3. Релевантність доказу і репутація особи як засіб доказу
Загальне мірило релевантності. Норми федерального права й чимало правових норм штатів передбачають невисокий критерій оцінки доказовості, оскільки реле-вантний (обгрунтований, доречний) «доказ може надавати існуванню тих чи інших фактів...
більшої або меншої імовірності, ніж вона була б без цього доказу» . Застосовуючи таке непевне мірило фактичної релевантності, необхідно враховувати й інші чинники, насамперед загрозу виникнення хибної упередженості. Відповідно до правових норм штатів, релевантний доказ «можуть вилучити, якщо міра його доказовості менша, ніж загроза несумлінної упередженості, змішування фактів, що потребують доведення, омани присяжних, розгляду неправомірних відстрочень, гайнування часу чи подання зайвих доказів» . Наприклад, огидні кольорові83 FRE 701.
84 Див. FRE 702-706.
85 Нещодавно Верховний суд запропонував розширити коло експертів, яким дозволяється
свідчити, при цьому федеральні правила про докази нуліфікували попередню перевірку доказів експертів
у сфері загального права: чи має цей доказ «загальну підтримку» в науковому світі. В цьому питанні
правила встановлюють гнучку перевірку: чи має доказ «надійну основу і чи відповідає він поставленій
меті». (Daubert v. Merrill Dow Pharmaceuticals, lnc.,_U.S._, 113S. Ct. 2786 (1993) (приймається свідчення
експертів щодо суперечливих наукових публікацій про те, чи ліки Бенедектин впливають на народження
дитини).
86 Див. FRE 706.
87 FRE401. '-
88 FRE403.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 113
фотознімки жертви у справі про вбивство, очевидно, перевищать критерій оцінки релевантності. Але їх рідко використовують як докази, бо цінність таких доказів незначна (і без того ясно, що жертва загинула), та поряд з цим існує загроза їх емоційного впливу, який може спонукати присяжних несправедливо поставитись до обвинуваченого.
Репутація особи як засіб доказу.
За загальною нормою доказовості, «репутація особи як засіб доказу» є неприйнятною, бо передбачає можливість обвинувачення у зв'язку з тим чи іншим прецедентом . У позові про шкоду, заподіяну внаслідок автомобільного зіткнення, свідчення про попередні нещасні випадки, які траплялися з обвинуваченим, є неприйнятними при спробі довести, що він «поганий водій». З тієї ж причини обвинувачення у кримінальній справі не може посилатися на погану репутацію обвинуваченого . Логічним обгрунтуванням заборони таких доказів є загроза того, що присяжні визнають винним обвинуваченого в кримінальній чи цивільній справі лише тому, що він «погана» людина, а не тому, що він справді зробив те, в чому його обвинувачують у цій справі.А проте це не абсолютна заборона. Під час розгляду кримінальної справи обвинуваченню дозволяється наводити свідчення про погану репутацію обвинуваченого у відповідь на докази, подані обвинуваченим на підтвердження своєї доброї репутації . Не виключено, що нагадування про попередні судимості чи інші докази поганої репутації свідків або обвинуваченого поставлять під сумнів достовірність їхніх показань. Але суд повинен обережно ставитися до подібної інформації і брати до уваги значущість показань у справі 92.