<<
>>

4. Право на власність, визначене способом його отримання

Загальна власність. Майнове право може мати одна фізична або юридична особа. Остання включає фізичні особи, компанії, корпорації чи трасти . Неру-хомість з простим абсолютним правом власності дає фізичній чи юридичній особі повні права на все майно на невизначений період часу.

Тому це найвища форма власності майном.

Спільне володіння. За умов спільного володіння власники («спільні власники») мають нерозподілену, єдину частину власності. Спільне володіння передбачає «спільне майно» для більш ніж однієї особи. Це означає, що всі власники мають право володіти всім майном. Спільні власники також мають «право на нагляд». Іншими словами, якщо один із спільних власників помирає, його право на майно не переходить до спадкоємців , воно анулюється. В результаті права спільних власників поширюються у рівних пропорціях. Наприклад, якщо три особи володіють майном як спільні власники і один з них помирає, кожний із власників, що залишився, має половину неподільного права на власність. Якщо спільні

Більш детально про це див. Lewis М. Sines. Handbook of the Law of Future Interests, 2d ed. (West 1996); Thomas F. Bergin & Paul G. Haskell. Preface to Estates in Land and Future Interests, 2d ed. (Foundation 1984).

6 Більш детально про це див. розділ XV.

7 «Спадкоємці» — це особи, що мають права на власність після смерті власника, про це див. розділ XV.

410 Розділ ЛІ

власники не можуть домовитися, як управляти чи використовувати, наприклад, землю, спільне володіння може бути анульовано судовим рішенням, яке називається рішенням «про розподіл». Цього рішення може домагатися один із спільних власників. Розподіл власності може привести до дійсного фізичного розподілу власності, що надає кожному спільному власнику неподільне право на фізичну частину власності. За рішенням суду може відбутися продаж всієї власності та розподіл отриманої суми від продажу.

Спільне володіння неподіленим нерухомим майном.

Спільне володіння непо-діленим нерухомим майном характерне для чоловіка і жінки. Воно подібне до спільного володіння, бо коли один з подружжя помирає, інший отримує у спадщину всю нерухомість. Однак, на відміну від спільного володіння, тут немає одностороннього права на розподіл майна. Розподіл може мати місце тільки за умов розлучення 8.

Загальне спільне володіння нерухомістю. Загальне спільне володіння нерухомістю встановлює одночасне володіння землею і схоже на спільне володіння, але спільні власники нерухомістю не мають прав спадкоємця. У даному випадку, якщо спільний власник нерухомості помирає, його права переходять до його спадкоємців і спільне володіння нерухомістю продовжується. Коли право власності, яке виникає, нечітке, тоді закон надає перевагу загальній спільній власності нерухомістю над спільною власністю. А якщо відсутній чіткий намір попереднього власника створити спільне володіння, тоді суд буде вважати, що попередній власник мав намір створити загальне спільне володіння нерухомістю. Це тому, що права спадкоємця, які настають в результаті смерті іншого спадкоємця і стосуються спільного володіння, можуть порушити права спадкоємців власника спільного майна.

Як нерухомістю, так і особистим майном можуть володіти численні власники завдяки праву одночасного володіння. Наприклад, спільне володіння банківським рахунком корисне, бо воно дає право на успадкування іншому спільному власнику.

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме 4. Право на власність, визначене способом його отримання:

- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -