Г. Винесення вироку в кримінальному процесі
Слухання вироку. Після доведення вини відповідача наступним кроком є визначення покарання та винесення вироку. Суддя не виносить вироку одразу після суду, що характерно для деяких зарубіжних судових систем.
Визначається дата окремого слухання для винесення вироку і дається розпорядження щодо підготовки остаточного судового звіту. Цей звіт готується органом, який призначається судом. Як правило, це відділ апробації. У звіті ретельно викладаються всі деталі справи, пов'язані зі скоєнням злочину. Деякі судові системи дозволяють присяжним рекомендувати покарання, але у більшості випадків вирок визначає суддя.У день винесення вироку відповідач з'являється перед суддею і має право з'ясовувати питання вироку з ним або зі своїм адвокатом. Головна визначальна суворості покарання — це історія скоєння злочину, викладена у звіті, але суддя завжди має право перевірити всі свідчення, (в т.ч. й усні), а також думки непрофесіоналів, які подаються у письмовій формі. В особливо складних випадках суддя може викликати свідків для бесіди віч-на-віч. Свідчення, що були зроблені вже на етапі винесення вироку, не обов'язково мають бути зроблені на суді .
Заява постраждалого. При винесенні вироку постраждалий, як правило, не відіграє важливої ролі. Справа в тому, що рішення приймається стосовно відповідача, а не постраждалого. Однак недавно прийняті судові норми після досить інтенсивних обговорень прав постраждалого дозволяють використовувати на цій стадії заяву постраждалого. Верховний суд спочатку вважав такі свідчення неконституційними, але згодом підходи змінилися. Тепер вони вважаються прийнятними . Суд може прийняти рішення про компенсацію постраждалому як
22 Відповідач має повідомити прокурора про намір застосувати засоби захисту, спрямовані на
спростування звинувачення, і особливо ті, що вимагають досконалого досудового розслідування.
Йдеться про алібі (знаходження відповідача в іншому місці під час скоєння злочину) або довідку про божевілля.
Див. FRCrP. Крім того, виповідай повинен зробити відбитки пальців і здати аналіз крові для порівняння.
Якщо зі хист вважає доцільним провести будь-які інші дослідження, результати яких планується показати
на суді, то вони проводяться за його запитом. Див. FRCrP, 12.1, 12.2, 16 (в).
23 Адвокати іноді запрошують для розслідування фактів по справі приватних детективів. Див. розділ III.
24 Див. справу Winship, 397 U.S. 358 (1970).
Про винесення вироку йдеться у розділі XIV.
26 Див. Payne v. Tennessee, 501, U.S., 808 (1991); Booth v. Maryland, 482, U.S., 496 (1987) та South Carolina v. Gathers, 490, U.S., 805 (1989).
Кримінальне судочинство 265
частину вироку, однак постраждалий не має права вимагати її, що традиційно практикується у цивільних справах. У випадку, коли постраждалий бажає отримати компенсацію за вчинений над ним злочин, він повинен порушувати нову справу, тоді як у цивільних справах визнання відповідача винним автоматично зобов'язує його відшкодувати збитки 27.
Роль присяжниху справах, де виноситься вирок про страту. Як правило, присяжні не впливають на винесення вироку: їх завдання визнати чи не визнати відповідача винним. Однак, коли йдеться про винесення вироку про страту, присяжні беруть
участь в ухваленні цього рішення. Ця процедура передбачає два етапи. Перший -
це ухвалення рішення про винуватість відповідача. Тут питання про потенційне покарання не розглядається. Коли присяжні дійшли висновку, що відповідач винний, тоді слухання переходить до нової фази — винесення вироку. На другому етапі беруться до уваги будь-які додаткові свідчення на підтримку покарання, включаючи загальну інформацію про відповідача, його особистість та можливі інші злочини. У деяких штатах присяжні мають тільки дорадчий голос, у деяких вони самі ухвалюють це рішення, а в окремих штатах для винесення вироку про страту необхідна згода присяжних та журі про необхідність цього покарання .