А. Основа договору
Договір — це зобов'язання двох або більше сторін, яке визнається законом як обов'язкове через застосування санкцій у випадку його порушення. Для забезпечення виконання зобов'язання загальне право вимагає «взаємної згоди» сторін, що укладають угоду.
Така згода може мати місце лише тоді, коли існує внесення (оферта) і прийняття пропозиції (акцепт), закріплені взаємною компенсацією, визначеною нижче. Коли йде мова про оферту і акцепт, то звичайно використовують терміни «оферент» і «адресат оферти». Оферент — це особа, що висуває пропозицію, а адресат оферти — особа, яка її одержує.1. Оферта і акцепт
Хоча взаємна згода часто кваліфікується як «порозуміння», дуже важливо зазначити, що договірне право має тенденцію розглядати фактичний суб'єктивний намір сторін як такий, що не відноситься до справи. Навпаки, намір сторін визначається об'єктивним критерієм, а саме: наміром, який розсудлива особа може з'ясувати зі слів чи дій іншої сторони. Об'єктивна теорія контрактів є обгрунто-
1 Див. налр. the Consumer Credit Protection Act 15 U.S.C.A. 1601 et seq. (стандартизовані методи регу
лювання окремих термінів угод про споживчі кредити).
2 Збірник законів договірного права викладено у Е. Allan Farnsworth. Contracts 2d ed. (Little,Brown
1990), John D.Calamari & Joseph M.Perillo. Hornbook on Contracts, 3d ed.(West, 1987). Вибрані закони про
комерційне право включаючи UCC передруковані у Selected Commercial Statutes (West, 1994). Коментар
UCC викладено у James J.White & Robert S.Summers. Hornbook on the Uniform Commercial Code, 3d ed.
(West. 1988. 1993).
23*9-340
356 Розділ X
ваним і необхідним засобом подолання нездатності сторін і судів читати чужі думки. Одним з результатів об'єктивності є те, що оферта, висунута як жарт, може бути визнана дійсною, коли розсудлива особа сприйняла її за дійсну, а адресат оферти не знав, що вона є жартівливою .
Проте, з іншого боку, коли розсудлива особа зробить висновок зі слів чи дій оферента, що оферта була жартом, адресат оферти не може акцептувати оферту й укладати контракт.Оферта. Оферта є «виявленням бажання укласти угоду таким чином, щоб запевнити іншу особу в тому, що її згода на цей договір є бажаною, і договір буде ук-ладено» . Оферта повинна бути достатньо визначеною, щоб у випадку її прийняття вона мала достатню «основу для виявлення порушень та застосування відповідних санкцій» . З цією метою виникає потреба визначити в оферті такі суттєві елементи, як кількість і ціна. Оферент повинен виявити свій намір таким чином, щоб адресат оферти мав змогу «закрити» справу шляхом акцептування оферти. Так, твердження: «Я продам вам мій старий автомобіль за 300 дол.» є офертою. Адресат оферти може акцептувати її, подавши зобов'язання сплатити згадані 300 дол. або фактично сплативши їх.
У більшості випадків сторони можуть дійти згоди в результаті серії переговорів. У такому разі вони роблять заяву, яка не кваліфікується як оферта, але є виявом наміру продовжити переговори. Наприклад, особа може повідомити: «Мені не видається можливим продати мій старий автомобіль за суму, меншу ніж 300 дол.». З об'єктивної точки зору це твердження є не офертою, а наміром розпочати переговори.
Твердження часто мають схожість з офертою, але не відповідають необхідним вимогам. Наприклад, рекламні оголошення взагалі не можуть вважатися офертами, оскільки не містять таких елементів, як зобов'язання або згода на продаж. Крім того, коли рекламне оголошення розглядати як оферту, воно залишило б рекламодавця уразливим для правового спору з адресатом оферти через обмеженість постачання предмета рекламного оголошення. Такі рекламні оголошення, звичайно, кваліфікуються як запрошення укласти угоду або висунути оферту. Втім окремі рекламні оголошення можуть бути офертами. Розглянемо, наприклад, таке оголошення магазину роздрібної торгівлі: «У суботу о 9 годині... 1 чорна накидка з кролячого хутра,..
