Б. Регулювання фахової діяльності 1. Спір про регулювання практики
Право штатів регулювати юридичну діяльність є незаперечним. Але останнім часом багато норм, які вважалися непорушними, успішно заперечуються судами. Деякі з цих випадків спричинили зміни у фаховій діяльності.
Вимоги щодо громадянства й місця проживання.
Постало питання про конституційність ось такої традиційної вимоги: юристи як «службовці суду» повинні бути громадянами США. У справі Application of Griffiths 41 Суд заявив, що цей процес є порушенням положення 14-ї поправки про надання однакового захисту, оскільки не дозволяє юристові займатися правовою діяльністю лише на підставі того, що він
Фіксовані терміни навчання і «проміжне» навчання розглядаються в ABA Task Force Report.
40
Див. 413 U.S. 717 (1973), а також розділ IX, де йдеться про дискримінацію іноземців.
U2 Розділ N
не має громадянства США. В інших справах — верховний суд штату Нью-Хемпшир проти Пайпера (Supreme Court of New Hampshire v. Piper) і верховний суд штату Вірджинія проти Фрідмана (Supreme Court of Virginia v. Friedman) — було визнано неконституційною таку вимогу штатів: юристи, які хочуть вступити до адвокатури, повинні мати постійне місце проживання або постійний офіс у штаті.
Обоє 'язковість членства в адвокатурі та членські внески. Як зазначалося раніше, в деяких штатах існують системи «об'єднаних адвокатур». Вони вимагають від юристів бути їх членами, платити внески до Асоціації адвокатів штату й визнавати право нагляду Асоціації за регулюванням юридичної діяльності. Ці організації, скориставшись делегованими їм повноваженнями, розробили правила професійної поведінки й відповідальності за її порушення, а також положення, подібні до тих, що їх мають добровільні організації на зразок Американської Асоціації адвокатів. Таким чином, адвокатури штату намагаються впливати на членів законодавчих органів та державних установ і, як amicus curiae (дослівно, «друг суду»), коментують справи, що розглядаються, проводять щорічні представницькі конференції для обговорення поточних питань юриспруденції.
У справі Келлер проти адвокатури штату Каліфорнія (Keller v. State Bar of California) Верховний суд зазначив, що використання адвокатурами штатів членських внесків для фінансування політичних та ідеологічних акцій, всупереч бажанню членів цих адвокатур, є порушенням їхнього права на свободу слова, передбаченого 1-ю поправкою до Конституції. Оскільки юристи вимушені вступати до цих організацій, від них можна вимагати сплати внесків лише в обсязі, необхідному для покриття реальних витрат на регулювання правничої діяльності та підвищення якості юридичних послуг.Мінімальна винагорода за шкалою ставок. Якийсь час існувало таке оптимістичне припущення: оскільки професії юриста як «фахові учених» здавна властиве саморегулювання, то вона захищена від відповідальності перед федеральним антитрестівським законодавством за порушення «етичних» норм, які обмежують деякі види конкуренції серед правників . І раптом одностайне рішення Верховного суду в справі Голдфарб проти адвокатури штату Вірджинія (Goldfarb v. Virginia State Bar) спростувало це припущення . Суд дійшов висновку, що намагання асоціації адвокатів домогтися включення мінімальної суми за надання продавцеві права на володіння власністю до мінімального переліку членських внесків, суперечить антитрестівському законодавству і дає право клієнтам-позивачам отримувати компенсації. Суд не вбачає у цьому якоїсь відмінності від інших форм фіксації цін. Він одразу ж відкинув окремі намагання виправдати мінімальну плату за послуги, в тому числі й аргумент, що без цього юристи втягнуться в конкурентну боротьбу і вдаватимуться до сумнівних способів у цій боротьбі за клієнта.
