3. Причинність
Деякі кримінальні правопорушення вимагають доказу того, що поведінка обвинуваченого була причиною шкоди, заподіяної жертві. Наприклад, для звинувачення в будь-якій формі убивства прокурор повинен довести, що дії обвинуваченого були закономірною або безпосередньою причиною смерті жертви .
Причина-за-фактом та безпосередня причина.
Є два ступеня у визначенні причини правопорушення. Перший полягає у встановленні того, чи була дія обвинуваченого причиною-за-фактом шкідливого результату. Така причина достатня для того, щоб результат мав місце (так званий критерій sine qua non). Найбільш часто її визначають як причину типу «якщо б не», тобто якщо б не поведінка обвинуваченого (без поведінки обвинуваченого), шкоду не було б заподіяно. Коли причину-за-фактом не доведено, розслідування закінчується і вимогу визначення причини не задоволено. Якщо причина-за-фактом доведена, наступна стадія розгляду полягає у визначенні того, чи є вона безпосередньою причиною шкоди. Може бути багато причин шкоди («якщо б не»), але закон може покарати обвинуваченого тільки тоді, коли це була безпосередня причина. Взагалі безпосередня причина означає, що існує нерозривний причинний ланцюг між дією обвинуваченого та заподіяною шкодою. У більшості випадків це легко визначити. Наприклад, якщо обвинувачений стріляє в жертву і вона внаслідок цього вмирає, очевидно, що ніщо не порушує причинного ланцюга. Проте, як розглянуто нижче, у деяких випадках це не так зрозуміло.Причини, що заважають. Причинний ланцюг може бути перерваний причиною, «що заважає». Чи буде перерваний причинний ланцюг дією, що заважає, чи ні, залежить у цілому або від наявності збігу обставин, що не мають відношення до дій обвинуваченого, або від реакції на його дії. Як можна було передбачити, для реакції закон допускає більш довгий ланцюг причинності, ніж для збігу.
Збіг обставин порушить ланцюг причинності тільки тоді, коли його втручання та результат були непередбачені.
Наприклад, припустімо, що обвинувачений завдав жертві поранення несмертельного характеру і покинув її вночі у непритомному стані посеред дороги. Якщо автомобіль переїде жертву і це призведе до її загибелі, можна сказати, що обвинувачений спричинив її смерть, оскільки такий наслідок був перед-баченим результатом залишення жертви на дорозі . З другого боку, якщо обвину-34 Див., напр., Mayweather v. State, 242 P. 864 (Ariz. 1926) (обвинувачений був визнаний винним у
вбивстві, коли він застрелив одну особу, хоча мав намір застрелити іншу).
35 Якщо дана чашка була близько до застреленої особи, обвинувачений, як можна припустити, діяв
навмисно щодо жертви, тобто з певним знаннядМ кінцевого результату.
36 Див., напр., People v. Dlugash, 363 N.E.2d 1155 (N.Y. 1977) (звинувачення у вбивстві було зведене до
спроби вбивства, де обвинувачений п'ять разів стріляв в обличчя жертви після того, як вона була застрелена
іншим у груди; слідство не довело, що жертва була жива на той час, коли обвинувачений стріляв у неї).
37 Див. People v. Fowler, 174 P. 892 (Cal. 1918).
Кримінальне право ;і 461
вачений покинув жертву обіч дороги і п'яний водій, втративши контроль над автомобілем, наїхав на жертву, це було непередбаченим.
У випадку втручання в умови, створені обвинуваченим, реакції на його дії, причинність може бути встановлена в деяких випадках навіть тоді, коли ця реакція була непередбаченою. Тільки якщо ця реакція була цілком ненормальною, можна сказати, що обвинувачений не спричинив кінцевий результат. Прикладом можуть бути випадки недбалого лікування ран жертв злочину професійними медпраців-никами. Взагалі звичайне недбале лікування розглядається як «нормальне» і не порушує ланцюг причинності , тоді як значна або навмисно злочинна недбалість розглядається як чинник, що порушує його39.
Реактивні дії жертви також можуть бути частиною відповідного причинного ланцюга, як у випадку, коли жертва, що її побив обвинувачений, кидається до річки і під загрозою подальших побоїв сама стрибає у воду й тоне .
Інколи на обвину-ваченого покладається відповідальність за самогубство жертви. Коли обвинувачений тяжко поранив жертву і вона чинить самогубство з причин, не пов'язаних із заподіяними ранами, обвинувачений не несе відповідальності за смерть жертви. Але не визнається ненормальним, коли жертва чинить самогубство через сильний біль від ран, заподіяних злочинцем, або коли ці рани призвели жертву до нестями .Правило загального права «рік плюс день». Це правило й досі застосовується ба-гатьма юрисдикціями і полягає в тому, що обвинувачений не може бути визнаний винним у смерті, якщо жертва прожила рік плюс один день після дій злочинця. Воно базується на тому, що важко довести, що дія обвинуваченого була причиною смерті після надто великого строку, який минув після неї. Проте завдяки прогресу в галузі медицини визначення причин смерті, очевидно, більш не становить проблем, і багато юрисдикцій вже відмовилися від даного правила 42.
Інші причинні ситуації. Окрім дій, що заважають, непередбачливість завданої особливої шкоди не завжди розриває причинний ланцюг. Наприклад, хвороба жертви, що спричиняє їй більше страждань, ніж передбачав обвинувачений під час злочину, не виключає, що його дії будуть розглянуті як безпосередня причина цієї шкоди .