Б. Попередній розгляд, обвинувальний акт, інформація прокурора, досудове клопотання
Наступний крок карного процесу — це розгляд свідчень, які підтримують звинувачення проти відповідача. Якщо свідчень достатньо, позов замінюється на обвинувальний документ. Аналіз фактів позову здійснюється: (1) суддею на попередньому розгляді; (2) розширеним журі на закритій сесії.
Якщо справа витримала попереднє слухання, розглядається «інформація прокурора». Після розгляду справи на розширеному журі виноситься обвинувальний акт. Законодавство третини штатів та федеральне законодавство передбачають, що всі справи по тяжких злочинах прокурор повинен подавати на розгляд розширеного журі для підготовки обвинувального9 Див. Gerstein v. Pugh, 420 U.S. 103 (1975); County of Riverside v. Mclaughlin, 500 U.S. 44 (1991). У деяких судових системах ця процедура називається «пред'явлення звинувачення».
11 Див. LaFave & Israel, 602—604, (виноска 1).
262 Розділ VIII
акта . В інших штатах використовується та чи інша форма попереднього слухання. Якщо на попередньому слуханні чи на закритому засіданні розширеного журі виявляється недостатність свідчень, справу закривають.
Попередній розгляд та інформація прокурора. Попередній розгляд або слухання відбувається перед суддею чи магістратом через декілька тижнів після першого приходу. На засіданні присутні обидві сторони зі своїми адвокатами. Головна мета попереднього розгляду — впевнитися, чи достатньо свідчень для передачі справи на остаточне слухання суду . Розпорядження щодо остаточного слухання справи у суді видається, коли необхідно довести: (1) що злочин був дійсно скоєний; (2) що є вірогідна підстава вважати відповідача саме тією особою, яка скоїла злочин. Вірогідна підстава у такому випадку означає наявність достатніх свідчень для прийняття розпорядження щодо остаточного слухання. Іншими словами, інформація повинна бути надійною, виваженою, і давати всі підстави вважати відповідача особою, яка скоїла злочин.
Звинувачення дуже рідко відхиляються на попередньому слуханні.
Відповідач має право давати свої свідчення або, користуючись конституційним правом, не свідчити зовсім 14. Прокурор від імені уряду, навпаки, повинен навести якомога більше доказів, що дають вірогідні підстави для визнання відповідача особою, що скоїла злочин. Відповідач, у свою чергу, разом з адвокатом має змогу почути усі свідчення проти себе, які наводитимуться на остаточному слуханні, та здійснити перехресне опитування свідків прокурора. Таким чином, попереднє слухання забез-печує опосередковане розкриття документів та фактів по справі і створює сприятливі умови для подальшого захисту 15.Попередній розгляд «працює» на захист відповідача, тому останній має право відмовитися від нього. Хоча розкриття документів та фактів по справі на попередньому слуханні є досить корисним для відповідачів, вони дуже часто відмовляються від попереднього слухання і переходять безпосередньо до судового розгляду справи. Це найчастіше трапляється тоді, коли прокурор висуває більш м'яке формулювання: «часткове визнання вини» . Серед інших причин відхилення попереднього розгляду може бути й таке: адвокат відповідача помітив слабкі місця в позиції прокурора і не хотів би зараз зосереджувати на них увагу; на попередньому слуханні прокурор тиснутиме на свідка, який може згадати небажані деталі пригоди. Однак найчастіше відхилення попереднього слухання зумовлене винесенням розширеним журі вердикту про притягнення до кримінальної відповідальності. Ця процедура пояснюється нижче. Вона має місце у судовій системі присяжних.
Вирок розширеного журі (присяжних). Розширене журі — це група з 23 приватних громадян, які обираються для розгляду кримінальних справ на період від декількох місяців до одного року. Для винесення вироку журі більшістю голосів повинно визначити, чи є вірогідні підстави вважати, що відповідач скоїв злочин. Таким чином, члени журі (присяжні) виконують таку саму функцію, як суддя на попередньому слуханні. Однак на відміну від попереднього слухання, присяжні розглядають тільки інформацію прокурора: відповідач та його адвокат не мають права бути присутніми на засіданні, давати свої свідчення чи перехресно опитувати свідків з боку прокурора.
В деяких випадках присяжні, демонструючи свою незалежність,12 Див. LaFave & Israel, 8 (виноска 1), FRCrP7 забороняють розширеному журі виносити обвину
вальні акти за власною ініціативою. Для цього необхідна згода прокурора.
13 Попереднє слухання справи на рівні штатів здійснюється, як правило, у судах нижчого рівня.
У штаті, де порушується справа про тяжкий злочин, попереднє слухання проходить у муніципальному
суді. Див. розділ V.
14 Відповідач має абсолютне право не свідчити на попередньому та на будь-якому іншому слуханні
справи згідно з 5 поправкою до Конституції про непримушення давати свідчення проти себе.
15 Порівняйте процедури розкриття документів та фактів по справі у цивільному судочинстві. Див.
розділ VII. .. , - ...,
16 Часткове визнання вини розглядається далі. • . .< .
Кримінальне судочинство 263
можуть відхилити вирок про притягнення до кримінальної відповідальності. Але в більшості випадків вони прислуховуються до побажань прокурора. Відмов винесення вироку буває навіть менше, ніж відмов судді притягнути відповідача до відповідальності після попереднього розгляду.
Там, де проводиться закрите засідання, попередній розгляд і його дата визначається заздалегідь, прокурор намагається все ж таки отримати вирок розширеного журі до початку попереднього слухання. Розгляд справи присяжними вважається об'єктивним, і тоді потреба у проведенні попереднього слухання відпадає. Якщо є можливість вибору, прокурор віддає перевагу засіданню присяжних, щоб отримати передбачене процедурою звинувачення. Засідання присяжних проходять в закритому режимі, адвокат відповідача не може бути присутнім і брати участь у перехресному опитуванні свідків . Досить часто вердикт розширеного журі виноситься ще до арешту підозрюваного. Це дає змогу прокурору негайно пред'явити звинувачення.
Пред'явлення звинувачення на підставі вердикту присяжних та викладення фактичних обставин справи. Майже одразу після передачі до суду вердикту присяжних відповідачеві пред'являється звинувачення на підставі вердикту чи документа, де викладені фактичні обставини справи.
Йому пропонується визнати вину чи відхилити її. Більшість справ (від 70 % до 90 % залежно від судової системи) далі цієї стадії не рухаються і не потрапляють до суду, тому що відповідачі після пред'явлення звинувачення визнають свою вину повністю або частково. Про визнання вини до суду йдеться у параграфі про вирішення карних справ без суду . Коли відповідач не визнає вини, суддя призначає дату судового засідання.Клопотання до початку судового засідання. До початку судового засідання відповідач має право подати декілька клопотань. Найчастіше клопотання стосуються пред'явлення доказів з боку прокурора. Прокурори не зобов'язані демонструвати всі свої документи відповідачу, а інтенсивні методи розкриття фактів по справі, які використовуються у цивільному законодавстві, не практикуються у карному. Однак, згідно з вимогами належної правової процедури (справа Бреді проти штату Меріленд (Brady v. Maryland)), передбачається, що прокурор, принаймні, розкриває відповідачу всі докази про невинуватість останнього .
Варто згадати таке важливе клопотання, як клопотання про приховування свідчень, отриманих поліцією неконституційними методами. Це питання висвітлюється у другій частині цього розділу, де йдеться про конституційний кримінальний процес . Захист має право на слухання з будь-якого конституційного питання та запросити для цього свідків, включаючи поліцію. Таке слухання відбувається за декілька тижнів до суду.