4. Право на справедливий суд
У справі Дункан проти штату Луїзіана (Duncan v. Louisiana) Верховний суд визнав, що право на «неупереджене журі», передбачене 6 поправкою, поширюється на суди штатів завдяки статті про належну законну процедуру 14 поправки.
У справі Тейлор проти штату Луїзіана (Taylor v. Louisiana) Суд зазначив, що усі відповідачі158 Див. Waller v. Georgia, 467 U.S. 39 (1984).
159 Див. Gannett Co., Inc. v. DePasquale, 443 U.S. 368 (1979); Richmond Newspapers, Inc. v. Virginia, 448
U.S. 555 (1980); Globe Newspaper Co v. Superior Court, 457 U.S. 596 (1982), а також розділ IX.
160 Див. Williams v. Florida, 399 U.S. 78 (1970). У справі Ballew v. Georgia, 435 U.S. 223 (1978) суд не
ухвалив журі у складі 5 членів.
1 1 Дослідження показали, що журі у складі 6 присяжних значно гірше вирішує суперечки, ніжжурі у складі 12 осіб. Див. справу Лемперта, розділ III, а також місця у цьому розділі, де йдеться про співвідношення розбіжності думок та нормальне функціонування судової системи. Американська колегія адвокатів нещодавно ухвалила резолюцію: повернутися у судах штатів до журі у складі 12 присяжних.
162 Див. Apodaca v. Oregon, 406 U.S. 404 (1972); Johnson v. Louisiana, 406 U.S. 356 (1972).
Див. Burch v. Louisiana, 441 U.S. 130 (1979) (голосування 5 проти 1 було достатнім для визнання обвинувачення неконституційним).
164 Той факт, що одностайність при ухваленні рішень завжди передбачалася законами та загальним
правом, робить непотрібним визначення конституційності цієї одностайності.
165 Див. 391 U.S. 145 (1968).
166 Див. 419 U.S. 522 (1975).
Ш Розділ VIII
мають право на розгляд їх справи журі присяжних, яке призначене зі списку осіб, котрі представляють усі верстви населення. «Журі, з якого виключені представники певних груп», не відповідає основній меті його створення — «захисту проти застосування примхливого правосуддя».
Теоретично список членів журі повинен відображати усі прошарки суспільства. Хоча при розгляді конкретної справи журі, яке обирається за принципом довільності, не може бути реальним відображенням суспільства J 7. Однак якщо з боку обвинувачення або захисту ставиться питання про відведення конкретних членів журі на підставі їх кольору шкіри, етнічних поглядів, статі, це вважається неконституційним. Щоб досягти мети — відвести кандидатуру конкретного члена журі,— обвинувачення або захист повинні навести вагомі причини, вони ні в якому разі не повинні бути дискримінаційного характеру .Згідно з поправкою 6 відповідач також має право на розгляд журі його справи «у Штаті та його окрузі, де злочин мав бути скоєний». Конституції штатів часто встановлюють, що розгляд справи журі повинен відбуватися у графстві, де злочин був вчинений.
5. Право на очну ставку з обвинувачами
Поправка 6 гарантує обвинуваченому «право... на очну ставку зі свідком проти себе...». Це право походить від старовинної традиції змагальності, за якою відповідач має право відкрито зустрітися зі своїми обвинувачами та здійснити їх перехресне опитування. У справі Поінтер проти штату Техас (Pointer v. Texas) про пограбування Верховний суд саме на цій підставі скасував рішення суду. Жертва пограбування свідчила проти відповідача на попередньому слуханні, але після цього поїхала зі штату 170. На слуханні обвинувачення подало протокол свідчення жертви, і відповідач був засуджений. Це, як встановив Суд, було порушенням права на очну ставку.
Право на очну ставку передбачає право на проведення перехресного опитування свідків. Тому у справі Девіс проти штату Аляска (Davis v. Alaska) свідок обвинувачення, умовно покараний за крадіжку зі зломом, неповнолітній злочинець, свідчив проти відповідача, однак суд видав захисний наказ, який забороняв робити перехресне опитування такого свідка. Верховний суд визнав, що у даному випадку мало місце порушення права на очну ставку .