4. Принцип неприпустимості свідчень з чужих слів та основні винятки з нього
Взагалі показанням з чужих слів вважається свідчення про заяву або судження іншої особи. Якщо говорити докладніше, то йдеться про заяву чи судження, зроблені за межами зали суду й подані під час розгляду справи з метою підтвердження правдивості фактів, які містить це судження .
В таких випадках виникає сумнів у достовірності показань, бо сторона, проти якої вони висуваються, не мала змоги спростувати їх у момент надання свідчень або вдатися до перехресного опитування особи, яка зробила таку заяву. В англійському судочинстві принцип неприпустимості свідчень з чужих слів запроваджено досить давно. Типовою є така ситуація: сталася автомобільна пригода, свідок події описує її офіцерові поліції, а потім, під час метушні й галасу, зникає в юрбі. Звичайно, під час судового розгляду справи поліцейський не може посилатися на слова цього очевидця, хоч його ім'я відоме, а свідчення цілком суголосні з іншими показаннями.Існують дві основні категорії позасудових висловлювань, на які не поширюється принцип неприпустимості. Оскільки свідченням з чужих слів є позасудова
89 Див. FRE 404(a).
90 Див. FRE 404(a). Якщо свідчення про репутацію є елементом обвинувачення, позову чи захисту,
то воно цілком прийнятне як засіб доказу. В наведеному прикладі свідчення про репутацію «поганого
водія» є неприйнятним у позові, коли йдеться про неуважність водія. Але таке свідчення може бути
прийнятним у позові проти власника автомобіля, який необачно передав авто поганому водієві, знаючи,
що той — поганий водій. Крім того, жодне з обмежень доказів, які характеризують репутацію особи, аж
ніяк не стосуються права судді визначати міру суворості обвинувального вироку в кримінальній справі.
91 FRE 404 (a) (1).
92 Див. FRE 608, 609 та 403. Свідчення про попередні негативні вчинки особи можуть використо
вуватися, щоб показати мотив, відсутність наміру, ідентичність або подібність наміру. FRE 404(b).
93 FRE 801 визначають показання з чужих слів як «твердження, відмінне від твердження, зробле
ного стороною під час судового процесу або слухання справи, і як таке, що має на меті довести правдивість
наявної в ньому інформації». Зверніть увагу на ситуацію: «той, хто зробив заяву», і свідок у суді є однією
особою.
114 ¦ Розділ III
заява, зроблена з метою доведення правдивості викладениху ній фактів, то до першої категорії припустимих заяв належать ті, котрі не є показаннями з чужих слів уже тому, що вони були зроблені з якоюсь іншою метою. Припустимі заяви другої категорії загалом подібні до свідчень з чужих слів, але вони становлять виняток із принципу неприпустимості показань.