2. Сфера розслідування
Доречність і право нерозголошення. Сфера розслідування досить широка: сторони «можуть отримати результати розслідування з будь-якого питання, не захищеного правом нерозголошення, яке стосується справи й перебуває в судочинстві» Навіть коли інформація чи матеріал, який розслідується, не підпадає під судову юрисдикцію, розслідування все одно триває, але за умови, що ця інформація «може стати прийнятною як доказ».
Єдиним винятком при широкому тлумаченні терміна «доречність» є відомості, захищені правом нерозголошення. Наприклад, інформація лікаря про пацієнта, адвоката про його клієнта .Робочі матеріали адвоката. Розслідуванню не підлягають робочі матеріали адвоката, який веде справу 44. Робочі матеріали включають усю документацію, яку адвокат накопичує, готуючись до слухання справи. Це — записи бесід із свідками, аналіз фактів та обгрунтування необхідності застосування тих чи інших законів, особисті враження, нотатки про слабкі й сильні сторони справи. Вважається, що розкриття такої інформації може руйнівно вплинути на процес підготовки справи до слухання. Особисті враження, висновки та юридичні концепції адвоката категорично забороняється розкривати. Але якщо адвокат з якихось причин не зміг зібрати достатньої кількості інформації, він може звернутися до адвоката іншої процесуальної сторони з проханням поділитися фактичним матеріалом. Наведемо такий приклад. Адвокат відповідача одразу ж після пригоди зняв показання в особи, яка перебувала на місці події. Позивач не має такої інформації, оскільки адвокат відповідача не зобов'язаний розкривати своїх робочих матеріалів. Звичайно, адвокат позивача може отримати таку інформацію шляхом опитування. Але складність полягає в тому, що він пізно включився в роботу й не зміг вчасно зробити цього, а свідок уже не пам'ятає деталей справи. Ось у таких випадках адвокат позивача звертається до адвоката відповідача з проханням ознайомити його з письмовим звітом про опитування свідка.
Конфіденційність робочих матеріалів не звільняє сторони від необхідності обмінюватися важливою інформацією у справі. Сторони та їхні адвокати не повинні приховувати відомостей про імена й адреси осіб, свідчення яких потрібні сторонам для розгляду справи, особливо в тих випадках, коли розшукати свідка дуже важко.
Свідки-експерти.
Робота зі свідками-експертами обтяжлива для юриста. Йому треба проводити перехресне опитування таких свідків, бо вони надають спеціальну інформацію, що іноді містить дуже складні поняття. Особливо це стосується лікарів. Для спрощення перехресного опитування сторона, яка планує запросити свідка-експерта, повинна повідомити про це протилежну сторону, а потім надіслати їй стислий звіт про отримані результати. Після цього протилежній стороні дозволяється зняти показання. Якщо сторони не запрошують експертів, то немає потреби в перехресному опитуванні й розслідування за даними таких свідків не проводиться 45.42 FRCP 26 (b)(1).
Проблеми федералізму ускладнюють розгляд у федеральних судах питань, захищених правом нерозголошення. Ті питання, які підпадають під закон штату, регулюються правом штату, а ті, які підпадають під федеральне загальне право, регулюються федеральним правом. Див. FRE 501.
44 Див. FRCP 26(b) (3) та (4), а також ffickmanv. Taylor, 329 U.S. 495 (1947) (обговорювалися винятки з цього правила).
Див. FRCP 26(b)(4). Головна причина зацікааченості сторони дізнатися про думку експерта, з яким спілкувався процесуальний супротивник, але вирішив не виставляти його свідком, полягає у тому, що свідчення цього експерта могли б послабити позицію сторони у справі. Політика нерозголошення інформації співіснує з політикою спонукання сторін до консультацій з експертами.
Цивільне судочинство 231