4. Правило виключення з доказів
Підстави для правила. Як показують наведені вище справи, звичайним засобом судового захисту проти свідчень, отриманих з порушенням конституційних прав, є їх виключення з судового розгляду.
Це робиться шляхом подання відповідачем «клопотання про виключення з доказів», що будується на «правилі про виключення з доказів». Це правило вперше було проголошено в 1914 р. у справі Вікс проти Сполучених Штатів (Weeks v. United States)123, але використовували його тільки у феде-120 Див. 377 U.S. 201 (1964).
121 Див. Brewer v. Williams, 430 U.S. 387(1977).
Див. там же.
123 Див. 232 U.S. 383 (1914). У справі Boyd v. United States, 116 U.S. 616 (1886) суд зазначив, що певні документи у цій справі були вилучені незаконно, з порушенням 4 поправки і їх необхідно виключити з доказів. Проте вже у справі Adams v. New York, 192 U.S. 585 (1904) він проголосив, що «сутність та доцільність правосуддя» вимагають, щоб усі свідчення, незалежно від способу їх отримання та джерела, розглядалися у суді. Незважаючи на це, американські суди дотримуються англійського правила, що свідчення, отримані примусово, не можуть використовуватися у суді. Див. The King v. Warickshall, 168 Eng.Rep. 234 (K.B.1783).
Кримінальне судочинство 281
ральних справах. Воно поширювалось на справи, що розглядались у судах штатів. Взяти хоча б справу 1961 р. Мепп проти штату Ozauo(Mappv. Ohio) . Суд визначив такий порядок застосування правила: (1) утримання поліцейських представників від порушення Конституції; (2) збереження «судової цілісності», тобто запобігання перетворенню судів на співучасників порушників конституційних прав через дозвіл прокурорів використовувати докази, отримані в результаті таких порушень.
Критика правила виключення з доказів. В останні роки з посиленням «боротьби зі злочинністю» Правило зазнає дедалі більшої критики. Частково така критика йде від членів Верховного суду, який стає дедалі консервативнішим.
Критики Правила вказують на великий соціальний резонанс після кожного факту звільнення злочинців. Більше того, процедура встановлення фактів у судах серйозно відстає від вимог часу, і повага громадян до судових інститутів падає після кожного звільнення злочинців «на підставі юридичних формальностей». Прихильники Правила не погоджуються з цим, на їх думку, воно є єдиним ефективним засобом захисту положень 4 поправки та конституційних прав. Також звертається увага на великі соціальні витрати, які робить суспільство, коли поліція застосовує незаконні методи і суд їх санкціонує. Існує думка, що відміна Правила стимулюватиме ще більший цинізм щодо судових інститутів. Останні просто декларуватимуть гарантування прав громадян, але фактично не зможуть цього робити . Навіть якщо залишити категорію соціальних витрат і звернутися до Конституції, то стає зрозумілим, що вона надає перевагу захисту прав громадянТеперішній склад Верховного суду вирішив зберегти це Правило з обмеженням його застосування у деяких справах. Більшість цих обмежень стосується першої підстави для застосування правила, про яку йшлося у справі Меппа,— запобігання неправомірним діям поліції. Тепер суди не повинні відхиляти докази, здобуті шляхом неправомірних дій поліції, якщо вони не були відверто та однозначно примусовими і не отримані за допомогою залякування і насильства. Друга зазначена у справі Меппа підстава, що «судова цілісність» компрометується, коли суди та прокурори використовують неконституційно здобуті докази, майже забута.
Виняток для обвинувального доказу. Значним обмеженням правила виключення з доказів є той факт, що неконституційно здобуті докази можуть використовуватися у суді для звинувачення підозрюваного. Уряд не може скористатися такими доказами, щоб довести вину відповідача. Проте, якщо відповідач даватиме на слуханні показання, що суперечать незаконно отриманим доказам, то останні можуть використовуватися для перехресного опитування у присутності журі присяжних з метою доведення неправдивості свідчень відповідача Якщо визнання здобуто з порушенням принципу Міранди, то крім заяви відповідача під присягою, що він не брав участі у злочині, журі ознайомлять і з незаконно отриманим доказом його причетності.
Виправдовуючи такий виняток, Суд зауважив, що порушення конституційних прав відповідача не дає йому права неправдиво свідчити. Важливість правдивого зізнання переважає «проблематичну можливість» того, що поліція, намагаючись незаконним чином здобути докази, порушуватиме Конституцію4 Див. 367 U.S. 643 (1961). У справі Меппа права, передбачені 4 поправкою, охоплюються статтею про належну правову процедуру 14 поправки і, таким чином, можуть застосовуватися у штатах.
125 Згідно з дослідженнями судових справ у Каліфорнії відсоток звільнених відповідачів за
правилом про виключення з доказів становить у справах з тяжких вбивств 0,6—2,35%, а з наркотиків —
7—8 %. Див. National Institute of Justice, The Effects of the Exclusionary Rule: A Study in California (1982).
