Д. Рішення у цивільних справах:грошова компенсація, засіб судового захисту за правомна справедливість і судові витрати .
Після розгляду справи присяжні виносять вердикт, який може бути оскаржено . На суді, що відбувається без участі присяжних, суддя повинен викласти свій власний погляд на з'ясовані факти справи й пояснити, на підставі якого закону винесено рішення .
Існує кілька засобів задоволення позову судовим рішенням .1. Призначення грошової компенсації
Види компенсації. Є три види грошового відшкодування збитків: компенсаційне,
штрафне й номінальне. Компенсаційні відшкодування призначаються за збитки,
завдані процесуальній стороні діями відповідача. Рішення про компенсаційне
відшкодування можливе у справі будь-якого типу. Відповідні частини такого
рішення (залежно від виду позову) містять елементи компенсаційного відшкоду
вання збитків . ¦ . ¦-¦;¦:-¦¦
Інколи такий аналіз доходить до абсурду. Наприклад, у справі Chauffeurs, Teamsters & Helpers, Local No. 391 v. Terry, 494 U.S. 558 (1990) йдеться про обвинувачення спілки в невиконанні обов'язків представництва через її неспроможність обстояти права позивача за укладеною колективною угодою. Цей позов було визнано аналогічним позову за правом на справедливість проти опікуна, який порушив фідуціарні зобов'язання, незважаючи на те, що в Англії XVIII ст. подавати колективні угоди заборонялося. Більшістю голосів подібність до загальноправового позову було відхилено, але право на суд присяжних довелося визнати, оскільки позивач бажав отримати грошову компенсацію, що є традиційним «загальноправовим» судовим задоволенням позову.
68 Див. Curtis v. Loether, 415 U.S. 189, 196 (1974) (де наведено тлумачення, що відшкодування за
дискримінацію при наймі на роботу — це «поноаіення прав потерпшого на справедливість», а
відшкодування за дискримінацію при наймі квартири — «поношіення прав за законом»),
69 Див. Co/grove v. Battin, 413 U.S. 149 (1973) (федеральний суд).
70 Джерело: Center for Jury Studies, National Center for State Courts (1993).
71 Див.
розділ III.72 Див. FRCP 52.
73 Див. Dan B.Dobbs. Hornbook on the Law of Remedies, 2d ed. (West 1993).
74 Див. розділ X (порушення угоди) і розділ XI (цивільні правопорушення). . ., ..••¦•
Цивільне судочинство 237
Іноді до компенсаційного покриття збитків додаються штрафні відшкодування, призначені як покарання відповідача. Рішення про таке відшкодування може прийматися лише у справах про умисні цивільні правопорушення, а також у разі порушення угоди, коли знехтувано принцип сумлінності й порядності у бізнесі. За це й призначаються штрафні відшкодування як вид покарання
Суддя або присяжні можуть призначити на користь позивача відшкодування номінальних збитків у розмірі одного долара. Таке рішення виноситься не часто, але воно можливе, якщо присяжні визнали, що в судовому спорі сторін позивач мав рацію, однак він не зазнав реальних збитків. У деяких судових округах дозволяється приймати рішення про номінальні збитки й тоді, коли неможливо призначити відшкодування реальних збитків (компенсації). Якщо ж відповідач серйозно порушував закон, але позивач від цього не постраждав, суд може винести рішення про відшкодування номінальних збитків і призначити велику суму штрафних санкцій. Законодавство більшості штатів (включаючи федеральне) вимагає спершу присуджувати відшкодування реальних збитків, а вже потім призначати штрафні покарання.
Примусове виконання рішення про грошову компенсацію збитків. Якщо відповідач не відшкодовує збитків за судовим рішенням, то позивач вимушений вжити примусових заходів проти нього . Звичайним методом стягнення коштів з найманого робітника є судовий наказ про накладення арешту на його майно, тобто наказ роботодавцеві відповідача про утримання процентів із заробітної плати останнього на користь позивача, доки не буде стягнено всю суму за судовим рішенням . Якщо у відповідача немає ліквідного майна, але є така-сяка власність, то суд видає «наказ про примусове виконання рішення», який зобов'язує шерифа продати цю власність для погашення заборгованої суми.
Якщо після продажу власності й відшкодування збитків залишаються гроші, то вони, за судовим рішенням, повертаються відповідачеві .Позивач може дізнатися про наявність майна шляхом застосування додаткової процедури розслідування, згідно з якою відповідача викликають на судове слухання для опитування та встановлення факту наявності у нього майна, а також для визначення можливості виплати потрібної суми за судовим рішенням. На слуханні від відповідача можуть зажадати розкриття інформації про місце розташування його майна і надання певної його частини для погашення боргу. Невиконання цього наказу карається арештом. Але відповідач не підлягає ув'язненню лише за відмову сплатити борг, як, зрештою, не може бути заарештовано особу за неспроможність сплатити той чи інший борг. Відповідач підлягає ув'язненню хіба шо за відмову виконати судовий наказ, але його буде звільнено відразу після того, як він це зробить 79.
75 Див. розділи X і XV. Верховний суд свого часу відхилив конституційні оскарження рішень про штрафні відшкодування збитків. Див. розділ XI.
Американське цивільне процесуальне право, на відміну від німецької системи судочинства, не передбачає використання спеціальних агентів, так званих «виконавчих посадових осіб», для нагляду за виконанням судового рішення. Позивач сам вживає заходів для отримання компенсації за судовим рішенням.
77 Федеральне законодавство обмежує суму відшкодування до 25 % від заробітної плати на місяць
Див. U.S.C.A. § 1673(a).
78 Кожен штат визначає за власними законами, яке майно не підлягає арештові. В більшості із них
до зазначеної категорії власності належать одяг та інші особисті речі, засоби професійної діяльності, а
також частина вартості будинку, яким володіє відповідач. У законодавстві штатів є винятки з цих правил.
Див. раніше у цьому ж розділі про норми права на справедливість, а також про засоби судового захисту за правом на справедливість.
238 Розділ VII