення має не зміст того чи іншого документа, а факт його існування. А й справді, інколи здається, що контракти віддзеркалюють самі обіцянки, які нічого не гарантують. Силу юридичного акта мають і наклепи з боку обвинуваченого (наклепницький процес), а також підбурювання до скоєння злочину (справа про підбурювання).