1 дол. Того, хто прийде першим, обслужимо в першу чергу» • Таке оголо-шення є офертою, оскільки слова: «того, хто прийде першим обслужимо в першу чергу», мають характер зобов'язання, містять елементи кількості та ціни і адресовані конкретній особі — тій, яка першою прийде на торги в суботу о 9 годині.Акцепт. Адресат оферти акцептує її шляхом виявлення згоди на запропонований договір. Відповідно до загального права акцепт має бути «дзеркальним відбитком» оферти, тобто не може доповнювати чи змінювати її умови. Акцепт, що передбачає будь-які додаткові умови або умови, що відрізняються від оферти, взагалі не може вважатися акцептом. Він може лише розглядатися як контроферта і відмова від первинної оферти. Подібно до наміру висунути оферту, намір акцептувати її визначається об'єктивним стандартом. Цей стандарт іноді призводить до «випадкового» акцептування умов, які не відомі адресату оферти. Наприклад, адресат оферти, якому її надіслали, не дочитав оферту до кінця і надіслав оференту акцепт, який не містить жодних умов оферти. У цьому випадку оферент має обгрунтовані причини вважати, що адресат оферти ознайомився з усіма її умовами і взяв їх до відома. У такому разі припускається, що адресат оферти прийняв усі умови оферента, незважаючи на те, що він фактично не мав наміру акцептувати всі ці умови.
3 Див:. Lucy v. Zehmer, 84 S.E. 2d 516 (Va. 1954).
4 Restatement (second) contracts § 24 (American Law Institute 1981) (далі — Restatement). Це форму
лювання обговорювалось у розділі II.
5 Restatement § 33(2).
6 Leftkowitz v. Great Minneapolis Surplus Store, Inc. 86 N.W. 2d 689 (Minn. 1957 Договірне право 357
Засоби акцептування. Загальне право визначає різницю між «двостороннім» контрактом (коли оферент вимагає акцептування через зобов 'язання виконання) й «одностороннім» контрактом (коли оферент вимагає акцептування через фактичне виконання). Оферент як власник оферти може вказати спосіб, за допомогою якого вона має бути акцептована. Наприклад, якщо оферент обіцяє продати автомобіль за 300 дол., він може визначити, чи буде акцептування здійснюватися через зобов'язання виплати 300 дол., чи шляхом фактичної сплати цієї суми. Якщо оферент не визначає спосіб акцептування, адресат оферти може акцептувати її «у будь-який спосіб або спосіб, який він вважає прийнятним за даних обставин» .
В односторонніх контрактах, коли оферта потребує акцептування шляхом фактичного виконання, вона може бути акцептована лише через повне виконання. Уявімо, наприклад, що оферент пообіцяв сплатити 1000 дол., якщо адресат оферти перейде пішки Бруклінський міст. Адресат не може акцептувати таку оферту, взявши зобов 'язання перейти міст і навіть розпочавши його перехід. Він може це зробити тільки в тому разі, коли перейде міст до кінця. Доки адресат не закінчить перехід, акцепту не буде, рівно як і договору, бо він у будь-який момент здатний змінити свою думку і не закінчити перехід. Це правило може мати негативні наслідки для адресата оферти, оскільки дає оференту можливість відкликання оферти після отримання результатів її часткового виконання. Тому в таких випадках оферта стає «опційним контрактом» (мова про який піде далі), що не може бути відкликаний, поки адресат оферти має можливості для її виконання.Термін акцептування. Право акцептування оферти не може належати її адресату протягом невизначеного часу. Період акцептування може скінчитися через вичерпання часу відкликання оферти, відмову від неї або смерть сторони. Часто в оферті визначається термін її акцептування адресатом. Якщо оферта не акцептована протягом зазначеного часу, вона вважається вичерпаною, і адресат втрачає право на акцептування та закінчення справи. Якщо в оферті не зазначено терміну акцептування, вона втрачає чинність після вичерпання розумного проміжку часу або після відкликання її оферентом. Тривалість розумного проміжку часу залежить від обставин. Так, наприклад, якщо не передбачено інше, оферта, висунута під час переговорів сам на сам, звичайно, має тривалість лише під час переговорів і не може бути акцептованою після їх закінчення .
