Б. Структура уряду, передбачена Конституцією 1789 р.
Конституція має шість суттєвих статей 8. Найважливішими щодо структури уряду є ст. ст. І, II і III, які визначають законодавчу, виконавчу й судову гілки влади. Ст. IV містить положення про штати і взаємовідносини між ними.
У ст. V викладено складний процес внесення поправок до Конституції, а в ст. VI — різноманітні положення, найважливіше з-поміж яких проголошує перевагу федерального закону над законами штатів.1. Законодавча влада
«Перелічені» повноваження Конгресу. Ст. І наділяє його «всіма зазначеними тут законодавчими правами», а далі (в § 8) йде їх перелік. Цей перелік повноважень був наслідком вкрай важливого компромісу між крайніми точками зору. Враховуючи проблеми, що існували за часів Статей конфедерації, делегація від штату Вірджинія запропонувала надати Конгресові право приймати закони за обставин, коли цього не можуть робити окремі штати або коли законотворчість деяких із них становить загрозу для єдності Сполучених Штатів . Але інші делегати виступили проти надання Конгресові такої великої влади. Врешті-решт, у компромісному варіанті було перелічено всі випадки, коли законотворча діяльність окремих штатів могла б призвести до порушення «цілісності Сполучених Штатів». Оскільки ці випадки викладено в такому вигляді, їх часто називають «переліченими» повноваженнями Конгресу.
Основними повноваженнями, переліченими у § 8, є ті, що зазвичай надаються федеральному урядові: право пускати в обіг гроші, встановлювати поштову систему, створювати федеральні суди, армію і флот, оголошувати війну, збирати податки, асигнувати кошти на загальне добро народу тощо. Як виявилося, найважливішим із наданих Конгресові повноважень є право регулювати торгівлю між штатами .
Компроміс щодо представників. Між авторами Конституції виникла ще одна, не
7 Див. розділ VIII (4, 5, 6 і 8-ма поправки як конституційні вимога, передбачені для кримінальної
судової процедури) і розділ IX (свободи, що надаються 1-ю поправкою).
8 Копія Конституції наводиться в додатку А.
9 Див.
John Е. Nowak & Ronald D. Rotunda. Constitutional Law, 4th ed. 116 (West 1991).10 У § 9 і § 10 автори перелічили різноманітні заборони. Сьогодні більшість із них не є чинними,
окрім законів із зворотньою силою в кримінальному праві й ex post facto законів, що «зменшують
обов'язкову силу контрактів». ¦•...--.. ¦ ••, \ .¦¦¦•¦• . ¦¦ ¦ і - ¦:
Урядова структура з історичного погляду 15
менш суттєва суперечність щодо складу й методу обрання національного законодавчого органу, передбаченого ст. І. Федералісти вважали, що кількість предс-тавників у законодавчому органі повинна визначатися відповідно до кількості населення, а не бути однаковою для всіх штатів. Таким чином, штати з меншою кількістю населення не могли б блокувати федеральні закони, як це діялося за часів Статей конфедерації. Але сильна опозиція менших за кількістю населення штатів примусила авторів Конституції піти на компроміс. Вони погодилися на подвійну систему представництва у двопалатному Конгресі. В одній палаті кількість представників пропорційна кількості населення штатів, а в Сенаті всі штати представлені однаково. Аби Палата представників якнайточніше віддзеркалювала погляди більшості виборців, було домовлено, що її члени, або представники, чи просто члени Конгресу, переобиратимуться кожні два роки, а для забезпечення стабільності сенатори обиратимуться на шість років. Щоб прийняти закон, необхідна була згода обох палат.
За цією системою сьогодні працюють 100 сенаторів (по 2 від кожного з 50 штатів) і 435 членів Палати представників, які репрезентують таку ж кількість регіонів по всій країні. 435 місць цієї Палати розподіляються між штатами відповідно до загальної кількості населення (250 млн. 1990 p.), але при цьому кожен штат повинен мати принаймні одного представника. Середня чисельність населення регіону становить приблизно 570 тис. жителів. Таким чином, штат Каліфорнія має 52 представники, штат Мічиган — 16, а штат Вайомінг (435 588 жителів) — лише одного представника.
Компроміс щодо рабства.
У південних штатах розвивалася сільськогосподарська економіка, заснована на рабстві, тож питання про рабство кілька разів випливало на Зборах. Конституція не скасовувала рабства, а Конгрес не мав права його скасувати. У зв'язку з розподілом представників у Конгресі вдалося досягти ще одного компромісу — вважати раба за 3/5 вільної людини . Жителі півдня домоглися прийняття положення про повернення рабів-утікачів з інших штатів . Однак чимало авторів Конституції сподівалися, що врешті рабство буде скасовано. Завдяки іншому компромісові Конгрес заборонив подальше завезення рабів після 1808 р. .Забезпечення переваги федерального закону. Під час обговорення питань про законодавчу владу також виникли суперечності між федеральним законом і законами штатів. У період Статей конфедерації поставало чимало серйозних проблем, коли штати просто нехтували федеральні закони й угоди, які їм були не до вподоби. Тож Медісон запропонував процедуру накладення вето, щоб Конгрес міг своїми рішеннями скасовувати закони окремих штатів. Але такий спосіб утвердження верховенства федеральної влади дехто вважав образливим для штатів. Автори Конституції дійшли згоди в пункті, викладеному в ст. VI під назвою «Пункт про перевагу»:
«Ця Конституція і прийняті на її основі закони Сполучених Штатів, усі вже підписані угоди, чи ті, що будуть підписані під юрисдикцією Сполучених Штатів, стануть Верховним Законом країни; таким чином, судді в кожному штаті муситимуть його дотримуватись, незважаючи на будь-який пункт Конституції чи законів будь-якого штату, що цьому суперечать»14.
Контролююча влада Конгресу. В поглядах авторів Конституції не було ніяких розбіжностей щодо того права Конгресу, яке дістало назву «право гаманця». На їхню думку, Конгрес повинен мати виключне право вирішувати, чи обкладати податком та фінансувати урядові програми і якою мірою . Більше того, ст. І надає Палаті
11 Див. статтю І, § 2, п. 3.
12 Див. статтю IV, § 2, п. 3.
13 Див. статтю І, § 9. Конгрес вчасно прийняв такі заборони. Внаслідок вагання деяких авторів
Конституції у ній ніде не вжито слів «рабство» чи «раби», замість цього для їх пойменування застосовано
евфемістичні вирази на кшталт: «інші особи», «особи, що утримуються для служби чи праці у штаті».
14 Див. статтю VI, п. 2.
15 Див. статтю І, § 8, п. 1. ' , '
представників виключні права встановлювати прибуткові статті, бо ця Палата є прямим представником народу . Вказаний пункт гарантував неможливість «обкладання податком без представництва» — головна вада британських колоніальних податків. До того ж «право гаманця» — це ще й демократичне обмеження надмірних витрат Президента. Автори Конституції також надали Конгресові право остаточного контролю за виконавчою і судовою владами — право обвинувачення, притягнення до суду й усунення з посади будь-якого «державного службовця Сполучених Штатів», у тому числі Президента чи федерального суддю .