2. Захист при навмисному скоєнні правопорушення
Згода. Згода може бути виправданням для будь-якого навмисного правопорушення, якщо позивач відкрито чи натяком погодився із заподіяною шкодою. Згодою може вважатися також той факт, коли позивач сам поставив себе в ситуацію, в якій було зрозуміло, що матиме місце шкода.
Наприклад, якщо боксер вийшов на ринг, то це означає, що він дав згоду на завдання побоїв і тому не зможе виграти судову справу по їх відшкодуванню. Однак, якщо його супротивник мав цеглину у своїй рукавичці, він вийшов за рамки згоди 33.Законодавство більшості штатів сповідує правило, що якщо особа згодилась на можливе заподіяння шкоди, то забороняється подавати цивільно-правовий позов, що випливає із вчиненого злочину. Але якщо існують норми закону, які виключають можливість нанесення шкоди певним колам осіб, як, наприклад, дітям, оскільки вони не розуміють наслідків своїх дій, згода не забороняє судове провадження по правопорушенню 34.
Імунітет також надається особі , яка змушена спричинити шкоду для того, щоб запобігти ще більшій шкоді. Так, особа, дії якої спрямовані на захист таких
30 Restatement § 159 (2): «переліт літака через територію, яка знаходиться в приватній власності,
визнається порушенням права на володіння нерухомістю лише в тому випадку, коли , і тільки коли, (а)
літак пролітає дуже низько над землею та (б) літак створює перешкоди у користуванні землею». Під час
. розгляду однієї справи суд вирішив, що отрута, розпилена з літака, має відношення до польоту, і такий політ визнається порушенням права на володіння нерухомістю, адже отрута досягла нижчого шару атмосфери й створила шіаснику перешкоди в користуванні його землею. Див. Schrank v. Gilliam, 380 S.W. 2d 743 (Tex. Civ. App. 1964).
31 Див. Restatement § 222 A.
Отримання процентів від продажу рухомого майна та засоби судового захисту розглядаються в розділі XII.
33 Див.
Hackbart v. Cincinnati Bengals Inc., 601 F, 2d 516 (10th Cir. 1979) (після того, як суддя під часпроведення футбольного матчу зупинив гру, один футболіст вдарив іншого по потилиці й зламав йому
шию. Постраждалий гравець подав позов, оскільки ніколи не давав своєї згоди отримувати удари після
закінчення гри).
34 Прикладом законодавчих актів, створених на захист певного класу осіб, є статут про так зване
зґвалтування за статутним правом. Згідно з цим законодавчим актом, особа жіночої статі, яка не досягла
встановленого віку, може подавати в суд, навіть якщо вона дала згоду на статеві стосунки. Див. розділ
XIV.
Деліктне право 383
важливих суспільних інтересів, як життя людини чи цінного майна, може мати привілеї заподіяти меншу шкоду, щоб запобігти більшій. Привілеями користуються наступні дії: необхідна оборона (особистий захист та захист інших осіб, захист майна) та стан крайньої необхідності.
Необхідний захист. Особистий захист, захист інших осіб і захист приватної власності розглядаються як захист проти образи дією, побоїв чи незаконного позбавлення волі і можуть фігурувати у такій якості, якщо сторона-позивач захищається в прийнятній формі і так, щоб вияв захисту відповідав реальній небезпеці. Таким чином, якщо особу б'ють, то вона не може застрелити особу, яка її б'є, і стверджувати, що це була необхідна оборона, але це можливо, якщо вона переживала обгрун-тований страх за своє життя. Особа може використовувати силу не більше, ніж потрібно, щоб зупинити напад. У цьому і полягає класичне правило, згідно з яким проти сили, що загрожує життю, може застосуватися тільки еквівалентна їй протисила . Взагалі дії, що загрожують життю особи, яка здійснює напад, дозволені тільки у випадку, коли існує реальна загроза нанесення смертельних пошкоджень об'єкту нападу. Самозахист власності може мати місце тільки у випадку, коли особа має допустиму можливість повернути її негайно після того, як вона була вкрадена, або перешкодити такому викраденню.
І знову ж таки вимагається застосування при цьому лише прийнятних засобів.Стан крайньої необхідності. Стан крайньої необхідності використовується для виправдання застосовуння тих чи інших засобів у справах про порушення кордонів власності чи привласнення. Стан крайньої необхідності дає можливість використовувати і навіть ушкоджувати власність іншої особи для того, щоб запобігти завданню більшої шкоди особі чи суспільству взагалі. Розрізняють два види стану крайньої необхідності — суспільного і особистого характеру.
Стан крайньої необхідності суспільного характеру — це ситуація, у якій існує обгрунтована необхідність пошкодити чиєсь майно, з тим щоб запобігти ще більшим збиткам, що можуть бути завдані суспільству. Відомий випадок часів Громадянської війни ілюструє, що саме можна розуміти під «обгрунтованою необхідністю». Після того, як жителі міста Тенесі дізналися, що наближаються війська Сполучених Штатів, вони знищили весь запас віскі місцевих винокурних заводів, побоюючись, що військові, вип'ючи віскі і перебуваючи у нетверезому стані, розграбують все місто. Власники заводів подали позови про відшкодування вартості віскі, але місто успішно виграло справу, мотивуючи тим, що це був стан крайньої необхідності36.
Стан крайньої необхідності суспільного характеру є дуже схожим зі станом крайньої необхідності особистого характеру, але в другому випадку йдеться про запобігання більшої шкоди, що може бути завдана іншій особі чи її речам. Стан крайньої необхідності особистого характеру дає підстави суду відмовити в позові про незаконність порушення кордонів власності . Однак особа, яка використала стан крайньої необхідності особистого характеру, буде зобов'язана заплатити за всі завдані нею фактичні збитки 38.
Restatement (Second) Tort § 65 визначає, шо вдаватися до насилля, яке може призвести до смертельних наслідків, допустимо лише тоді, коли існує реальна загроза життю і немає ніякої можливості втекти. Проте різні штати по-різному вирішують це питання . Див. Silas v. Bowen, 277 F Supp. 314 (D.S.C. 1967) (випадок, коли відповідач вистрелив позивачеві у ногу після того, як позивач погрожував йому на словах, був кваліфікований як самозахист; склалася така ситуація, у якій існувала реальна загроза життю відповідача, хоч позивач ніколи не погрожував вбити його.
36 Див. Harrison v. Wisdom, 54 Term 99 (1872). Якщо б сьогодні муніципалітет конфіскував майно
через суспільну необхідність, він був би змушений відшкодувати збитки згідно з вимогами статті 5
Конституції шодо «справедливої компенсації». Див. розділ XIII.
37 Див. Pioofv. Putnam, 71 А. 188 (Vt. 1908) (власник доку відв'язав приватний човен, пришварто
ваний у його доку на час шторму; за це власника доку було притягнуто до відповідальності на тій підставі,
що власник човна діяв згідно з особистою необхідністю).
38 Див. Vincent v. Lake Erie Transp. Co., 124 N.W. 221 (Minn. 1910) (відповідача — власника вантаж-
384 Розділ XI