6. Право на пораду на суді

На підставі права на пораду, передбаченого 6 поправкою, Верховний суд зазначив, що федеральний уряд та уряди штатів повинні призначати адвоката кожному звинуваченому у тяжкому злочині і навіть тим, у кого немає для цього коштів.

167 Див. Fayv. New York, 332 U.S. 261(1947); Lockhart v. McCree, 476 U.S. 162 (1986); Hollandv. Illinois,

493 U.S. 474 (1990).

168 Див. Batson v. Kentucky, 476 U.S. 79 (1986) (расизм); Hernandez v. New York, 500 U.S. 352 (1991)

(латиноамериканське походження); J.E.B. v. Alabama ex. rel. T.B., 511 U.S. 114 S.Ct. 1419 (1994) (стать).

Суд заборонив захистові робити оскарження у справі Georgia v. McCollum, U.S. , 112 S.Ct. 2348

(1992).

169 Див. 380 U.S. 400 (1965).

Попередні слухання, під час яких прокурор надає достатні докази для передачі справи до суду, обговорювалися раніше.

171 Див. 415 U.S. 308 (1974).

Порушенням права на очну ставку вважається також позбавлення сторони відповідача можливості провести перехресне опитування свідка, який свідчив проти нього, оскільки це було визнання напарника, де йшлося про відповідача, і перший використовував своє право на мовчання. Див. Bruton v. United States, 391 U.S. 123 (1968).

Кримінальне судочинство 287

і «у нашій змагальній системі карного судочинства будь-яка особа, що притягнена до суду і не має коштів найняти адвоката, не може розраховувати на справедливий розгляд справи без порад останнього» . Послуги адвоката повинні також надаватися особам, які звинувачені у дрібних злочинах і ув'язнені навіть на одну добу 174.

Людина має право відмовитися від права на пораду юриста і представляти себе на суді сама, незважаючи на її компетентність. У справі Фаретта проти штату Каліфорнія (Faretta v. California) відповідачеві була надана можливість самостійно представляти себе на суді.

Право на пораду означає право на дійсно ефективну допомогу відповідачеві з боку адвоката. Як зазначив Верховний суд у справі Стрікленд проти штату Вашингтон (Strickland v. Washington) , той факт, що особа, яка є адвокатом, «знаходилась поряд із обвинуваченим протягом судового слухання», не повністю відповідає вимогам 6 поправки. Проте поправка 6 передбачає досить незначні вимоги до діяльності адвоката. Звинувачення буде скасовано тільки у випадку, коли «поради адвоката настільки заважали змагальному процесові судового слухання, що в результаті рішення по справі не може вважатися справедливим».

7. Право на відмову свідчити

Стаття поправки 5 про самозвинувачення вже обговорювалась, коли йшлося про допити в поліції. Вона також використовується на етапі судових слухань. Тут вона захищає відповідача від примушування свідчити або говорити щось на суді. Це право, згідно з 5 поправкою, може застосовуватися кожного разу, коли свідчення відповідача використовуватимуться проти нього при розгляді карної справи. А таке трапляється будь-де: у поліцейському відділенні, під час адміністративного розгляду спірних питань, на законодавчих або адміністративних слуханнях, під час розгляду справи великим журі. Право не давати показань вочевидь включає і право не використовувати мовчання проти відповідача. Суд повинен поінформувати журі щодо цього питання, і прокурор не повинен робити коментарі з приводу мовчання відповідача. Наприклад, у справі Гріффін проти штату Каліфорнія (Griffin v. California) суддя поінформував журі про те, що відповідач не свідчить на власну користь, але є достатні підстави вважати, що він може спростувати чи роз'яснити конкретний доказ проти нього, оскільки володіє правдивою інформацією. Суддя також додав, що журі може вважати мовчання відповідача як доказ проти нього.

«безумовнр^^знав, що

трапилося з жертвою, але_відмовивсярозповісти журі про цеЛіерховний суд встановив, що коментарі судді та прокурора про відмову відповідача свідчити є порушенням статті про самозвинувачення 7 .

Право на відмову від самозвинувачення поширюється на всіх, а не тільки на відповідачів у карних справах. Проте свідків можна примусити давати свідчення проти відповідачів, якщо прокурор гарантує їм «недоторканність» від обвинувачен-

173 Див.

