б. Засідання присяжних і вердикт
Оскільки засідання присяжних відбуваються за зачиненими дверима й кожен склад присяжних — унікальний, важко сказати, навіть у загальних рисах, що діється на цих засіданнях. Але є описи, зроблені на підставі жартівливих спостережень над
64 Див.Harry Kalven, Jr.
and Hans Zeisel. The American Jury 149—50 (Little, Brown 1966), а також R.P.Charmwand V.R. Charrow. A Psycholinguistic Study of Jury Instructions, 79 Colum. L.Rev. 1306 (1979) та Kassin
& Wrightsman. Нещодавнє дослідження показало, що присяжні краще розуміють напучування, якщо
мають змогу ставити запитання до судді. Alan Reifman, Spencer M. Gusick and Phoebe Ellsworth. Real Jurors'
Understanding of the Law in Real Cases, 16 Law & Human Behavior 539 (1992).
65 Див. Querela v. United States, 289 U.S. 466 (1933) (мало місце засудження тому, що суддя дав ко
ментарі присяжним: «Я думаю, що кожне слово, сказане цією людиною [обвинуваченим], окрім випадків
її згоди з державним обвинуваченням, було неправдою»). Не всі судді погоджуються з тим, що вони не
повинні підбивати підсумків і коментувати докази. Детальні пропозиції щодо розширення ролі судді
обговорюються федеральним суддею: Jack Weinstein. The Power and Duty of Federal Judges to Marshall and
Comment on the Evidence in Jury Trials and Some Suggestions on Charging Jurors, 118 FRD 161 (1988).
108 ¦ ..,,..... Розділ III
присяжними, а також спогади самих присяжних про випадки із своєї практики . На якомусь етапі, здебільшого на початку засідання, проводиться попереднє голосування для з'ясування розбіжностей. Після цього обговорення продовжується. І знову — голосування. Так триває доти, доки присяжні не досягнуть згоди або ж вони «зайдуть у глухий кут».
Склад присяжних, які потрапили у глухий кут або не дійшли спільної думки. Якщо присяжні повідомили суддю, що вони зайшли у глухий кут, він, як правило, радить їм провести нове засідання і визначити, чи здатні вони подолати труднощі.
Іноді суддя дає присяжним заключне напутнє слово, яке б сприяло переглядові присяжними своїх позицій. Це ще називають заключним зверненням у справі Аллена, або «динамітним зверненням», із закликом до присяжних безсторонньо дослідити надані на розгляд питання з належною повагою до думки один одного . В кримінальних справах (у багатьох юрисдикціях і в цивільному судочинстві) вердикт присяжних повинен виноситись одностайно . Якщо це не так, то кажуть, що «склад присяжних не дійшов спільної думки". Щойно підготувавши вердикт, присяжні інформують про це судцю. Всі збираються в залі суду. Голова присяжних передає рішення судці. Той перевіряє, чи правильна форма вердикту, й повертає голові, щоб він зачитав його .Клопотання про надання доказів або напучувань. Іноді присяжні звертаються з клопотанням зачитати їм те чи інше свідчення або, якщо вони не отримували письмових напучувань, повторити деякі фрагменти напутнього слова. Присяжні можуть клопотатися і про надання їм тих речових доказів, яких вони ще не брали до кімнати присяжних. Судді повторюють фрагмент свідчення або напучування неохоче, побоюючись, що на цій частині присяжні сконцентрують усю свою увагу. Тому суддя радше зачитує їм усе показання чи весь текст напутнього слова й радить розглянути цей матеріал у контексті всіх інших свідчень та напучувань.
Підрахування голосів присяжних. Єдине, що залишається робити адвокатам протягом засідання,— це з'явитися і обмірковувати різні додаткові напучування чи інші проблеми, які виникають під час засідань. Однак та сторона, котра програє процес, має право «підраховувати голоси присяжних». Суддя вимагає, щоб кожен присяжний персонально відповів, чи він справді-таки погоджується із зачитаним вердиктом. Внаслідок цього трапляється так, що присяжний заявляє про свою незгоду з рішенням, і цю проблему доводиться розв'язувати на додаткових засіданнях або ж оголошується новий судовий процес з іншим складом присяжних 70.
