г. Угода про спільну опіку
У деяких штатах практикується спільна опіка. І це оптимальне вирішення питання. Дитина має змогу жити з батьками по черзі. Обидва батьки виконують обов'язки, пов'язані з опікою.
Наприклад, дитина може жити вдома у батька протягом перших днів тижня, а у матері — наступні. Розлучення стає звичайним явищем нашого життя, воно надається без з'ясування вини, традиційні батьківські і материнські ролі зникають — все це сприяє більшій співпраці між шлюбними партнерами, що розлучаються, у питаннях виховання своїх дітей. Прибічники спільної39 Див. French v. French, 452 So. 2d 647 (Fla.App. 1984), а також UMDA, § 407.
40 Див. розділ VII.
41 Див. Carlson v. Carlson, 661 P. 2d 833 (Kan.App. 1983).
42 Див. Weiss v. Weiss, 436 N.Y.S.2d 862,418 N.E.2d 377 (N.Y. 1981) (матері було заборонено
переїжджати до Лас-Вегаса, де вона планувала працевлаштовуватись).
43 Див. Clark, § 19.7.
44 Див., напр., Roberts v. Ward,493 A 2d. 478 (N. H. 1985). Сімейне право " 441
опіки твердять, що вона допомагає переконати дітей в тому, що їх люблять обидва батьки, уникнути почуття втрати, яке відчуває батько-неопікун тощо. А опоненти вважають, що спільна опіка підриває стабільність, якої потребують діти розлучених батьків, в цій ситуації не уникнути чвар між батьками (особливо що стосується матеріальних затрат). Все це завдає зайвої шкоди дітям. Питання спільної опіки активно обговорюються й досі, але останнім часом з'явились ознаки того, що вона втрачає своїх прихильників 45.
Незважаючи на дискусійність питання стосовно спільної опіки, законодавство більшості штатів її визнає . У деяких штатах їй надається перевага і вважається, що саме вона відповідає інтересам дитини. Суди у небагатьох штатах постановили застосовувати спільну опіку лише в особливих випадках . Ключове міркування у визначенні, чи сприяє спільна опіка інтересам дитини,— це спроможність і бажання батьків співпрацювати на благо дитини. У багатьох випадках саме відсутність бажання співпрацювати є непоборною перепоною для спільної опіки.
Відмінності між спільною узаконеною опікою і спільною фізичною опікою можуть породити труднощі. Ордер на спільну узаконену опіку надає рівні права обом батькам у прийнятті усіх важливих рішень стосовно дитини, в той час як ордер на спільну фізичну опіку визначає фактичний час, протягом якого дитина перебуває під опікою кожного з батьків. Може існувати спільна узаконена опіка, а фізична опіка лише для одного батька. Коли таке трапляється, батько з повною фізичною опікою не погоджується на те, щоб радитись з другим батьком з усіх питань. Такий батько може вважати (іноді справедливо), що другий батько, який не несе відповідальності за дитину, значно менше з нею спілкується, не має достатніх підстав для того, щоб брати належну участь у вирішенні повсякденних питань життєдіяльності дитини.