2. Вплив Президента та Конгресу на дії урядових структур
Важелі контролю з боку Президента. Крім права призначати посадових осіб, Президент має багато інших повноважень для здійснення постійного контролю за політикою та діями урядових структур.
Ступінь контролю Президента залежить від статусу урядової структури: це виконавча урядова структура, підпорядкована секретаріатові Президента або іншим посадовим особам, які ним призначені, чи це незалежна структура. Дії виконавчих органів контролюються досить скрупульозно. Основні законодавчо-правові норми обговорюються у Головному контрольно-фінансовому управлінні Білого дому. У ході таких обговорень можуть виникати спірні питання, і сторони можуть знайти певний компроміс, приймаючи остаточне рішення . Це в основному стосується змісту та терміну виконання адміністративно-правових норм. Пріоритет надання чинності адміністративно-правовим нормам встановлюється для того, щоб віддзеркалювати погляд Президента на важливість того чи іншого законодавчого акта.Політика припинення дії адміністративної структури провадиться просто і це пояснюється тим, що, як свідчить практика, урядові особи виконавчої влади або тлумачили законодавчі акти досить вузько, або затягували оприлюднення необхідних нормативних документів та надання їм чинності через те, що були незгодні з ними. Один із останніх прикладів — критика адміністрацій президентів Рей-гана і Буша за неспроможність забезпечити чинність цивільним правам та законам з питань охорони навколишнього середовища.
Однак не треба переоцінювати вплив Президента. Більшість федеральних адміністративних органів належить до виконавчої гілки влади. І десь з 5 мільйонів цивільного та військового персоналу Президент призначає тільки 3000 керівників
424 U.S. 272. Закон також передбачає, що призначення всіх посадових осіб має ухвалюватися не тільки Сенатом, але і обома палатами Конгресу, і саме це положення суд визнав неправомірним.
ю° Див.
478 U.S. 714 (1986).101 Див. Виконавчий наказ № 12291 від 17лютого 1981 р. Адміністративно-бюджетного управління, за яким усі виконавчі функції адміністративних органів повинні обговорюватися в управлінні.
210 Розділ VI
високого рангу. Загалом, посадових осіб, які фактично здійснюють політику, контролювати не так просто. Це персонал, який призначається на роботу шляхом оцінки їх професійних характеристик. Звичайно, Президент не може звільняти їх з роботи. Крім того, вони володіють специфічними знаннями і власним розумінням політики та практики свого адміністративного органу. Треба мати на увазі, що Президент та його ставленики — це лише одне джерело впливу. Як уже зазначалося, адміністративні органи відчувають досить великий вплив з боку комісій Конгресу.
Президент Гаррі Трумен, який обіймав цю посаду з 1945 до 1953 року, мав серед своїх сучасників репутацію рішучого президента, але у справах з місцевою бюрократією говорив, що його головна функція полягає в тому, щоб скликати людей та умовляти їх робити те, що вони повинні робити і без умовлянь. «Практично саме на це я використовував весь свій час,— згадував він,— і саме це є головною складовою частиною президентської влади» . Напередодні вступу до влади свого наступника, генерала Дуайта Ейзенхауера, Трумен зазначив, що генерал буде розчарований у ролі президента. Він завбачав, що генерал почне роздавати накази, але «це нічого не змінить».
Існують деякі юридичні обмеження щодо втручання Президента у справи адміністративного органу навіть у випадках, коли він сам призначав його керівництво. Наприклад, Президент не має права вилучати фонди, які Конгрес призначив для певних витрат адміністративному органу . У справі Трейн проти міста Нью-Йорк (Train v. City of New York) 104 Конгрес ухвалив Закон про чисту воду (Clean Water Akt) 1972 p., незважаючи на вето Президента Ніксона. Однак Президент продовжував протистояти виконанню програми і наказом міністру охорони навколишнього середовища вилучив декілька мільярдів доларів, які Конгрес виділив на будівництво очисних споруд у Нью-Йорку. Адміністрація міста звернулася до суду для повернення коштів.
