А. Загальна характеристика 1. Витоки та різновиди кримінального права
Право штату та федеральне право. Кримінальне право у Сполучених Штатах традиційно відноситься до правової сфери штату. Коли Конгрес віддав перевагу здійсненню законодавства у галузі торговельного права згідно зі своїм значним впливом у цій галузі, він мав на увазі, що більша частина кримінального права штатів залишиться незмінною.
В результаті більшість «звичайних» кримінальних злочинів, таких, як убивство, напад, зґвалтування, крадіжка та розбій, визначаються виключно правом штату, крім тих випадків, коли вони мають прямий зв'язок з федеральною власністю або програмами, чи міжштатною комерцією 2. Як і у випадку з суб'єктами цивільного права в США, тут має місце суміш федерального кримінального права і права штатів, що може бути застосована до певних вчинків як результат конкуренції влади федерального уряду і урядів штатів, що поширюється на ту саму територію та населення 3.Статутні і загальноправові злочини. Злочини у Великобританії спочатку підпадали під загальне право. У зв'язку з відсутністю достатньої уваги до можливих кримінальних санкцій, у випадку коли кримінальні правопорушення розглядаються виключно у прецедентному праві, більшість штатів віддала перевагу затвердженню статутного підходу. Проте значна частина законодавчих актів штатів мала служити кодифікацією загального права, що призвело до значної подібності штатів у цьому питанні. Крім того, це означає, що визначення елементів правопорушень та захисту з точки зору загального права досі зберігає важливе значення. Дійсно, у багатьох статутах штатів використовуються терміни загального права, наприклад такі, як
1 Найбільш відомими працями з кримінального права є Wayne R. LaFave and Austin W. Scott, Jr.
Hornbook on Criminal Law, 2d ed. (West 1986) та Joshua Dressier. Understanding Criminal Law (Matthew Ben
der 1987). Нарис з деякими подробицями наведено у Peter W.
Low. Criminal Law (West 1990).2 У багатьох випадках федеральні кримінальні статути пов'язують свої заборонні судові приписи
зміжштатними комерційними аспектами кримінальної поведінки. Див., напр., 18 U.S.C. А. § 2312 (тран
спортування викрадених автомобілів через кордони штатів) та 18 U.S.C. А. § 1073 (утеча з штату, щоб
рікнути переслідування або давання свідчень). Однією зі сфер, що традиційно належала до штатів
і яку федеральний уряд узяв під свій контроль, є боротьба з наркоманією, посилення суворості закону,
спрямованого проти її розповсюдження, що стало результатом «війни з наркотиками», оголошеної
президентом Рейганом. .,.,.-..,..,_.-. . ¦.
3 Див. розділ І.
456 Розділ ХШ
«убивство», без їх визначення, оскільки передбачається, що суди нададуть цим термінам значень, встановлених у загальному праві . Декілька штатів зберігають у своїх статутах положення про загальноправові злочини в такій мірі, що вони не суперечать цим статутам . Проте федеральні злочини є цілком статутними .
Положення про кримінальні правопорушення можуть бути також викладені у федеральних адміністративних нормативних актах чи законах та адміністративних нормативних актах чи законах штатів (відповідно до законодавчих повноважень влади) і, не так часто, у конституціях 8. Незалежно від порушення адміністративних норм чи законодавчих актів орган, що розглядає ці порушення, обмежений у застосуванні заходів покарання. Взагалі цей орган може накладати штраф (що звичайно називається «цивільним покаранням»), але не має права застосовувати ув'язнення як каральну санкцію .
Роль Примірного кримінального кодексу. Головним фактором, що сприяв встановленню більшої однорідності та раціоналізації кримінальних кодексів штатів, було прийняття в 1962 р. Американським інститутом права Примірного кримінального кодексу (Model Penal Code — МРС)10. Завдяки МРС за останні ЗО років близько 40 штатів запровадили нові кримінальні кодекси. Деякі штати практично цілком використали МРС, за винятком окремих положень, які, на їх думку, потребували змін.
Інші штати використали лише деякі положення з цього кодексу, що найбільш відповідають раніше прийнятій статутній схемі.На відміну від Уніфікованого комерційного кодексу, який наголошує на необхідності запровадження однорідності у торговельній практиці, МРС покликаний бути «взірцем» для законодавчих органів штатів при тлумаченні основних положень та їх альтернатив у кримінальному праві. Фактично, як визнає багато фахівців, штати повинні мати значну різноманітність своїх кримінальних законів, пов'язану з відмінностями місцевих умов або точок зору U.
