4. Присудження судових витрат
Витрати, що повинні покриватися в судовому порядку. Згідно з більшістю судових рішень судові витрати покриває сторона, яка перемагає. В американській судовій системі до таких витрат входять: платня клеркам, судовим виконавцям і свідкам, а також збір за внесення до списку справ, що підлягають слуханню .
В судах США, на відміну від англійських та інших зарубіжних судів, гонорар атор-неєві (адвокатові) не відноситься до судових витрат, якщо закон спеціально не вимагає цього. Іноді судові витрати досягають чималих розмірів. Кожна сторона зазвичай сама платить гонорар своїм адвокатам, який може дорівнювати значній частині судових витрат .Закони про призначення плати адвокатові. Плата адвокатові регулюється спеціальними нормами на підставі федерального права і законів штатів. Ці норми, як правило, стосуються позовів, поданню яких сприяє громадянам уряд. Серед них є позови про порушення громадянських прав, приховування від споживачів інформації, маніпуляції на ринку цінних паперів, порушення антимонопольного законодавства, забруднення навколишнього середовища .
Федеральний акт про декларативне рішення (federal Declaratory Judgment Act) наводиться у 28 U.S.C.A. §§ 2201-2202.
91 Див. Steffel v. Thompson, 415 U.S. 452, 471 (1974), цитата зі справи Perez v. Ledesma, 401 U.S. 82,
126 (1971) (окрема думка Дж.Бреннана).
92 Див. 28, U.S.C.A. § 2202.
Див. 28, U.S.C.A. § 1920 (дозволені витрати у федеральному суді).
94 Див. Alyeska Pipeline Service v. Wilderness Society, 421 U.S. 240 (1975) (підтвердження «Американсь
кого правила» проти присудження виплати гонорару адвокатові, оскільки це не передбачено законом).
95 Див. 42 U.S.C.A. § 1988, а також 15 U.S.CA. § 1640.
Цивільне судочинство 241
Е. Ефективність судових рішень >¦¦*'¦¦
Судові рішення виносяться не тільки як засіб судового захисту.
Вони також знімають розбіжності й інші питання, що є предметом суперечки між сторонами. Система судочинства повинна запобігати повторному розглядові таких справ, бо це не лише несправедливо, а й вимагає великих коштів і зусиль з боку суду. Ефективність остаточного судового рішення визначається загальноправовим принципом res judicata.Усі американські суди, як федеральні, так і штатів, керуються цим принципом. Він спирається на два окремі правила: неприпустимість повторного розгляду справи, яка вже розглядалася, і остаточність Неприпустимість повторного розгляду традиційно називається «res judicata», а остаточність, тобто правило, за яким встановлені судом у конкретній справі обставини і правові відносини не можуть доводитися чи спростовуватися при розгляді інших справ, пов'язаних з даною справою,— «collateral estoppel».
1. Неприпустимість повторного розгляду справи, яка вже розглядалася (Res judicata)
За цим принципом позивачеві не дозволяється порушувати справу проти відповідача, якщо цей випадок або ділова операція вже розглядалися в суді . Тому, якщо позов можна подати на підставі кількох законів, то такі окремі позови слід об'єднати в один позов. Наприклад, позивач зазнав тілесних ушкоджень у вантажівці відповідача й подав позов, обвинувативши його в недбальстві. Після вирішення справи в суді цей позивач не може повторно подати позов, якщо він стосується того самого випадку, скажімо, обвинуватити відповідача в тому, що його автомашина була перевантажена. Отже, якщо виносилося судове рішення у справі, то позивач уже не має права подавати нового позову з того самого приводу, незалежно від того, виграв він цю справу чи програв її. Таке застосування принципу res judicata називається правилом, спрямованим проти «поділу позову». Так само не може «ділитися» на частини компенсація позивачеві за заподіяну йому шкоду. Тож у позові він повинен вказати всі завдані йому майнові збитки й тілесні ушкодження. Принцип res judicata застосовується і проти відповідача. Подання зустрічного позову з приводу випадку чи ділової операції, які вже розглядалися судом, забороняється, якшо цей зустрічний позов не був поданий у відповідь на первинний позов .