в. Присяжні в цивільних справах про відшкодування збитків
Широкі можливості, надані присяжним останніми роками, викликають занепокоєння. Захисники й страхові компанії постійно нарікають, що в справах про відшкодування особистих збитків присяжні призначають надто високі розміри їх компенсації.
В Англії це навіть призвело до скасування суду присяжних у цивільних справах . Не підтримує присяжних і преса. Як зазначається в одному з досліджень, судді, за їхніми ж словами, у 52 % випадків призначили б меншу суму відшкодування, у 10 % випадків — таку саму і в 38 % — більшу. Але в середньому при завищенні присяжними розмірів компенсації різниця між сумами, визначеними ними і суддею, становить 10 %. Отже, за даними преси, ці розбіжності не такі вже й великі. Якщо рішення, винесене при розгляді подібних справ, не має чіткого обгрунтування, то це вже, либонь, вина судді, який може зменшити суму відшкодування збитків або взагалі повернути заяву на повторний розгляд. Зрештою, зазначимо, що за деяких обставин присяжні приймають кращі рішення, наприклад, коли в цивільній справі йдеться про цінність людського життя. Звичайно, немає підстав вважати, що суддя компетентніший у таких випадкахПрисяжних іноді звинувачують у тому, що вони при розгляді цивільних справ підтримують позивача. Однак Калвен і Зейсел у своєму дослідженні не погоджуються з цим. Хоч вони визнають, що присяжні у кримінальних справах схильні співчувати підзахисному, у 22 % цивільних справ, коли присяжні й судді розходяться у висновках, думки розділяються порівну. Останні дослідження випадків, пов'язаних з оцінкою якості продукції, свідчать, що в період з 1979 по 1988 р. позивачі виграли більше справ у суді без участі присяжних, ніж у суді присяжних. 1986 р. позивачі виграли 58 % федеральних справ про якість продукції, коли остаточне рішення виносили судді, й 29 % таких справ, коли рішення залежало від присяжних
7 Якщо розбіжності виникають у справі із «з'ясованими обставинами», повноваження дозволяють судді скасовувати всі рішення, крім виправдального.
138 Див.
Kalven & Zeiselpp. 58-59, 63, 757 (виноска 130).139 Див. Ward v. James (1965) 1 Q.B. 273, All Eng. Rep. 563. Журі присяжних розглядає справу лише
тоді, коли цього вимагають правила або суддя приймає рішення про необхідність такого розгляду.
140 Див. Guinther, at. 170 (виноска 12). Не існує досліджень, які б вказували, як точно визначити суму
збитків. У будь-якому разі слід пам'ятати, що розмір особистих збитків в основному визначається
вартістю медичних послуг, а розцінки на них за період з 1955 по 1985 р. зросли на 600%, в той час як
прибуток на душу населення лише подвоївся. Інші дослідження доводять, що присяжні занижують суму
збитків. В одному випадку, коли присяжних замінили особами, які мали значний досвід у прийнятті
рішень і достатню медичну підготовку, сума для відшкодування особистих збитків збільшилася на
третину. Див. Michael Saks. Do We Really Know Anything About the Behavior of the Tort Litigation System
-and Why Not? 140 U.Pa.L.Rev. 1147, 1273-1274 (1992).
141 Див. Theodore Eisenberg and James A. Henderson. The Quiet Revolution in Products Liability: An Em
pirical Study of Legal Change, 37 U.C.L.A. L.Rev 479 (1990). Про труднощі, які виникають у присяжних
під час розгляду позову й винесення вироку, див. у розділі XI, а також у статті Майкла Сакса (Michael
Saks) (виноска 140), яка розглядає питання компетентності суду присяжних при розгляді цивільних справ
і подає огляд праць, присвячених цьому питанню.
126 Розділ III
г. Користь від хибних рішень присяжних
Деякі поборники ідеї суду присяжних вважають, що випадки, коли присяжні приймають хибні рішення, також можуть бути корисними, бо ці рішення грун-туються не лише на холодній логіці. Один з федеральних суддів зазначив: «Закон перестав бути гнучким. Правила, які теоретично виглядають правильними, на практиці можуть виявитися дивними й несправедливими. Присяжні мають повернути законові цю гнучкість і стежити за тим, щоб його застосування не порушувало суспільних норм.
Присяжні не зобов'язані виправдовуватися за свої рішення, бо вони можуть винести вердикт, який буде цілком правильним, навіть якщо це важко пояснити» 142.Як уже зазначалося, дослідження Калвена і Зейсла емпірично підтверджують те припущення, що розбіжності між присяжними і суддями полягають в особливому відчутті присяжними справедливості, що дає їм змогу інколи відступати від чітко визначених правил.
Часом завдяки такому «пом'якшуючому впливові» присяжних суд або законодавство змінює чинні закони. Прикладом є справа Гофман проти Джонс (Hoffman v. Jones), яка розглядалася судом Флориди з аналізом ситуації, коли збитки виникли внаслідок серйозного недбальства (див. розділ II). На очах у суддів присяжні визначили поведінку відповідача як недбальство, що не призвело до серйозних наслідків хоч суд і рекомендував присяжним суворіше поставитись до цієї справи .
Багато визначних постатей американської політичної історії було врятовано завдяки «хибним» вердиктам присяжних. Пітера Зенгера (Peter Zenger), відомого своїми критичними публікаціями на адресу британської влади, виправдав суд присяжних, хоч фактично він був винний у підбурюванні до повстання і в наклепі 144. Та й північні борці за заборону торгівлі неграми, які ще до громадянської війни переховували рабів-утікачів, мали б велику користь від «хибних» рішень суду присяжних. А ось недавні приклади — присяжні виправдовували тих, хто виступав проти війни у В'єтнамі, ухилявся від призову або переховував біженців із Сальвадору, хоча фактично всі вони були винними. Звичайно, більшість справ не потребує того, щоб нехтувати «істину» задля справедливості. Але в тих випадках, коли як справедливість, так і закон засвідчують наявність вини, у розпорядженні уряду є чимало можливостей і досвідчених юристів, щоб забезпечити винесення справедливого вироку, навіть якщо справу розглядатимуть присяжні145.
