А. Судова перевірка
Судова перевірка була визнана офіційно в 1803 р. рішенням Верховного суду Сполучених Штатів у справі Мербері проти Медісона (Marburi v. Madison) . Логічне обгрунтування справи Мербері та випадків невдалої судової перевірки вже згадувалися в розділі І і повторювати їх тут недоцільно.
Єдине, чого потребує даний розділ — це деяких основних коментарів щодо характеру судової перевірки та інтерпретації Конституції.1. Основні характеристики
Судова перевірка. У Сполучених Штатах судова перевірка є дійсно судовою, оскільки проводиться органами судової гілки влади. Як видно зі справи Мербері, в перевірці на відповідність Конституції немає нічого надзвичайного. Суди займаються тим, чим і повинні займатися: визначають зміст законів і процес застосування системи законодавства. Така практика істотно відрізняється від практики деяких
1 Конституційні обмеження дій уряду в кримінальних справах обговорено в розділі VIII.
Типовим однотомним трактатом з конституційного права є книга John Е. Nowak & Ronaed D. Rotunda. Hornbook on Constitutional Law. 4th ed. (West 1991). Більш розширений виклад правових питань можна знайти в чотиритомному виданні того ж автора під тією ж назвою. Див. також Robert A. Sedkr. «Constitutional Law of the United States» in International Encyclopedia of Laws. (Kluwer Int'l and Taxation 1994). Матеріали з конституційної теорії див. John Н. Garvey & Т. Alexander Aleinikoff. Modern Constitutional Theory: A Reader, 3ded. (West 1994); Michael Gerhardt and Thomas D. Rowe. Constitutional Theory: Arguments and Perspectives (Michie 1993). Інші джерела наведено в розділі І (виноски 2 і 6).
3 Див. 5 U.S. (I Cranch.) 137 (1803).
Конституційне право 295
європейських країн, де органи, які здійснюють перевірку законодавства на відповідність Конституції, поки що ізольовані від політичних гілок влади і не називаються судами або якщо навіть і називаються судами, не сприймаються як частина звичайного корпусу суддів .
Ця особливість перевірки законодавства на відповідність Конституції в Сполучених Штатах визнана як політична функція, що «ретельно прихована» за функцією судів у визначенні суті закону3. Проте після розгляду інших аспектів правової методології в Сполучених Штатах дехто може дійти висновку, що відмінність у застосуванні Конституції та інших законів полягає більше у ступені, ніж у типі. Загальноправові суди мають суттєві законотворчі можливості і визначають основні принципи державної політики у встановленні за-гальноправових норм. Більш того, при інтерпретації чинних законодавчих актів може застосовуватися відносно вільний підхід, завдяки чому тексти законодавчих актів досягатимуть чітко визначеної законотворчої мети .Приватний позов як модель судової перевірки. Суди вирішують питання відповідності законодавства Конституції, коли вони постають у ході звичайних судових розглядів. Отже, будь-який приватний або громадський позивач може заперечувати конституційність будь-якого закону або будь-яких дій уряду, коли вони спрямовані не на його користь. Це право не обмежується лише окремими фомадськими офіційними особами або представниками, що притаманно декотрим країнам . Суди Сполучених Штатів не тільки можуть розглядати питання про відповідність Конституції у ході розгляду звичайних справ, але їм навіть заборонено розглядати такі питання, коли вони не випливають з контексту звичайної справи . Федеральні суди і більшість судів штату можуть не прислуховуватися до дорадчої думки 9. Ст. III і подібні положення конституцій штатів вимагають, щоб конституційні позови надходили до федеральних судів тільки як частина дійсної «справи або спірного питання», в яких нібито застосовано законодавство, що не відповідає Конституції10.
Існує багато політичних причин для обмеження судових перевірок дійсних справ або спірних питань. Деякі з цих причин пов'язані з поняттям «обмеження судових повноважень», з концепцією, відповідно до якої за умов демократії, суди, ізольовані від політичних процесів, не можуть виявляти велику активність у визнанні деяких політичних акцій неконституційними .
Але головна причина вимоги, щоб усі рішення в галузі4 Див. Louis Favoreau. «Constitutional Review in Europe» in Louis Henkin and Albert J. Rosental. EDS.,
Constitutionalism and Rights: The Influence of the United States Constitution Abroad. 56. (Columbia U. Press
1990). У Франції трибунал, наділений повноваженнями перевірки законодавства, називається не судом,
а радою. Див. також Mauro Cappelletti. The Judical Process in Comparative Perspective. 141—143 (Oxford
U.1989) («традиційні найвищі судові інстанції більшості країн цивільного права виявили недостатню
відповідність структурним, процедурним та ментальним вимогам для ефективного винесення
конституційних рішень»).
5 Див. Cappelletti (виноска 4).
6 Див. розділ II.
7 Див. Favoreau (виноска 4). Навіть якщо позов не стосується уряду, як однієї з сторін, точка зору,
викладена в ньому, в разі потреби висловлюється в резюме amicus curiae. Див. розділ II (виноска 26).
8 Див. Liverpool, N.Y. & P.Steampship Co. v. Commissioners of Emigration, 113 U.S. 33, 39 (1985) (феде
ральний суд неспроможний «проголосити будь-який законодавчий акт штату або Сполучених Штатів
недійсним через його несумісність з Конституцією, навіть якщо він визнає законне право позивача на
оскарження спірних питань»),
9 Див. Novak & Rotunda, виноска 2 (описується відмова суду 1793 р. дати відповідь на перелік за
конодавчих питань, включаючи спроби Сполучених Штатів зберегти нейтралітет у війні між Францією
і Англією).
10 Див. далі. Такі конституційні обмеження не застосовуються до судів штатів, а деякі суди штатів навіть
мають повноваження висловлювати дорадчу думку на запит деяких урядовців, наприклад верховні суди Мас-
сачусетса і Мічигана. Див. Mass. G. L. A. Const., pt. 2, с. 3. art. 2, Amend., Art. 85 and Mich. Const. Art. 3 § 8.
1' Припущення, що «антимажоритарні» суди з призначеними суддями не відповідають з точки зору демократії одній з найбільш впливових сучасних теорій застосування судової перевірки, яка рекомендує накладати судові обмеження в усьому, навіть у сферах, покликаних «зміцнювати демократію».
Див. John Hart Ely. Democracy and Distrust (Harvard Univ. Press 1980); Alexander Bickel. The Least Dangerous Branch. 16—26 (Bobbs-Merril, Indianapolis 1962). Обговорення проблеми в цілому див.Cappelletti (виноска 4).296 Розділ IX
конституційного права приймалися безпосередньо, як частина судового процесу може зводитися до логічно доведеного положення, обгрунтованого в справі Мербері проти Медісона: судова перевірка законодавства на відповідність Конституції є нічим іншим, як «виконанням судом своїх обов'язків», виходячи з вимог закону. Визнання тих чи інших дій або актів неконституційними є неодмінним результатом застосування різноманітних законів, включаючи Конституцію, для вирішення конкретних справ 12.
Децентралізована судова перевірка. Судова перевірка у Сполучених Штатах більшою мірою децентралізована, ніж централізована або сконцентрована . Це означає, що на відміну від інших країн тут немає спеціального судового органу для вирішення конституційних питань. Навпаки, будь-який звичайний суд на будь-якому рівні має повноваження визнати будь-який закон або дії урядовців антиконституційними, коли виникає в тому необхідність при розгляді справ, що безпосередньо знаходяться в його юрисдикції. Навіть Верховний суд Сполучених Штатів є таким самим «звичайним судом» з широкою юрисдикцією у вирішенні конституційних питань.
Незважаючи на це, Верховний суд неодноразово заявляв, що його рішення з конституційних питань мають особливе значення, і такі заяви цілком закономірні . З цього погляду показовою виглядає точка зору суду на наслідки його історичного рішення у справі Браун проти Ради у справах освіти (Brown v. Broad of Education) 15. У справі Купер проти Арона (Cooper v. Aaron) l суд штату Арканзас використав справу Брауна як прецедент і наказав службовцям місцевої школи в Літл-Рок ужити заходів для десегрегації загальноосвітніх шкіл. Губернатор штату і законодавці стали протидіяти десегрегації, тобто рішенню Федерального суду. Свою позицію вони обгрунтували тим, що оскільки представники виконавчої та законодавчої влади штату не є стороною у справі, порушеній судом штату Арканзас, то їх дії не можуть бути обмежені ніякими рішеннями суду.
Нагадавши урядовцям штату, що навіть той, хто не є стороною у справі, не має права протидіяти судовим рішенням, суд скористався нагодою і вказав губернатору та законодавчим зборам Арканзасу, що він і надалі використовуватиме справу Брауна як прецедент для прийняття своїх рішень. Посилаючись на перевагу статті Конституції і справу Мербері, суд визначив, що «рішення у справі Брауна відповідає найвищому закону на землі, оскільки зобов'язує кожного законодавця і виконавця, а також судового службовця дотримуватися присяги на вірність Конституції» .Подібно до цього у більш пізньому рішенні 1992 p., що підтвердило його невдале рішення 1973 p., суд також посилався на справу Брауна і складний судовий процес, який був «різновидом надзвичайно спірної полеміки», коли вердикт суду «означав, що рішення у звичайній справі не винесено». Така «безпрецедентна ситуація» виникає тоді, коли «судова інтерпретація Конституції закликає протиборствуючі в дебатах сторони покласти край національному розбрату прийняттям спільної постанови на основі положень, закріплених у Конституції». Хоч би як тлумачили цей нор-
Деякі виправдувальні вироки демонструють значення супротивного позову і його вплив на характер розвитку судового процесу. Див. далі.
Див. Cappelletti (виноска 4); Favoreau (виноска 4). Обидва автори посилаються на централізований і децентралізований перегляд відповідно, як на європейську і американську моделі судової перевірки. Європейську модель іноді називають моделлю Келсена за ім'ям Ганса Келсена (Hans Kelsen), видатного австрійського правознавця і судді першого австрійського Вищого конституційного суду з 1920 по 1929 pp., котрий впровадив концепцію спеціального конституційного суду.
14 Преклюзивний ефект рішення було обговорено в розділі VII.
15 Див. 347 U.S. 483 (1954). Більш детальне обговорення справи Брауна міститься далі в цьому
розділі, в частині, де розглядається рівність перед законом.
16 Див. Cooper v. Aaron 358 U.S. 1 (1958).
17 358 U.S. at 18. (emphasis added). Щоб підкреслити значення вироку, суд удався до надзвичайних
заходів, примусивши всіх дев'ятьох суддів сформулювати свою власну думку, а не думку суду.
Конституційне право 297
мативний акт, він не виходить за межі правових норм, які застосовуються і у звичайних справах .
Окрім таких періодичних зауважень адвокатів та суддів нижчих судових інстанцій існує ще й повага, з якою вони ставляться навіть до obiter dictum (неофіційного вислову судді) під час прийняття Верховним судом конституційних рішень, що наділяє такі рішення не магічною силою «останнього слова», але силою «єдиного слова» в розумінні Конституції. Виникає розуміння того, що подібний виклад конституційного законодавства не може бути чітко визначеним доти, доки Верховний суд не затвердить його, а рішення федеральних судів і судів штату (не згадуючи думок законодавців та виконавчих чиновників) є нічим іншим, як «розгад-кою» значення Конституції.