Форми вердиктів. У всіх кримінальних справах і в більшості цивільних процесів «генеральний вердикт» лише віддзеркалює висновок присяжних.
У кримінальній справі форма генерального вердикту дає змогу присяжним перевірити, винен чи не винен кожен з обвинувачених. А в цивільній справі існують два рівнозначні66 Див. Phoebe Ellsworth. Are Twelve Heads Better Than One?, 52 Law & Contemp. Prob. 205 (1989)
(змальовується складна картина на основі спостережень уявних присяжних). Дві доповіді присяжних:
Melvyn Zerman. Call The Final Witness 122—42 (Harper & Row 1977), частина передрукована з праці Lan
dsman (виноска 3); Victor Villasenor. Jury - The People vs. Juan Corona (Little, Brown 1977).
67 Це звернення дістало свою назву у зв'язку зі справою Allen v. United States. 164 U.S. 492 (1896).
«Dynamite charge» — це гра слів. «Charge» може означати як звернення до присяжних, так і вибухівку.
Конституційні вимоги щодо одностайності розглядаються у розділі VIII.
Можуть також оголосити про неможливість продовження судового процесу чи про його несправедливість через такі причини, як неправомірна поведінка юристів, сторін, свідків чи суддів, і що його не можна «вилікувати» ніякою інструкцією присяжним.
Припинення судового процесу через те, що присяжні не винесли одностайного рішення, оголошується не лише тоді, коли присяжні не можуть домовитися, а й тоді, коли судовий процес не може проводитися далі. Припинення суду може оголошуватися внаслідок неправомірної поведінки присяжних чи адвокатів, яку неможливо виправити. Припинення судового процесу може також мати місце, коли суд не може продовжувати свою роботу внаслідок скорочення кількості присяжних понад необхідний мінімум через хворобу чи з інших причин. Адвокати можуть внести пропозицію про припинення судового процесу чи суддя може оголосити про своє рішення.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 109
варіанти: «Ми виносимо вирок на користь позивача й оцінюємо збитки в розмірі...» або «Ми виносимо вирок на користь відповідача».
У цивільній справі суддя може винести або «спеціальний вердикт», або «генеральний вердикт із запитаннями» .
Форми спеціального вердикту спонукають присяжних відповісти на низку запитань, необхідних для винесення генерального вердикту. На підставі цих відповідей суддя визначає, яким буде остаточне рішення у справі. Так, у справі з обвинувачення у наклепі присяжним можуть поставити такі запитання: «Чи обвинувачує відповідач позивача в хабарництві у своїй статті, надрукованій у «Smithton Observer» від 10 січня 1992 р.?», «Чи є ця заява наклепом на позивача?», «Чи була ця заява дозволеною?» і т. п. Так само складений спеціальний вердикт може виноситись і в справі з відшкодування збитків. Потім присяжні визначають суми за кожну з матеріальних витрат, як-от: зарплата, лікарняна й медична допомога, погіршення можливостей для заробітку, моральні й фізичні страждання, в тому числі страх, шок, біль, завдані травмою, втрата товаришів, розпад сім'ї та інші види нематеріальної шкоди.Суть генеральних вердиктів із запитаннями, як і звичайних генеральних вердиктів, полягає в тому, що присяжні самостійно роблять остаточний висновок, а потім до нього ставляться запитання, щоб з'ясувати, чи були слушні підстави для такого рішення. Отже, ці запитання скидаються на ті, що стосуються, як зазнача-лося раніше, спеціального вердикту.
Звичайно, завдання адвокатів — накреслити спеціальний вердикт чи генеральний вердикт із запитаннями. Якщо такі форми вердикту сприяють «раціоналізації» процесу прийняття рішення присяжними, то 'їх підтримують відповідачі у цивільних справах як протидію виявам симпатії до потерпілого позивача. Та є проблеми. Одна з них — формулювання точних і зрозумілих запитань для присяжних. При застосуванні цих форм існує загроза того, що підтверджений свідченнями вердикт буде відхилено лише через хибність відповідей присяжних на запитання.