з. Тендерні пропозиції
«Дружні» та «ворожі» злиття корпорацій. Перебрати на себе управління іншою корпорацією можна шляхом купівлі значної частини акцій її основного капіталу та тих, що зберігають право голосу.
Це робиться через біржу або шляхом «тендерної пропозиції». Остання може надійти в будь-який час, якщо корпорація-покупець (особи або групи осіб) запросила акціонерів «визначеної» для злиття корпорації до участі в тендерних торгах. Запропонована компенсація може бути у вигляді готівки або цінних паперів, і за розміром вона вища ринкової ціни акцій цієї корпорації. Якщо правління корпорації виступатиме проти злиття, то таке злиття вважається «ворожим», якщо — за, то — «дружнім».Федеральне регулювання тендерних пропозицій. У зв'язку із відкритістю торгівлі цінними паперами федеральні закони, зокрема Закон Вільямса (Williams Act), чітко регулюють тендерні пропозиції. Тут йдеться про декілька аспектів 77. Закон вимагає розкриття факту будь-якої купівлі на ринку, якщо йдеться про більш ніж 5 % основ-
73 Див. Henn and Alexander, at. 967—968.
74 Див. там же, at. 746—747.
75 Див. там же, at. 1155. .."•¦¦
76 Див. там же, at. 990.
77 Див. 15 U.S.C.A. §§ 78m(d)-(e), 78n(d)-(f).
492 Розділ XV
ного капіталу корпорації, яку купують згідно з Правилами Комісії з питань обміну цінних паперів (Securities and Exchange Commission — SEC). Крім того, оферент тендера, пропонуючи купити мінімум (5 %) основного капіталу компанії, повинен розкрити цей факт і прагнути спланувати свою тендерну пропозицію із вигодою для визначеної до злиття корпорації. Інші розділи Закону Вільямса регулюють умови, терміни, сам процес висунення тендерних пропозицій 78.
Тактика протидії «ворожому» злиттю корпорацій. «Вороже» злиття, як правило, пов'язане із скороченням управлінських працівників визначеної для поглинання корпорації. Рятуючи свою кар'єру, керівники цих корпорацій чинять опір торгам, вдаючись до різних тактичних прийомів. Опір злиттю виливається в своєрідну «війну».
Адміністрація корпорації, яку поглинають, прагне переконати акціонерів у тому, що злиття не сприятиме інтересам корпорації. Досить часто організовується і подається позов до суду, який вибудовується, як правило, на порушеннях федеральних захисних заходів та антитрестівського законодавства. Крім того, розігрується сцена так званого «білого лицаря» — оферента, який нібито наобіцяв керівникам та акціонерам золоті гори після злиття. Ще інколи вдаються до тактики «отруєної пігулки». Вона передбачає надання акціонерам права виступати проти корпорації, що поглинається, і це робить її менш цінною для «ворожого» оферента. Інколи, щоб припинити протидію «ворожому» злиттю корпорацій, вдаються до більш дорогої тактики, а саме до викупу акцій корпорації, яку поглинають. Вони продаються тендерним оферентом як страховий внесок у розрахунку на те, що злиття буде припинено .Діяльність керівництва в ситуації примусового злиття корпорацій. При наявності конфліктів під час злиття корпорацій керівництво докладає зусиль до їх розв'язання 80. На основі рішення Верховного суду Делавера стосовно справи компанії Ревлон проти холдингової компанії MacAndrews & Forbes Holdings, Inc. виникло «зобов'язання Ревлона». Дії керівництва мають узгоджуватися з правилами ведення підприємництва, тобто суд повинен переконатися, що дії керівництва спрямовані на захист не власних, а корпоративних інтересів . Якщо продаж компанії стає неминучим, правління директорів повинно спрямовувати свої зусилля не на збереження корпорації, а на максимальне підвищення її вартості із вигодою для акціонерів. Таким чином, керівництво повинно виступати «учасником аукціону» і запевняти акціонерів, що продаж (злиття) є в даній ситуації найкращим варіантом 83.