Г. Перша поправка. Свобода віросповідання
Поправка 1 містить два пункти, що стосуються питань релігії. Один з них гарантує право «вільного сповідання релігії», а другий забороняє будь-яке «законодавче запровадження державної релігії».
Чинником, який ускладнює їх дію, є те, що творці Конституції мали різні погляди на значення цих положень . Іншою суперечністю, яка виникає при трактуванні цих пунктів 1 поправки, є те, що положення про «свободу віросповідання» і положення, яке «забороняє Конгресу встановлювати державну релігію», зрештою несумісні. Наприклад, коли уряд забезпечує церкви пожежною та поліцейською охороною, його можна звинуватити в підтримці релігійних установ, але коли він відмовляє в такому забезпеченні, його можна звинуватити в порушенні пункту про свободу віросповідання. З цієї істотної дилеми виникла теза, що уряд повинен зберігати нейтралітет щодо релігії . Проте, як показує наведений приклад, важко визначити нейтральну позицію серед великої кількості суперечностей.1. Заборона запроваджувати державну релігію
Перевірка на відповідність закону чи дії уряду вимогам нейтрального ставлення до релігії здійснюється за допомогою триступеневого тесту, розробленого в процесі розгляду справи Лемон проти Куртцмана (Lemon v. Kurtzman) 33 . Згідно з вимогами цього тесту (1) закон або дія повинні мати світську спрямованість; (2) їх первинний ефект не повинен ні утверджувати релігію, ні перешкоджати їй; (3) вони не повинні заохочувати «надмірне втручання уряду» у справи релігії. Проте досить часто говорять, що положення, яке забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію, мурує «стіну між церквою і державою» 331. Як положення тесту Лемона, так і сама дійсність демонструють, що повне невтручання держави у справи релігії не-можливе.
Значно більшим є вплив положення, яке забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію, на зв'язки релігії зі школою. Цей вплив має два аспекти.
По-перше, оскільки система безплатних шкіл у Сполучених Штатах фінансується урядом, він не може використовувати її для «просування» якоїсь окремої релігії або навіть заохочувати релігію взагалі. По-друге, в країні процвітає система приватних326 Див. _U. S. _, 113 S.Q. 1792 (1993).
Державним адвокатам дозволено звертатися за підтримкою до своїх організацій за умови, що вони не будуть мати з цього прибутку. Ohralik v. Ohio State Bar Association, 436 U. S. 447 (1978); In re Primus, 436 U. S. 412 (1978). Інтереси державних адвокатів обговорені в розділі IV.
328 Див. Arlin Adams & Charles Emmerich. A Nation Dedicated to Religious Liberty: The Constitutional He
ritage of the Religion Clauses 6-26 (U. of Philadelphia Press, Philadelphia, Pa. 1990).
329 Див. Wallace v. Jaffree, 472 U. S. 38 (1985).
330 Див. 403 U. S. 602 (1971). У справі Лемона було застосовано тест, який виник під час розгляду
кількох більш ранніх справ. Проте надалі він іменується як тест Лемона. Для детальнішого ознайомлення
з цими та іншими аспектами положень 1 поправки з питань релігії див. книгу Nowak & Rotunda (виноска
2), §§ 17.1-17.16.
331 Everson v. Board of Education, 330 U.S. 1, 16 (1947) (цитування Томаса Джефферсона).
348 ¦ Розділ Ж
шкіл, яка забезпечує освіту значної кількості дітей. Чимало приватних шкіл фінансуються релігійними установами. Оскільки уряд подає допомогу приватним школам у навчанні дітей, його можна звинуватити у підтримці релігії.
Релігія в безплатних школах. Незважаючи на те, що учням безплатних шкіл пропонують вивчати релігію або Біблію в рамках світської програми, школа не може допустити проведення богослужіння у класах. Не має значення, чи йдеться про конфесійне віросповідання (пов'язане з тією чи іншою конфесією), чи ні332. Заборонено навіть час мовчання для «медитації або добровільної молитви», якщо він запроваджується з метою повернути молитву до навчальної програми безплатних шкіл333. Відлучення дітей від таких видів релігійної діяльності не вирішує питання.