Незаконна юридична діяльність. Особам без юридичної освіти, як правило, забороняється правнича діяльність. Але так було не завжди. З часів колонізації і до кінця XIX ст. у багатьох штатах дозволялося нефахівцям займатися юридичною практикою і навіть представляти сторони у суді. Згодом, з розвитком юриспруденції, штати надали право юридичної діяльності лише професіоналам, прагнучи убезпечити суспільство від послуг некваліфікованих осіб.
Ясна річ, чимало юридичних справ, як-от: підготовка документів з нерухомості, укладання іпотечних застав, договірних зобов'язань, боргових вимог, податкових декларацій тощо, можуть за-лагоджувати не лише фахівці-юристи. У 30-х pp. XX ст. асоціації адвокатів під проводом ABA створили комітети, які почали здійснювати суворий контроль за незаконною практикою. Наслідком цього стала ціла низка домовленостей з42 Див. 470 U.S. 274 (1985).
43 Див. 487 U.S. 59 (1988).
44 Див. 496 U.S. 1 (1990).
5 Антитрестівське законодавство розглядається у розділі XV. 46 Див. 421 U.S. 773 (1975).
Правничий фах 143
професійними організаціями про операції з нерухомістю, з бухгалтерами, книжковими видавництвами. Все це дало змогу юристам виконувати максимально можливу кількість оборудків. Так тривало до 1975 p., коли в ході розгляду справи Голдфарб проти адвокатури штату Вірджинія (Goldfarb v. Virginia State Bar) з'ясувалося, що згадані домовленості порушують антитрестівське законодавство.
Юридична реклама. До XX ст. не існувало конкретних обмежень у сфері правничої діяльності, як, зрештою, і нагляду за юридичною рекламою. Професійний контроль було запроваджено для зміцнення престижу юристів, а також довіри суспільства до правничого фаху. А що реклама уподібнила цей фах до інших видів комерційної діяльності, то її було заборонено. Єдине, що лишилося,— це фірмовий знак на офісі й телефонний номер та адреса в довіднику. Але невдовзі усе змінилося. 1977 р. Верховний суд у справі Бейте проти адвокатури штату Арізона (Bates v. State Bar of Arizona) , продовжуючи свою протекціоністську політику в «комерційній сфері», визнав неконституційною заборону штатами юридичної реклами, пославшись на 1-у поправку. Він зазначив, що правильна реклама надає користувачам необхідну інформацію про юридичні послуги і вона є чи не тим самим, що й політичні та інші «заяви», дозволені 1-ю поправкою. Реклама значною мірою сприяла формуванню конкуренції у сфері надання юридичних послуг людям із середніми доходами, а також пошукам альтернативних шляхів розвитку цих послуг, про що розповідається далі.
Без реклами все це було б неможливим.Спеціалізація юристів у сфері приватної діяльності. Хоч загальна ліцензія дає змогу юристам займатися всіма видами правничої діяльності, вони у США, як і в інших країнах, намагаються спеціалізуватись у конкретній сфері юриспруденції й відповідно до цього вибирають клієнтів. Взагалі, штати заборонили юристам виступати перед громадськістю як фахівцям різних напрямів, окрім тих, що пов'язані з товарними знаками, патентами й морським правом. Однак Верховний суд у справі Піл проти дисциплінарного Комітету адвокатів штату Іллінойс (Peel v. Attorney Registration and Disciplinary Comm. of Illinois) зазначив, що гарантія 1-ї поправки проти порушення свободи слова не дала змоги штатові Іллінойс заборонити правдиву рекламу діяльності юристів як фахівців, затверджену Національною асоціацією судових адвокатів — приватною організацією, що встановлювала й промульгувала (публікувала) критерії для судових юристів.
Справа Піла засвідчила існування стимулів до профілювання. 1991 р. 15 штатів розробили плани спеціалізації юристів у 25 напрямах. Однак слід зазначити, що ці штати не заборонили правникам, які не отримали таких ліцензій, працювати в обраних ними сферах. Деякі штати вимагають від юристів, що не мають ліцензій на діяльність у конкретній сфері права, щоразу зазначати це у своїй рекламі .