(федерація).

174 Див. Argersinger v. Hamlin, 407 U.S. 25 (1972); Scott v. Illinois, 440 U.S. 367 (1979).

175 Див. 422 U.S. 806 (1975).

176 Див. 466 U.S. 668, 685 (1984).

177 Див. 380 U.S. 609 (1965).

=- Див. також Carterv. Kentucky, 450 U.S. 288 (1981) (вказівки журі щодо мовчання відповідача).

288 Розділ VIII

ня на основі доказів, що вони передадуть 179. Оскільки недоторканність знімає загрозу самозвинувачення з їх свідчень, свідки можуть давати правдиві свідчення. Якщо і в цьому випадку свідок відмовляється говорити, його можна обвинуватити у зневазі до суду і покарати відповідним чином. Ефективним засобом примушування давати свідчення є ув'язнення свідків доти, поки вони не погодяться свідчити ,

8. Тягар доведення

З правом не свідчити тісно пов'язана вимога належної процедури, що встанов

лена у справі Вінщипа : обвинувачення повинне довести «кожний факт»,

пов'язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів».

Може здатися дивним, що таке фундаментальне право не визначається в Біллі

про права, а домислюється зі статей про належну правову процедуру Конституції.

Зі справи Вінщипа почали діяти дві різні вимоги. Перша: на журі та суддю покла

дається зобов'язання визначати, чи факти доведені таким чином, що усувається

«жодна розумна підстава для сумнівів» . Друга вимога забороняє перекладати,

доведення певних фактів обвинувачення на відповідача. Він не повинен сам

доводити власну невинність 183. Проте це не виключає перекладення цього тя

гаря на захист х 4. .

9. Засоби захисту за належною правовою процедурою

Інші права, що окремо не визначені у Біллі про права, як і право у справі Вінщипа, виписані у статтях поправок 5 і 14 про належну правову процедуру. Існують інші заборони, які ми не розглядатимемо у цьому розділі. Це, зокрема, неправомірне заключне слово прокурора , порушення права на пораду під час заміни умовно-дострокового звільнення ув'язненням , заборона відповідачеві знайомитися з доказами 187, провокація злочину 188, неправомірна поведінка прокурора на слуханні справи великим журі 189, судова дискримінація 190, розголошення інформації досу-дового розслідування 191 і вироки, мотивовані судовою мстивістю 192.

179 Така недоторканність гарантується тільки у випадку використання оскаржених заяв про обвину

вачення людини; вона не забороняє здійснювати судочинство на основі свідчень, які не пов'язані з цими

заявами. Див. Zicarelli v. New Jersey, 406 U.S. 472 (1972).

180 Тримати людину під арештом, поки вона не погодиться свідчити, є громадянською зневагою.

Див. розділ VII.

181 Див. 397 U.S. 358 (1970).

182 Див. розділ III, де визначається карний стандарт: «за межами розумних сумнівів» та цивільний

стандарт: «переваги доказу».

183 Див. Mullaney v. Wilbur, 421 U.S. 684 (1975).

184 Див. Leland v. Oregon, 343 U.S. 790 (1952).

185 Див. Donnelly v. DeChristoforo, 416 U.S. 637 (1974).

186 Див. Morrissey v. Brewer, 408 U.S. 471 (1972) (призначення адвоката можливе тільки за певних

обставин).

187 Див. Arizona v. Youngblood, 488 U.S. 51 (1988).

188 Див. United States v. Russell, 411 U.S. 423 (1973) (визначення). Відповідач зазначив у позові, що

він був спровокований поліцією скоїти злочин, інакше цього не зробив би.

189 Див. Bank of Nova Scotia v. United States, 487 U.S. 250 (1988).

190 Див. Tumey v. Ohio, 273 U.S. 510 (1927) (платня судді за кожне обвинувачення); Mayberry v. Pen

nsylvania, 400 U.S. 455 (1971) (відповідач образив суддю, і той звинуватив його у зневазі).

191 Див. Sheppard v. Maxwell, 384 U.S. 333 (1966).

192 Див. Blackledge v. Perry, 417 U.S. 21 (1974).

Див. розділ VI, де йдеться про процесуальний захист, якого вимагає належна правова процедура.

Кримінальне судочинство 289