Фактично відлучення школярів загострює проблему, оскільки стосунки учнів з їхніми класним наставником і вчителями можуть будуватися під впливом різниці в релігійних поглядах . Школа повинна виявити надзвичайну обачність у виборі курсу навчання, бо не може використовувати його для пропаганди релігії. Суд визнав, що нормативний акт штату, яким заборонено вивчення теорії еволюції Чарльза Дарвіна, зокрема його вчення про походження людини від мавпи, порушує пункт 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію 35. У відповідь деякі штати прийняли закони, які дозволяють вивчення теорії еволюції, але разом з тим вимагають, щоб стільки ж часу відводилося на вивчення «науки сотворіння». Ці закони порушують вимогу світської спрямованості однієї з трьох частин тесту Лемона, оскільки чітко виражають намір збалансувати вивчення теорії еволюції з утвердженням релігійних поглядівТак, у школах заборонено релігійне виховання, навіть коли воно проводиться вчителями інших шкіл . Однак звільнення дитини від шкільних занять протягом дня для відвідування релігійних заходів поза школою не є порушенням 1 поправки . Як сказано у цьому розділі, згідно з положенням 1 поправки про свободу вираження ідей безплатні школи можуть допускати на свою територію для проведення зборів громадські організації, в тому числі релігійні групи . З цього випливає, що діяльність релігійних груп на території шкіл не порушує пункт, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію 340.
Фінансова допомога релігійним школам. Справи, пов'язані з урядовою допомогою релігійним школам (які також мають назву «парафіяльних»), трапляються досить часто. Більшість рішень у цих справах спірні, оскільки члени Суду мають різні погляди з приводу фінансування парафіяльних шкіл, а недавні зміни в його складі тільки ускладнили справу. Нейтральний підхід до розв'язання цієї проблеми, необхідний за тестом Лемона, був знайдений у державних програмах, які передбачали компенсацію витрат батьків на перевезення дітей громадським автотранспортом до релігійних шкіл , виділення штатом позик на придбання школами підручників з світських
332 Див.
Engelv. Vitale, 370 U. S. 421 (1962).333 Див. Wallace v. Jaffree, All U. S. 38 (1985). Час мовчання, не релігійний сам по собі, може бути
підтриманий, якщо він не служить релігійним цілям.
334 Див. School District of Abington Twp. v. Schempp, 347 U .S. 203 (1963). Див. також Stone v. Graham,
449 U. S. 39 (1980) (вимога дотримання десяти заповідей Старого Заповіту порушує клаузулу про заборону
Конгресу встановлювати державну релігію).
335 Див. Epperson v. Arkansas, 393 U. S. 97 (1968).
336 Див. Edwards v. Aguillard, 482 U. S. 578 (1987).
337 Див. Illinois ex rel. McCollum v. Board of Education, 333 U. S. 203 (1948).
338 Див. Zorach v. Clausen, 343 U. S. 306 (1952).
339 Див. вище.
340 Див. Widmarv. Vincent, 454 U. S. 263 (1981). Релігійна громада Widmar проповідувала в коледжі
штату, але в 1984 р. Конгрес прийняв Акт про вільний доступ релігійних громад до закладів освіти,
поширивши діяльність громади Widmar на безплатні середні школи. У справі Board of Education of Westside
Community Schools v. Mergens, 496 U. S. 226 (1990) суд визнав, що Акт не порушує пункту, який забороняє
Конгресу запроваджувати державну релігію.
341 Див. Everson v. Board of Education, 330 U. S. 1 (1947). ....... ... . • ¦ '
Конституційне право 349
предметів3 ~ та фінансування штатом стандартизації тестів і балів343. Проте Суд не визнав обгрунтованим нарахування державних надбавок до заробітної плати викладачам світських предметів приватних шкіл (у тому числі релігійних). Хоча намір уряду був світським і не мав на меті підтримувати релігію, проте мало місце «надмірне втручання» у справи релігії. Вчителі релігійних шкіл підпорядковані нагляду релігійних установ, і така допомога зблизила релігійні організації зі школами 344. В одній з останніх справ — Шкільний округ Гренд Репідз проти Болла (School Dist. Of Grand Rapids v. Ball) — суть полягала в тому, що вчителі 1 загальноосвітніх шкіл на суспільні кошти викладали допоміжні та шзнавальні програми учням приватних шкіл, а релігійні школи залучали до викладання релігійних дисциплін учителів загальноосвітніх шкіл.
