Б. Присяжні
Можна мати змагальну систему без присяжних або присяжних у незмагальній системі. Однак присяжні якнайкраще відповідають змагальній системі, бо вони — основні нейтральні особи, які приймають рішення.
Все, що роблять присяжні,— це вислуховують свідчення і виносять рішення у справі. Вони не обізнані з фактами справи й не мають права ставити запитань, викликати свідків чи в інший спосіб спрямовувати розслідування доказів. Перш ніж перейти до підрозділу про розслідування, де детально описано суд присяжних, ознайомимось у загальних рисах з інститутом присяжних.відповідні свідчення (утому числі й жертву, працівника поліції чи будь-кого з «табору» обвинувачення), але обвинувач не може примусити обвинуваченого давати свідчення, чи навіть відповідати на запитання неофіційно, бо привілей проти «самозвинувачення» гарантований Конституцією. По-друге, Конституція вимагає, щоб обвинувач відкрив усі виправдальні докази захистові, яких поліція могла не знайти. Зрештою, обвинувачений може вдатися до послуг приватного детектива, й більшість офісів громадських захисників (що представляють бідних обвинувачених) мають приватних слідчих у своєму штаті. Див. розділ VIII, дискусію про кримінальні процедурні права обвинувачених.
11 Ні судді, ні присяжні не отримають повного огляду чи досьє усіх фактів справи, перш ніж почнеться суд.
90 Розділ III
1. Історія і порівняльні коментарі
Історія. Історія походження присяжних неясна, та й не потрібно вдаватися до розгляду всієї історії, щоб зрозуміти сучасний інститут присяжних п. На думку багатьох дослідників, суд присяжних виник у Франції. Там же 829 р. н. є., за часів ко-роля Луї Піуса, відбулася судова реформа. Цей суд нормани завезли до Англії після вторгнення 1066 р. Він залишався частиною англійського судочинства аж до XX ст., можливо, як реакція на занепад середньовічних процесуальних норм, зокрема судового поєдинку, ордалії («суду Божого»), особистого двобою 13.
1400 р. було поставлено вимогу, що стосується і сучасного суду присяжних: присяжні пасивно й неупереджено приймають рішення на підставі фактів. 1670 р. суд присяжних здобув незалежність від короля та його суддів, як бачимо в Бушельській справі (Bushel's Case) , де зазначалося, що присяжний не підлягає оштрафуванню чи ув'язненню за виправдання обвинуваченого. А 1700 р. додалася ще одна риса, притаманна й сучасному судові присяжних,— рішення у справі слід виносити лише на підставі свідчень, отриманих судом, а не поза залою суду. Англійські колоністи завезли інститут суду присяжних до Сполучених Штатів Америки, й він став фундаментальною складовою нашої юриспруденції, навіть незважаючи на його занепад останніми роками в Англії. Право на суд присяжних гарантується 7-ю поправкою для цивільних справ і ст. III та 6-ю поправкою для кримінальних справ .Порівняльна перспектива. Свого часу в багатьох європейських країнах з цивільним правом завдяки французькій революції з'явилися суди присяжних. Сьогодні ж суди присяжних існують лише в окремих країнах з цивільним правом, але участь людей неюридичних спеціальностей у винесенні судових рішень — звичайне явище. У Франції і Австрії дозволено деякі види судів присяжних для розгляду кримінальних справ, у Німеччині змішані суди із суддів-юристів і непрофесійних суддів існували до 2-ї світової війни, а тепер вони виникають знову. В цих країнах, як і в тих, де вкорінилася англо-американська традиція суду присяжних, використовують непрофесійних суддів з метою урізноманітнення поглядів на справу при прийнятті належних судових рішень, розширення кола відповідальних за них осіб, а також зміцнення загального духу справедливості в правовій системі.
Однак з-поміж існуючих систем мало які за мірою незалежності присяжних дорівнюють англо-американській традиції. Так, наприклад, у складі німецького shoffengericht серед професійних суддів лише два непрофесійні, хоча в інших німецьких судах їх більше. Якщо цим непрофесійним суддям доводиться виступати в процесі обговорення, то вони мають справу з суддею-фахівцем .
У складі французького суду присяжних — 9 непрофесійних суддів. Ця кількість достатня для «групового нападу» на суддів-фахівців, але перша категорія суддів обговорює питання під опікою професійних суддів і мусить підтверджувати їхні рішення. До англо-Для ознайомлення з історією присяжних див. Stephen Yeazell. The New Jury and Ancient Jury Conflict, 1990 U.Chi.Legal Forum 87; Thomas Green. Verdict According to Conscience: Perspectives on the English Criminal Jury Trial, 1200—1800 (U. Chicago Press 1985). Для ознайомлення з популяризованою історією присяжних в Англії і США див. John Guinther. The Jury in America 1—35 (Facts on File, N.Y. 1988).
13 Див. Theodore F.T. Plucknett. A Concise History of the Common Law (1956); William S. Holdsworth.
A History of English Law (1956), а також Stephen A. Landsman. The Civil Jury in America: Scenes from an Unap
preciated History, 44 Hastings L.J. 579, 582—587 (1993).
14 124 Eng. Rep. 1006 (1670). Факти щодо рішення у Бушельській справі детально наводяться у Gu
inther.
15 Сферу застосування конституційного права на суд присяжних окреслено в розділі VTI — для
цивільних справ і в розділі VIII — для кримінальних.
16 Німецькі непрофесійні судді — «професійніші» за присяжних, бо обираються на однорічний
термін місцевими законодавчими органами. Вони вважаються «найбільш придатними», оскільки
«довели свою розважливість». Див. Gerhard Casper and Hans Zeisel. Lay Judges in German Criminal Courts,
U. Legal Studies 138 (1972).
Змагальна судова система та інститут суду присяжних 91
американського суду присяжних належать 12 непрофесіоналів, які окремо від судді обмірковують питання і не зобов'язані підтримувати його рішення. Таким чином, незалежність у прийнятті рішень відрізняє цей суд від усіх інших .