Таким чином, Верховний суд визначив, що у справі 1970 р. Фаундерс(Founders) «знав із досвіду й історії, що необхідно захищатися від безпідставних обвинувачень, спрямованих на знищення ворогів, і від суддів, які занадто прислуховуються до думки вищої влади».
Право громадянина на розгляд справи в суді присяжних — це «запорука його захищеності від корумпованих або надто суворих прокурорів, упереджених чи ексцентричних суддів». Існування судів присяжних, передбачених федеральною Конституцією і конституціями штатів, «свідчить, що найважливішою засадою функціонування державної влади є відмова від того, аби життя і свобода громадянина цілковито залежали від рішення одного судді чи групи суддів.142 Див. William W. Schwarzer. Some Observations on the Values of the Jury System (промова на семінарі
для суддів з Росії та працівників правової системи, який відбувся у Федеральному юридичному центрі
в липні 1993 p.).
143 Див. Hoffman v. Jones, додаток А.
144 Справа Зенгера (Zenger) розглядається в праці Гюнтера (Guinter), at. 28-30.
145 Присяжні позбулися тих расових упереджень, які призвели до виправдання білих, обвинува-
чених у вбивстві негра на Півдні Сполучених Штатів. У ті часи негрів систематично виключали з суду
присяжних. Тепер цього немає. Останнім часом федеральний уряд дає змогу обвинуваченому, якого
виправдали, робити позов внаслідок порушення його громадянських прав. Це дозволяється винятком з
правил, який забороняє розглядати одну й ту ж справу кілька разів, про що йдеться у розділі VIII.
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 127
Постійно побоюючись, що уряди штатів чи федеральний уряд перевищить свої пов-
146
новаження, кримінальне право наполягає на участі суспільства у судочинстві» . Про роль присяжних переконливо висловився фермер з Меріленду під час дебатів щодо конституційного права на розгляд справи в суді присяжних. Погодившись із тим, що можливість здійснення контролю над федеральною владою передбачена Конституцією (наприклад, розподіл влади й федералізм необхідні для захисту громадянських прав людини від тиску влади), він зазначив, що загроза свободі громадянина полягає в застосуванні законів, які, хоч і є справедливими, але за деяких обставин можуть призводити до протилежних наслідків, від чого Конституція захистити не може.
«Поступове викорінення духу свободи, санкціоноване законом, небезпечніше за відкриту й очевидну законодавчу атаку». На думку згаданого фермера, існування присяжних є найефективнішим захистом від цієї небезпеки 147.д. Значення участі громадськості в судочинстві
Крім протидії можливому свавіллю з боку уряду, присяжні запроваджують демократичні цінності й принципи самоврядування, залучаючи звичайних громадян до державних справ. Результатом такого самоврядування є позитивний ефект, що нагадує ситуацію, коли сторони беруть безпосередню участь у судовому процесі: чим більше система цінує думку громадян, тим більше вони підтримуватимуть рішення суду; якраз на це й покладаються судді. Таке міркування стало однією з підстав для нещодавнього запровадження в Росії судів присяжних. Зазначалося, що необхідно відродити в людях довіру до юридичної системи, дискредитованої за 70 років з боку держави й комуністичної партії.
є. Вплив присяжних на незалежність рішень суддів
Уже йшлося про те, що присяжні якоюсь мірою допомагають забезпечити незалежність рішень суддів. Наводилися такі слова федерального судді:
«Навіть за найсприятливіших обставин окремий суддя, що приймає не дуже популярне рішення, наражається на критику з боку громадськості, а інколи й на офіційну критику, що може негативно вплинути на нього самого, його сім'ю і кар'єру. Присяжні виступають анонімно, не перебувають постійно перед очима громадськості, тому найкраще надаються для винесення вироку в тих спірних питаннях, які вирішувати суддям непросто. Вони справді-таки незалежні, бо не мають свого офісу, постійного зв'язку з урядом і політичних амбіцій»
Це має особливе значення для тих судів Сполучених Штатів, де судді є виборними, хоч федеральним та іншим суддям, які призначаються, важко уникнути подібного тиску .
Кілька останніх пунктів дозволяють зробити припущення, що суди присяжних існуватимуть у Сполучених Штатах ще довго після того, як їх скасують в інших країнах, бо вони віддзеркалюють типові американські цінності. І навпаки, суд присяжних може бути неефективним в інших країнах або спрацьовувати лише зі значними змінами в законодавстві 15°.
146 Duncan v. Louisiana, 391 U.S. 145, 156 (1968).
7 Див. Herbert J. Storing. The Complete Anti-Federalist 18-19 (U. Chicago 1981), цитати федерального судді (XV, 2, 8, 90).
148 Звісно, в системі суддівства чимало моментів можна поліпшити. Шварцер (Schwarzer), директор
Федерального юридичного центру, у своїй статті розглядає різні аспекти цієї системи, які останнім часом
було поліпшено.
149 Правила обрання суддів наводяться в розділі V.
150 В Японії точилися дискусії навколо питання про запровадження суду присяжних, хоч існують
сумніви, чи відповідає такий суд культурі цієї країни. Див. Richard О. Lempert. A Jury'for Japan?, 40 Am.J.
Comp. L. 37 (1992).