Справа Болла ілюструє ставлення Суду до правомірності цих дій. У ній Суд висловив занепокоєння, що вчителі загальноосвітніх шкіл можуть несумлінно ставитися до викладання релігійних предметів. Водночас він наголосив, що урядова допомога в цілому повинна лише сприяти виконанню релігійними установами своєї «виховної місії», тобто демонструвати лише «символічний зв'язок між урядом і релігією» в «очах вразливих молодих людей». У справі Зобрест проти Шкільного округу Футхіллз, Каталіна (Zobrest v. Ca-talina Foothills School Dist.) шкільний округ надавав знакових перекладачів алгоритмічної мови глухим учням безплатних шкіл. Один з таких учнів побажав мати перекладача і надалі, після переходу на навчання до парафіяльної школи. Після тривалих дебатів Суд п'ятьма голосами проти чотирьох визнав, що надання перекладачів шкільним округом учням парафіяльних шкіл не порушує пункт про заборону Конгресу запроваджувати державну релігію.Суд менш вимогливо визначив межі урядової допомоги школам, окрім початкових та середніх релігійних шкіл. Своє рішення він частково обгрунтував тим, що студенти коледжу, університету не належать до «вразливого віку». Більшість видів допомоги подавалася релігійним університетам і коледжам, доки уряд мав гарантію, що виділені кошти будуть використані у світських цілях . Проте перевірка використання коштів релігійними школами та іншими релігійними закладами у світських цілях передбачає урядовий контроль, що може бути розцінено як «надмірне втручання» у справи релігії. Так, виділення федеральних коштів викладачам безплатних шкіл для додаткового навчання учнів парафіяльних шкіл визнано неконституційним через те, що це може спричинити «поширення у школах конфесійних угруповань», які зажадають встановити контроль за навчанням під кутом зору його релігійного змісту . Однак позов про правомірність фінансування консультаційних служб для підлітків з питань сексу, що діють при релігійних школах і закладах, Суд відхилив, оскільки релігійні проблеми не стосуються викладачів, які здійснюють сексуальне виховання .
Фінансова допомога, яка надається не релігійним школам, а безпосередньо учням цих шкіл або їхнім батькам, скоріше за все буде підтримана.
Податкові пільги, що їх мають батьки для оплати за навчання як у загальноосвітніх, так і в приватних школах, не порушують пункт, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію. Це положення буде чинним, навіть коли більші пільги будуть надані бать-342 Див. Board of Education of Central School Dist. No. 1 v. Allen, 389 U. S. 1031 (1968). Див. Committee for Public Education and Religious Liberty v. Regan, 444 U. S. 646 (1980).
344 Див. Lemon v. Kurtzman, 403 U. S. 602 (1971).
345 Див. Scholl Dist. of Grand Rapids v. Ball, 473 U. S.373 (1985).
346 Див. _U.S._, 113 S. Ct. 652 (1993).
347 Див. Tilton v. Richardson, 403 U. S. 672 (1971) (вимога обмеження використання релігійними за
кладами об'єктів громадської власності двадцятирічним терміном демонструє світські наміри, але це ше
не гарантує дотримання пункту 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію.
Див. також Roemer v. Board of Public Works of Maryland, 426 U. S. 736 (1976) (надання допомоги приватним
коледжам, включаючи сектантські школи, з гарантіями її використання в світських цілях).
348 Див. Aguilar v. Felton, 473 U. S. 402 (1985).
349 Див. Bowen v. Kendrick, 487 U. S. 589 (1988).