Оскільки кримінальне право у Сполучених Штатах є сумішшю МРС та концепцій загального права, студенти, що спеціалізуються у галузі кримінального права, мають вивчати і те і інше. Тому в даному розділі будуть розглянуті підходи до вирішення справ як загального права, так і МРС з їх основними відмінностями.
Категорії кримінальних правопорушень. Злочини класифікують як тяжкі (фелонія) та малозначні. їх розмежовують по-різному, в залежності від юрисдикції,
4 Див., напр., Mich. Comp. L. Ann. §§ 750.316—317 та People v. Younger, 158 N.W. 2d 493 (Mich. 1968).
5 Див. LaFave & Scott (виноска 1, § 2.1) та Gervin v. State, 371 S.W. 2d 449 (Tenn. 1963). Правопору
шення загального права, звичайно, запроваджуються в закон через законодавчі акти штатів або консти
туційні постанови, шо формально набувають статусу закону з визначеної дати, але при умові, що вони
можуть бути модифіковані більш пізніми законодавчими актами. Див. розділ II. Див. також State v. Pa-
lendrano, 293 A. 2d 747 (N.J. 1972) (положення про правопорушення загальноправового характеру -
«сварлива жінка» — не набуло статусу закону через те, що воно підпало під статутне правопорушення
з загальноправовими елементами, які були проігноровані законодавчим органом).
6 Див. United States v. Hudson and Goodvin, 11 U.S. (7 Cranch.) 32 (1812) (надання статтею III судової
влади не включало повноважень для скоєння загальноправових злочинів).
Причини обмеження загаль-ноправової влади федерального суду розглянуті у розділі І. Жодна з них не забороняє федеральним судам
звертатися до загального права з метою додаткової інтерпретації кримінальних статутів.
7 Див. Atlas Roofing Co. v. Occupational Safety and Health Review Comm., 430 U.S. 442 (1977) (цивільне
покарання за порушення правил техніки безпеки може бути накладене суддею адміністративного права,
і йема потреби в тому, щоб наймач ставав перед судом присяжних).
8 Ст. III § 3 Конституції США визначає державну зраду як «початок війни проти (Сполучених
Штатів)... або як підтримку їх ворогів з наданням їм допомоги».
9 Див. Wing Wong v. United States, 163 U.S. 228 (1896) (для засудження до 1 року виправних робіт
повинен бути проведений судовий розгляд). Однією з причин того, що принаймні федеральні установи
не можуть винести покарання за кримінальні правопорушення, є те, що злочини, як кажуть, вклю
чають «приватні права», які повинні розглядатися згідно зі статтею III {див. розділ VI). Щодо питань
про адміністративні повноваження, які стосуються цих проблем, див. Bernard Schwartz, Administrative
Law §§ 2.24, 2.28, 2.29, 9.17 (Little, Brown & Co. 1991).
10 Див. Model Penal Code, Proposed Official Draft (American Law Institute 1962).
Див. LaFave and Scott (виноска 1).
Кримінальне право
457
але в цілому злочини, що караються ув'язненням на строк більше одного року чи смертною карою, є тяжкими злочинами. Злочини, що караються ув'язненням на строк менше одного року або лише штрафом, розглядаються як малозначні. Проте деякі штати додатково класифікують малозначні злочини і вводять поняття «малозначного злочину більш високого ступеня», до якого відносять ті правопорушення, що караються ув'язненням на строк більше одного року, але менше двох років . Деякі штати мають «цивільні порушення», що караються лише грошовими штрафами і не розглядаються як кримінальні правопорушення.
До них відносять незначні порушення правил дорожнього руху та парковки.2. Міркування конституційного характеру
Федеральний уряд та уряди штатів мають широкі повноваження щодо інкримінування різних видів поведінки, але ці повноваження застосовуються тоді, коли йдеться про порушення конституційних свобод. Значна кількість розглянутих уданому розділі справ з конституційного права випливає з кримінальних обвинувачень . Однак є й інші конституційні обмеження, що можуть застосовуватися до кримінальних статутів, які повинні бути згадані в даному тексті.
Конституція забороняє закони про особливо тяжкі злочини та закони ex post facto 14. Закон про особливо тяжкі злочини, виданий законодавчим органом, особливим чином ідентифікує особу або особу, що легко ідентифікується з групи, та здійснює ефективне її покарання без судового розгляду 15. Закон ex post facto (зво-ротньої дії) діє з метою визнати кримінальним вчинок, що не мав кримінального характеру під час його здійснення. Окрім того, в це визначення включені закони, що підсилюють покарання за злочини, які вже були здійснені або ті, що змінюють правила свідчення по таких злочинах . Заборона щодо ex post facto законів стосується лише законодавчих, а не судових органів 17.