126 Дві справи, під час розгляду яких дебатувалася сутність правила про виключення з доказів, з
точки зору різних юрисдикцій: Див. Stone v. Powell, 428 U.S. 465 (1976) та United States v. Leon, 468 U.S.
897 (1984).
127 Див. Walderv. United States, 2A1 U.S. 62 (1954) (порушення вимог 4 поправки); Harris v. New York,
401 U.S. 222 (1971) (порушення правила Міранди).
128 Див. наведену вище справу Harris v. New York. 282 Розділ VIII
Однак незаконно отриманий доказ не може використовуватися для звинувачення свідків захисту . До того ж, незважаючи на існування винятку для обвинувального доказу, примусове визнання не приймається судом 13°.
Виняток за «сумлінністю». Верховний суд зазначив, що неконституційно отриманий доказ може використовуватися для звинувачення відповідача, якщо незаконні акції, спрямовані на його одержання, здійснювалися «сумлінно». Тобто якщо поліцейські представники не знали або не могли знати, що їх дії порушують Конституцію, то здобуті таким чином докази приймаються в суді. Раніше цей виняток застосовувався тільки до ордерів на обшук, тепер поширюється і на інші випадки. У справі Сполучені Штати проти Леона (United States v. Leon) поліцейський здобув доказ, маючи, на його переконання, дійсний ордер.
Однак потім останній визнали недійсним. Суд зробив виняток за «сумлінністю» і вирішив прийняти цей доказ. Поняття «сумлінності» є прямим результатом застосування правила виключення з доказів у справі Меппа : доказ не потрібно виключати з роз-гляду, якщо він отриманий через ненавмисні помилки поліції.Винятки для похідних доказів. Користуючись правилом виключення доказів, слід пам'ятати, що будь-який додатковий доказ, який випливає з незаконно здобутого, теж вважається незаконним і не може розглядатися у суді. Ця доктрина має назву «плід отруйного дерева» . Якщо дерево отруєне (тобто доказ здобуто незаконно), тоді і «плоди» (інформація, що походить з цього незаконного доказу) теж «отруєні». Отже, якщо в результаті неконституційного обшуку виявлено адресну книжку з позначкою місця знаходження доказу, суд повинен виключити не тільки книжку, але й інші докази, що в ній зазначені.
Якщо слідство зможе довести, що похідні докази отримані з іншого джерела, суд їх розглядатиме . Крім того, Верховний суд зазначив: поняття похідного доказу, яке використовується у правилі про виключення з доказів, не застосовується до таких, що випливають із заяв, здобутих з порушенням правила Міранди . Справа в тому, що правило Міранди не випливає з Конституції, воно є просто «профілактичним» правилом, спрямованим на запобігання порушенням вимог 5 поправки. Нещодавно Суд у справі Нікс проти Вільямса (Nix v. Williams)125 ухвалив новий виняток «неминучого відкриття» для правила похідного доказу: якщо прокурор зможе довести, що спірний доказ «неминуче був би відкритий законними методами», тоді такий доказ приймається до розгляду. Прокурор у справі Нікса зауважив, що поліція отримала від відповідача інформацію про місце знаходження тіла жертви з порушенням права відповідача на пораду адвоката за 6 поправкою. Верховний суд встановив, що доказ можна прийняти тому, що поліція організувала пошуки тіла всього в декількох милях від місця його знаходження. Його, безумовно, знайшли б, незважаючи на незаконно отриману інформацію.
Виняток для процедур, котрі не пов 'язані з кримінальним судочинством.
Хоча правило про виключення з доказів застосовується до певних справ з позбавлення прав за злочинну діяльність , воно не поширюється на цивільні судові процедури встановлення порушень податкової політики або депортації . Не-129 Див. James v. Illinois, 493 U.S. 307 (1990).
130 Див. Mincey v. Arizona, 437 U.S. 385 (1978); New Jersey v. Portash, 440 U.S. 450 (1979).
131 Див. 468 U.S. 897 (1984).
132 Див. Nardone v. United States, 308 U.S. 338 (1939).
133 Див. Murray v. United States, 487 U.S. 533 (1988).
Див. Michigan v. Tucker, 417 U.S. 433 (1974) (відповідач назвав імена свідків, котрі свідчили проти
нього, з порушенням правила Міранди). . -¦ - . >¦ .
і35 Див. 467 U.S. 431 (1984).
136 Див. One 1958 Plymouth Sedan v. Pennsylvania, 380 U.S. 693 (1965).
137 Див. United States v. Janis, 428 U.S. 433 (1976).
138 Див. INS v. Lopez-Mendoza, 468 U.S. 1032 (1984). ¦¦¦¦ :¦ .!-.-.
Кримінальне судочинство 283
139
законно здобуті докази можуть подаватися на розгляд великого журі протягом попередніх слухань та у процедурах встановлення застави для звільнення арештованого 141.