350 Розділ IX
кам, дитина яких відвідує релігійну школу 35°. Різні розміри стягнення частини надходжень від оплати за навчання з рахунків парафіяльних або приватних шкіл визнано неконституційними . Разом з тим державна дотація сліпому студенту, яка була використана ним для вступу до християнського коледжу, не була неконституційною з трьох причин: а) вона пішла безпосередньо студенту, який зробив свій вибір; б) витрата значної частини цієї дотації на підтримку релігійної освіти цілком неправдоподібна і в) державна програма дотацій однаково поширюється і на студентів нерелігійних вищих навчальних закладів .
Інші аспекти пункту 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію. Визнання урядом релігійних свят не суперечить пункту 1 поправки, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію, оскільки відповідає другій вимозі тесту Демона про те, щоб дії уряду мали світську спрямованість. Поширені в деяких регіонах Сполучених Штатів «голубі закони» вимагають, щоб усі установи не працювали в неділю. Спочатку ці закони обґрунтовувалися тим, що неділя є днем культу для християн і днем відпочинку. Незважаючи на первинну релігійну мотивацію, Суд визнав згадані закони конституційними через те, що їхня теперішня мотивація світська: встановлення загальнодержавного дня відпочинку. В даному випадку надання переваг релігії не суттєве .
Світськими міркуваннями пояснюється також визнання державною владою свята Різдва, яке є найважливішим святом року для більшості населення Сполу-чених Штатів. Суд довів, що, незважаючи на релігійне походження, Різдво в дійсності відзначається як свято, коли люди роблять подарунки та займаються іншими світськими видами діяльності. Незважаючи на це, уряд не може «підписатися» під первинним християнським релігійним змістом Різдва, який зберігся в традиції публічного показу сцен народження Ісуса . З другого боку, показ сцен народження Ісуса, як невід'ємної складової частини атрибутів свята Різдва (Санта Клауса, різдвяних дарунків, іграшкових тварин), був збережений, щоб виявити лояльність до християнства. Суд розглянув це питання і з більш загальних позицій, заявивши, що «офіційне визнання урядом нашої релігійної спадщини та підтримка ним наочних проявів цієї спадщини» не становить проблеми
Багаторічна історія використання релігійних атрибутів у політичному житті
країни може тільки підтвердити їх світський характер. Так, Суд підтримав історично
обгрунтовану практику в утриманні державного капелана, який відкриває законо
давчі збори молитвою. Встановлено, що перший Конгрес Сполучених Штатів перед
прийняттям 1 поправки зробив те саме і не вбачав у молитві законодавців порушення
пункту, який забороняє Конгресу запроваджувати державну релігію . Гроші Сполу
чених Штатів мають надпис: «Ми віримо в Бога», а офіційна присяга, яку приймають
перед початком роботи федеральні суди, закінчується словами: «Єдина нація під
Богом». Можливо, це той самий випадок, коли подібні посилання «так глибоко
вплелися в тканину нашого цивільного державного устрою, що їхнє теперішнє
використання не сприймається як втручання уряду в справи релігії, заборонене 1 поп
равкою» 357. .....,,
350 Див. Meuller v. Allen, 463 U. S. 388 (1983).
351 Див. Committee for Public Education v. Nyquist, 413 U. S. 756 (1973).
352 Див. Witters v. Washington Dept. of Services for the Blind, 474 U. S. 481 (1986).
353 Див. McGowan v. Maryland, 366 U. S. 420 (1961). Проте закон штату, який надає робітникам право
не працювати в суботу за їхнім бажанням, порушує пункт, який забороняє Конгресу запроваджувати дер-
жавну релігію, оскільки надає перевагу певній релігії. Estate of Thornton v. Caldor, Inc., All U. S. 703 (1985).
Див. Allegheny County v. American Civil Liberties Union, 492 U. S. 573 (1989).
355 Див. Lynch v. Donnelly, 465 U. S. 668 (1984).
356 Див. Marsh v. Chambers, 463 U. S. 783 (1983).
357 Abington Township School District v. Schempp, 374 U.S. 203, 304 (1963) (Brennan, J., concurring).
Конституційне право 351