Право акцептування оферти припиняється також у разі відмови від неї адресата. Контроферта адресата втрачає свою силу для акцептування відразу ж після його відмови від оферти, якщо остання не є остаточною (про це див. далі). Адресат оферти може уникнути цього негативного наслідку, вдавшись до відповідних словесних формулювань.
Наприклад, він має можливість притримати початкову оферту за допомогою такої відповіді: «Ваша оферта розглядається. Тим часом не могли б ви розглянути...».Раніше, ніж адресат оферти акцептує її чи відмовиться від неї, оферент може припинити чинність оферти для акцептування шляхом відкликання. Відкликання, надіслане оферентом, вважається дійсним після його отримання адресатом. У цьому випадку дуже важливо визначити той момент, коли оферент ще має право відкликати оферту або коли вона вже стала акцептованою. Загальне право передбачає «правило поштової скриньки», згідно з яким акцепт вважається дійсним з моменту його відправлення. Оскільки акцепт є дійсним від дати його поштового відправ-лення, контракт також вважається укладеним у той самий час. Таким чином, оферент може довідатися про акцептування оферти і наявність контракту в момент їх фактичного одержання. Якщо адресат відправляє акцепт поштою, а потім змінює своє рішення і повідомляє про відмову, відмова вважається недійсною, навіть коли вона прибула раніше, ніж акцепт. Це правило не дозволяє адресату оферти при її
7 Restatement § 30(2). 8
8 Див.: Akers v. J.B. Sedbeny, Inc., 286 S.W. 2d 617 (Tenn. App. 1955).
358 Розділ X
акцептуванні скористатися повільною роботою пошти, якщо на ринку існує тенденція до підвищення цін, або більш вигідною офертою, запропонованою йому іншою особою, і швидко відправити відмову навздогін. Втім, коли відмова відправлена першою і адресат після розміркувань надсилає акцепт навздогін, такий акцепт вважається дійсним, якщо він прибуває раніше відмови.
З метою захисту адресата оферти в деяких ситуаціях застосовуються остаточні оферти, дійсні протягом певного проміжку часу. Оферта вважається остаточною, коли її адресат надає оферентові «компенсацію» за зобов'язання не відкликати оферту протягом визначеного періоду часу. Зазначена компенсація означає, що адресат відшкодовує збитки, яких зазнав оферент внаслідок зберігання оферти «відкритою», або визнає їх суму.
У цьому випадку адресат, як вважають, має «опційний контракт», що забезпечує йому впевненість у невідкликанні оферти протягом узгодженого терміну 9.Звичайно, оферта стає також остаточною, як тільки адресат виконає її частину. Коли оферент зажадає акцептування оферти шляхом виконання, відразу від початку її виконання створюється опційний контракт . Тривалість такого контракту визначається «обгрунтованим проміжком часу». Оскільки при односторонньому контракті оферта не є акцептованою до повного її виконання адресатом, дане правило захищає останнього від відкликання оферти після того, як він почав її виконувати, але ще не завершив. Саме таким чином адресат оферти у прикладі з Бруклінським мостом був потенційно захищений від її відкликання, коли був на середині шляху через міст.
За деяких обставин оферта може вважатися остаточною, якщо її адресат сподівається на неї, але поки ще не розпочав виконання. Таким чином, «оферта, яка на обгрунтовану думку оферента має спонукати адресата до дії або утримання від дії суттєвого характеру, вважається обов'язковою як опційний контракт у межах, необхідних для уникнення несправедливості»11. Наприклад, уявімо, що генеральний підрядчик отримує оферту від субпідрядчика, що часто називається «пропозицією», електрифікувати будинок, який генеральний підрядчик має намір збудувати. Генеральний підрядчик використовує пропозицію субпідрядчика для розрахунку власної пропозиції, пов'язаної з будівництвом будинку. Коли б суб-підрядчик був здатен відкликати свою оферту і генеральний підрядчик виграв би контракт, то останній був би відповідальним за завершення будинку за договірною ціною, але, вірогідно, мав би найняти електрика за більш високу ціну. Наведене правило захищає генерального підрядчика у цій ситуації шляхом перетворення пропозиції субпідрядчика на остаточну 12.