<<
>>

Е. Процес законодавчої аргументації у прецедентному праві

Процес законодавчої аргументації у прецедентному праві однаковий і для прецедентного загального права, і для прецедентних інтерпретацій законодавчих актів або інших чинних законів.

Тому обидва випадки розглядаються у цьому розділі разом. Для ілюстрації процесу аргументації наведено приклад з загальноправової практики.

Для прецедентного права характерні два типи правової аргументації: дедуктивна аргументація та аргументація за аналогією . Дедуктивна аргументація запозичує правила прецедентного права і застосовує їх до законодавчих актів. Аргументація за аналогією застосовує прецедентну інтерпретацію безпосередньо до фактів справи, яка розглядається.

1. Дедуктивна аргументація на основі прецедентного права

Процес дедуктивної аргументації, характерний для прецедентного права, як і процес аргументації законодавчих актів починається з встановлення правил. Але у випадку прецедентного права насамперед необхідно визначити, згідно з яким правилом створено попередній прецедент, на чому грунтувалася попередня справа. В Англії для цього вживається термін «ratio decidendi».

а. Визначення правила вирішення справи

Правило вирішення справи — це принципове судження з кількох речень покладене в основу справи, згідно з яким рішення у ній можна використовувати при розгляді справ у майбутньому. Правило вирішення справи повинно мати таке формулювання, щоб особа, не знайома зі справою, розуміла його зміст, тобто містило посилання на факти, що вважалися найважливішими для прийняття рішення.

Припустимо, наприклад, що А орендує човен, В краде його, а потім продає С. С, не знаючи, що човен крадений, платить за нього В ринкову вартість. А діз-

143 Див., наприклад, Monell v. New York Department of Social Services, 436 U.S. 658 (1978), коли було

скасовано рішення у справі Monroe v. Pape, 365 U.S. 167 (1961).

144 Див. Burnet v.

Colorado Oil & Gas Co., 285 U.S. 393, 406—08 (1932) (у справах, що стосувалися

Конституції, Суд часто переглядав свої попередні рішення). Винятком з цього правила є справа Planned

Parenthood of Southeastern Pennsylvania v. Casy, - U.S.- 112 S.Ct. 2791 (1992), в якій Верховний суд

відмовився переглянути своє рішення 1973 p., яке конституційно забезпечувало право на аборт переваж

но на підставі stare decisis.

145 Більш детальний розгляд типів аргументації подає Steven Burton. An Introduction to Law and Legal

Reasoning (Little, Brown 1985). Припущення, що аргументи, які наводять судді, справді мають практичний

ефект, робить Vincent Wellman. Practical Reasoning and Judicial Justification: Toward an Adequate Theory, 57

U.Colo. L. Rev. 45 (1985).

Методологія права 71

нається, що човен у С і звинувачує його в незаконному володінні майном |46. Припустимо, суддя вирішив справу на користь А, власника. Питання полягає в тому, чи міг С сплатити за човен його повну ринкову вартість і не помітити, що він крадений? І чи може С у такому випадку володіти даним човном? Суд з цим не погоджується. Продавець В отримав човен незаконним шляхом і тому не мав жодних прав вважати його своєю власністю. Не маючи прав на володіння, він не мав і права продати човен С. Суд ухвалює рішення на користь А. Правило такого рішення можна сформулювати таким чином: «Коли власність викрадається у власника та продається злодієм третій особі, власник може отримати цю власність від третьої особи, навіть якщо покупець заплатив повну вартість, не знаючи, що власність є краденою». До цього правила у подальшому можна звертатися як і до законодавчого акта 147.

Існують повні та скорочені форми правила, які встановлюються під час розгляду конкретної справи. Повна форма є найвищим ступенем узагальнення, тоді як скорочена більше прив'язана до фактів справи, що розглядається. Правило, наведене вище, подано у скороченій формі. Повне його формулювання виглядає таким чином: «У випадку крадіжки особистого майна власник має право вимагати повернення своєї власності від особи, яка незаконно придбала цю власність, навіть коли ця особа не знала, що купує крадене».

У разі використання повної форми прецедентного правила з'являється небезпека того, що вона охопить надто широке коло питань.

Це можна проілюструвати припущенням, що після вирішення попередньої справи (назвемо її справою N° 1), у тому ж суді розглядається справа № 2. З неї видно, що човен було придбано за фальшивим чеком, і новий власник, у свою чергу, продав його третьому. У справі № 2 суд вважає, що справжній власник не може повернути своє майно від третьої особи. Навіть не розглядаючи аргументацію такого судового рішення (про це поговоримо нижче), зрозуміло, що власник принаймні однієї форми власності не зможе отримати від третього покупця відшкодування вартості «незаконнопридбаного майна». Суд визначив відмінність між власне крадіжкою та шахрайством і правило, яке встановлюється даною справою, у будь-якому разі повинно відображати цю відмінність.

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме Е. Процес законодавчої аргументації у прецедентному праві:

- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -