Д. Трудове законодавство

Нижче розглядатимуться три моменти трудових відносин: захист прав працівників в умовах колективної діяльності, расова, статева та інша дискримінація під час працевлаштування, доповнення до законодавчих положень про «неправомірні звільнення», які обмежують права роботодавця на звільнення працівника.

1.

Законодавча класифікація колективних дій робітників, спрямованих на покращення умов праці, розвивалася від таємного зговору до законних прав . У 1935 р. Конгрес ухвалив Національний закон про трудові відносини (National Labor Relations Act — NLRA) , який гарантував права працівникам при утворенні спілок, проведенні страйків та укладанні колективного договору із роботодавцем. Згідно з NLRA було утворено Національне управління трудових відносин (National Labor Relations Board — NLRB) та Федеральне наглядове агентство з п'яти членів, яке покликане контролювати застосування NLRA. NLRB — одна із «незалежних» адміністративних установ, про яку говорилося у розділі VI. її п'ять членів призначаються президентом і затверджуються Сенатом терміном на 5 років. NLRB найбільш політична структура серед незалежних організацій. Члени Республіканської партії тлумачать федеральне трудове законодавство з точки зору роботодавця, а члени Демократичної партії — з позицій трудового колективу. В результаті тут має місце багато змін і доповнень, особливо в сфері неправомірних трудових відносин. Такий стан трудового законодавства пояснюється тим, що NLRB схильне до стихійного, а не послідовного, систематичного вирішення проблем 173.

Під дію NLRA підпадають усі приватні роботодавці, діяльність яких, за визначенням NLRB, впливає на міжштатну підприємницьку діяльність. Цей Закон врегульовує правовідносини й інших працівників, за винятком керівників, менеджерів та незалежних підрядчиків. Працівники залізниць, авіаліній керуються в своїй діяльності статтями Закону про трудові відносини транспортного управління .

170 Див. Eurim-Pharm GmbHv. Pfizer, 593 F. Supp. 1102 (S. D. N. Y. 1984) (територіальні обмеження,

визначені експортером ліків США в Європі, не є порушенням). Спірні питання стосовно територіального

застосування антитрестівських законів розглядає Hovenkamp, §§ 21.1—21.2. Міністерство юстиції США

видало постанову про посилення боротьби проти антиконкуренції. Документ опублікований в 62 Antit

rust & Trade Reg. Rep. (BNA) 483 (Apr. 9,1992). Як бачимо, Міністерство юстиції посилює антитрестівські

закони, спрямовані проти іноземних картелів, які таємно завдають шкоди експортним поставкам США.

171 Див. Douglas L. Leslie, Labor Law in a Nutshell. 1—4 (West, 1992); Commonwealth v. Pullis (Philadelphia

Mayor's Court 1806); William B. Gould. A. Primer on American Labor Law, 3d ed. (M.I.T. Press, Cambridge,

Mass. 1993). Більш детально ці питання розглядаються у праці The Developing Labor Law: The Board, The

Courts and the National Labor Relations Act (Patrick Hardin, ed.) (Washington ABA 1992). Основні статті за

конодавства стосовно прав трудового колективу і прав індивідуального працевлаштування викладені у

праці Robert N. Covington & Kurt H. Decker. Individual Employment Rights in a Nutshell (West, 1995).

172 Див. 29 U.S.C.A. §§ 151-168.

173 Див. розділ VI.

Цей закон підсилюється нормативними актами різних відомств.

Правове врегулювання підприємницької діяльності 505

вового врегулювання відносин, пов'язаних із фермерським господарством. Вона, до речі, узгоджена з NLRA 175.

Слід відзначити досить загальний характер NLRA та інших трудових законів СІЛА, які врегульовують діяльність професійних спілок та колективів. Ці закони акцентують увагу не на суті, а на процедурі трудових відносин та колективної діяльності. На відміну від деяких країн, в яких всі аспекти колективної діяльності врегульовуються законом або в адміністративному порядку, трудове законодавство СІЛА забезпечує тільки відповідну арену «для боротьби до переможного кінця» між колективом і роботодавцем з використанням відповідних економічних важелів та для укладення взаємовигідної угоди, якщо це можливо.