в. Речові докази: натуральні, демонстраційні й документальні
Значущість речових доказів. Речові докази — це матеріальні докази. Вони повинні бути формально посвідчені й «визнані як докази» під час судового процесу. Речові докази мають важливе значення тому, що присяжні часто надають їм більшої ваги, аніж показанням.
Матеріальному доказові, на відміну від свідка, не є властивим щось забути чи перебільшити. Крім того, присяжні можуть знову прочитати або перевірити його в кімнаті присяжних під час роздумів, а показання свідка зберігаються у них лише в пам'яті.Типи речових доказів. Існують речові докази трьох типів: «натуральні», «де-монстраційні» докази і документи. Натуральний доказ — це реальний мате-ріальний предмет, як-от: зброя чи одяг з плямами крові (у справі про вбивство), затискач, залишений у тілі пацієнта під час хірургічної операції через злочинну неуважність лікаря (у медичній справі) тощо. Демонстраційний доказ — це пред-мет, придатний для показу чи демонстрування того, що неможливо внести до зали суду. Такими є схема поверхів будинку, де було скоєно злочин, чи схема перехрестя, на якому стався нещасний випадок. Документальний доказ складає-ться з усяких письмових документів, котрі стосуються справи. Загальна мета ви-користання адвокатом речового доказу в суді — це «визнання його як доказу», тобто його формальне затвердження як частини офіційного запису справи. Отже, присяжні вбачають у документі важливий доказ, і після судового процесу забирають його до своєї кімнати.
Порядок проходження речових доказів. Дотримуючись загального порядку про-ходження речових доказів, адвокат повинен (1) подбати, щоб судовий секретар «позначив речовий доказ з метою ідентифікації номером чи літерою, аби на нього зручніше було посилатися», (2) показати речовий доказ адвокатові іншої процесу-альної сторони, (3) «закласти фундамент» його прийняття і (4) «запропонувати визнати його як доказ». Для закладення фундаменту прийняття доказу необхідно ад-вокатові, який його представляє, переконати суддю в наявності відповідних пра-вових передумов.
Закладення фундаменту зазвичай потребує показань свідка. Коли фундамент уже закладено, адвокат звертається до судді зі словами: «Пропоную визнати доказом державний експонат № 34». Вислухавши заперечення іншої сто-рони, суддя приймає рішення.Іноді виникає необхідність залучити до остаточного закладення фундаменту речового доказу кількох свідків. Скажімо, під час арешту було конфісковано на-ркотики. В такому разі слід забезпечити «систему охорони», яка б гарантувала достовірність і непідробність доказу з моменту конфіскації до його показу в залі суду. В цьому зв'язку головним свідком може виступити будь-хто з причетних до справи, наприклад, офіцер, котрий здійснив арешт, поліційний кур'єр, який пере-
104 Розділ III
дав доказ поліційному експертові, сам експерт чи інша особа, що зберігала доказ у поліційній дільниці. Останнім кроком адвоката у визнанні цього речового доказу є поява в залі суду кількох свідків. А що деякі з них свідчитимуть не лише про згаданий речовий доказ, а й у інших питаннях, то закладення фундаменту іноді може тривати упродовж кількох днів судового процесу.
Ефективна робота з речовими доказами. Ключ до ефективного закладення фун-даменту речового доказу — це висока кваліфікація і ненав'язливість виконавців. Момент закладення фундаменту — чого очікують присяжні — є змістом речового доказу. Все, що, на думку присяжних, не стосується цього змісту, дратує їх. Один із засобів підвищення ефективності процесу полягає в тому, щоб позначити речові докази з метою ідентифікації, а також показати їх адвокатові іншої процесуальної сторони до початку суду й таким чином виключити два з чотирьох вищезгаданих етапів. Адвокатові можуть прислужитися ці підвалини й під час первинного опитування. Наприклад, щоб використати записку, передану грабіжником нічному адміністраторові, обвинувач звертається до опису грабіжника нічним адміністратором, де є посилання на записку (це зробить обвинувач у будь-якому разі). Тепер залишається одне — привернути увагу свідка до речового доказу й запитати, чи цей речовий доказ є запискою, на яку він посилався, описуючи грабіж. Заклавши таким чином фундамент, обвинувач може запропонувати прийняти цей його експонат як доказ.
У цивільних справах наявність можливості широкого дослідження означає, що майже всі питання припустимості речових доказів вирішуватимуться задовго до початку суду. Цього можна досягти шляхом укладення «домовленості» — угоди між сторонами — або за допомогою досудових постанов судді58. В кримінальних справах добір доказів обмеженіший, тому досудове вирішення питань про речові докази малоймовірне.