Суд постановив, що Президент не мав права наказувати міністерству вилучати кошти, а міністерство, у свою чергу, повинно витратити кошти на цілі, зазначені Конгресом .Важелі контролю з боку Конгресу та його вплив на адміністративні органи. Контроль Конгресу за адміністративними органами базується на так званій «владі гаманця», наданій Конституцією, тобто на владі приймати рішення щодо рівня фінансування адміністративного апарату 10 . Комісії Конгресу є одним з найпоширеніших важелів впливу на адміністративні органи. Як зазначалося у розділі І, первинне завдання комісій полягає у постійній роботі в умовах складного та специфічного сучасного законодавчого поля. Але із зростанням адміністративного апарату комітети набули досить значного впливу на поточні дії виконавчої гілки влади та незалежні адміністративні установи. Завдяки тому, що комітети організовані за окремими напрямами діяльності, їх члени постійно поглиблюють свої знання з відповідних питань, всебічно розуміються на діяльності певних адміністративних установ, що не дає можливості різним чиновникам вигідно конкурувати з ними і таким чином уникнути контролю. Найбільш важливим є те, що Конгрес контролює бюджети адміністративних установ, і члени відповідних комітетів можуть бути дуже наполегливими у переконанні керівництва установи внести зміни у хід виконання тієї чи іншої програми Конгресу
102 Цитується за Strauss (виноска 1).
103 Перший випадок вилучення коштів стався у 1803 p., коли Президент Томас Джефферсон
відмовився витратити 50 000 доларів на захист річки Міссісіпі. Рекорд з вилучення коштів належить
Президенту Ніксону. Одного разу він вилучив 25 мільярдів доларів.
і»4 Див. 420 U.S. 35 (1975).
Вирішення суперечки між Конгресом та Президентом про вилучення коштів після справи Трейна викладено в Анотованому кодексі законів США, § 681 (Президенту дозволяється призупинити витрати або внести пропозицію щодо анулювання бюджетних асигнувань, але йому заборонено вилучати кошти на власний розсуд).
106 Див.
розділ І.107 Більш докладна інформація про сучасний законодавчий процес та роль персоналу комітетів
Конгресу викладена у книзі «The Legislative Process in the United States» авторів Malcolm E. Jewell and Samuel
C. Patterson (Random House, New York, 1986).
Адміністративне право 211
Для більш ефективного контролю за адміністративними установами Конгрес створив потужні структури, які проводять велику дослідницьку, аналітичну роботу та надають рекомендації у відповідних напрямах діяльності. Серед них такі, як Го-ловне контрольно-фінансове управління, Управління бюджету при Конгресі, бібліотека Конгресу. Головне контрольно-фінансове управління систематично видає звіт про діяльність центральних адміністративних установ.
Одним з важелів контролю Конгресу над адміністративними установами в минулому було право «накладати вето». Конгрес залишив за собою право накладати вето на дії адміністративного органу або на запропоновані ним адміністративно-правові норми через спільне рішення комітетів однієї палати, а в деяких випадках навіть одного комітету. У справі Служба імміграції та натуралізації проти Чадха (Immigration & Naturalization Service v. Chadha) така практика була визнана Верховним судом неконституційною і кваліфікована як посягання на компетенцію виконавчої гілки влади. Суд постановив, шо законодавче вето, винесене однією палатою Конгресу у справі Чадха, порушує, з одного боку, статтю про «подання на розгляд», яка передбачає подання законодавчих матеріалів на розгляд Президенту для ухвалення або для накладання вето, з другого — статтю про «двопалатність», що передбачає ухвалення законодавчих документів обома палатами Конгресу, а з третього — принцип поділу влади, передбачений Конституцією . Розбіжності у поглядах у справі Чадха спричинили те, що більшістю голосів 200 федеральних законодавчих актів були позбавлені юридичної сили.