в. Угоди про аліменти і майнове врегулювання
Найчастіше сторони досягають певних фінансових та інших домовленостей. Вони укладають угоду і подають її до суду для схвалення. Одна з найпоширеніших підстав для неухвалення угоди про майнове врегулювання — це її «непомірність».
Суди уважно «придивляються», щоб такі угоди не тільки виключали обман та примус, а й були «чесними та достатніми, враховували життєві реалії, обставини сторін» . На практиці анулювання угоди про розподіл майна частіше здійснюється за позовом традиційно слабкішої сторони — жінки. Чоловікам більш складно довести, що вони були примушені підписати однобічну угоду.18 UMDA § 308.
19 Див. West's Ann.Ind.Code 31-1-11.5-11(1) and 31-1-11.5-9c(Supp.l993).
20 Crawford v. Crawford, 350 N.E.2d 103 (111. App.1976).
Сімейне право 437
Схвалення угоди про розподіл майна суди часто об'єднують з постановою про розлучення. При цьому робиться посилання на таку угоду або умови угоди додаються до судового рішення про розлучення. Це зовсім не позначається на введенні в дію того чи іншого судового рішення.
г. Майно, що підлягає розподілу
Фактично будь-яка річ, яка піддається оцінці, а її вартість розподіляється, потенційно є майном, що може бути розподілене під час розлучення. Майно, що може бути розподілене, включає не лише будівлі, автомобілі, засоби бізнесу, готівку, акції, облігації та рахунки, а й права на пенсію, виплати по непрацездатності та медичне страхування . Навіть такі абстрактні речі, як «репутація», що була досягнута у бізнесі чи професійній діяльності, розглядаються у більшості штатів як шлюбне майно. Таке майно може бути оцінене, і частина його вартості виплачена іншій стороні2 .
Останнім часом має місце тенденція до розширення поняття «майно, що підлягає розподілу». Сюди вже включаються «активи кар'єри» чи «людський капітал». Уданому випадку йдеться про університетський чи професійний ступінь, який один із подружжя отримав у той час, як інший працював і утримував родину.
Сутність цього нововведення полягає в тому, щоб суд розглянув і визначив суму майбутніх доходів. Саме так, на думку багатьох, можна досягти економічної справедливості. Щоб уникнути такої нерівності, традиційно призначають аліменти. Проте дедалі зростаюча антипатія до аліментів змусила суди розглядати отримані професійні ступені як шлюбний капітал, який може бути віднесений до майнового розподілу.У справі «Вудворт проти Вудворт» (Woodworth v. Woodworth) суд штату Мічиган постановив, що адвокатський ступінь чоловіка є шлюбним капіталом і він підлягає розподілу. Жінка-позивач забезпечувала основну фінансову підтримку родини в той час, коли чоловік навчався на юридичному факультеті. Суд зробив висновок, що юридичний ступінь — продукт спільних родинних зусиль і результат пожертв обох партнерів: і чоловіка, і жінки. Не мало значення, що юридичний ступінь це нематеріальний предмет, він все одно може бути розподілений між сторонами. Подібним чином вирішив і суд штату Нью-Йорк у справі О 'Брайєн проти О'Брайєн (O'Brien v. O'Brien) : медичний ступінь, набутий під час шлюбу, є шлюбною власністю, і він підлягає розподілу. Дружина забезпечувала 76 % домашнього прибутку під час навчання чоловіка. Суд визначив, що теперішня вартість його ступеня становить 188 000 дол. і жінці належать 40 % цієї суми.
Деякі суди відмовляються розглядати професійні та університетські ступені як шлюбне майно. Вони вважають, що ступені не є майном, яке може передаватися, успадковуватися чи купуватися за гроші 25. На їх думку, у таких випадках краще призначати аліменти. Таким чином, суди усіх штатів можуть розглядати питання про внесок одного з подружжя в набуття іншим певного професійного ступеня, але лише деякі з них беруться за розподіл ступеня як шлюбного майна. Думаю, що творчі пошуки в цьому напрямі триватимуть ще довго.
21 Див. Clark, §§ 15.2-15.6; Schoberv. Schober, 692 P.2d 267 (Alaska 1984).
22 Див. JVisnerv. Wisner.m P.2d.ll5 (Ariz. App 1981) і Rostel v. Rostel,622 P.2d 429 (Alaska 1981).
23 337 N.W..2d 332 (Mich .
App. 1983).24 489N.E.2d712 (N.Y. 1985).
25 Див. In re Marriage of Graham, 574 P.2d 75 (Colo. 1978) and In re Marriage of Weinstein, 470 N.E.2d
551(111. App.1984).
438 Розділ ЛІІ
5. Опіка над дітьми
Питання опіки над дітьми найчастіше постає під час розлучення, але воно може виникати і в інших ситуаціях. Як правило, суди розглядають справи про опіку одна-ково, не дивлячись на те, чи батьки одружені, чи ні" . Таким чином, під час розлучення або коли батьки живуть окремо, суди призначають відповідні права на опіку і відвідування дітей батьками.
Законна опіка дитини включає: право приймати усі рішення стосовно виховання дитини, включаючи освіту, охорону здоров'я, релігійне виховання та різнобічний розвиток. Зазвичай сюди включається і фізична опіка дитини. Таким чином, дитина буде жити з батьком-опікуном і перебуватиме під його наглядом. Опіка, як правило, триває до набуття дитиною повноліття, хоча вона може бути продовжена і за повнолітньою розумово неповноцінною дитиною. Після смерті батька-опікуна існує презумпція на користь надання опіки іншому батьку, якщо тільки суд не визначить, що цей батько є недієздатний. В інтересах забезпечення стабільного і постійного піклування про дитину суд, призначивши опіку, не схильний змінювати її, не маючи для того вагомих підстав.