б. «Обгрунтованість» обшуку

Встановивши, що було здійснено обшук, потрібно довести його «дозволеність» у межах розуміння 4 поправки. Взагалі, щоб обшук був обгрунтованим, повинна існувати достатня підстава, а в окремих випадках потрібен ще й ордер від судді або магістрату.

Потреба в ордері. Верховний суд прийняв рішення: «обшук поза межами судового процесу без попереднього затвердження суддею або магістратом неприпустимий за 4 поправкою. Однак тут існує декілька чітко визначених винятків» . Мета уряду — довести, що обшук здійснювався саме за таким винятком. Це загальне правило грунтується на вимогах статей 4 поправки про «дозволеність» та «ордер». Ці статті взаємозв'язані. Необгрунтований обшук та конфіскація, зазначається у поправці, «повинні бути заборонені. Ордер на їх здійснення може видаватися тільки

65

66 Див. Florida v. Riley, 488 U.S. 445 (1986) (вертоліт пролітав на належній висоті 400 футів, звідки

можна було помітити плантації маріхуани на ділянці біля будинку).

67 Див. United States v. Kara, 468 U.S. 705 (1984) (незаконний обшук, коли біпер, встановлений на

речах підозрюваного, привів до чужих будинків).

68 Див. United States v. Place, 462 U.S. 696 (1983).

69 Див. United States v. Jacobsen, 466 U.S. 109 (1984).

70 Див. California v. Greenwood, 486 U.S. 35 (1988).

71 Див. Carroll v. United States, 267 U.S. 132, 162 (1925).

72 Див. Katz v. United States, 389 U.S. 347, 357 (1967). Атакож Chimelv. California, 395 U.S. 752 (1969)

та Mincey v. Arizona, 437 U.S. 385, 390 (1978). ¦¦¦ ¦.-,.-. ¦¦. - - • ¦ -л ¦ ¦.-

Див. California v. Ciraolo, 476 U.S. 207 (1986).

Кримінальне судочинство 273

при наявності достатньої підстави, коли є свідчення під присягою або офіційна заява.

Процедура видачі ордера. Щоб отримати ордер, представники поліції повинні подати заяву судовому чиновнику. Для цього не потрібні підтримка, дозвіл або запит з боку прокурора. У більшості штатів заяви подаються судовому чиновнику нижчого рангу. Це повинен бути «нейтральний та неупереджений суддя», який не залежить від поліції . У заяві зазначаються місце, особа та/ чи речі, що будуть обшукуватися та затримуватися (конфісковуватися). Також додається письмове свідчення під присягою. У ньому поліцейський чиновник або свідок має навести обставини, що становлять «ймовірну підставу». Якщо сукупність обставин свідчить про наявність «підстави», державний чиновник або суддя видають ордер .

У великих містах поліцейські чиновники часто-густо шукають «легких» суддів, які не дуже прискіпливо досліджують докази, що створюють «ймовірну підставу». Вони приділяють належну увагу заявам на ордер уже на слуханні в суді. Постає питання, чи забезпечує процедура отримання ордера достатній захист. Деякі судді відхиляють саму ідею заяви на ордер. Однак, згідно з 4 поправкою, заява на отримання ордера повинна робитися. Це примушує поліцейських ретельніше обмірковувати обставини, які створюють ймовірну підставу, для проведення самого обшуку. Коли заява на отримання ордера не подавалася, важко встановити, чи дійсно існувала достатня підстава для проведення обшуку. Отже, вимога подавати заяву на ордер зменшує загрозу того, що поліція перебільшуватиме обвинувальні результати обшуку для виправдання існування достатньої підстави, що була штучно створена до проведення обшуку.

Більшість винятків, що не передбачають наявність ордера, підпадає під загальну категорію «надзвичайних обставин», коли ситуація вимагає невідкладних дій і в поліції просто немає часу для отримання ордера.

Винятки стосовно автомобілів. Без отримання ордера поліція зупиняє автомобіль, підозрюючи, що там здійснюється злочинна діяльність. Підставою для винятку є, по-перше, те, що автомобіль — мобільний засіб і речові докази у ньому можна швидко вивезти з території даної судової округи . По-друге, люди, пересуваючись

73 Деякі члени Суду розуміють статтю про ордер по-іншому. Вони схиляються до думки, що сучасні

ордери відрізняються від тих, котрі видавалися колоніальними суддями на проведення обшуку великих

площ з метою виявлення доказів кримінальної діяльності. Отже, можна видавати тільки такі ордери на

обшук, де «конкретно вказуються місце проведення обшуку, особи та речі, що мають бути затримані або

вилучені». Дія прихильників такої позиції відмова у видачі ордера стає тільки одним з факторів, який

має враховуватися при визначенні доцільності обшуку і встановленні, чи ця перешкода передбачена су

довою процедурою або Конституцією. Таким чином, адепти цієї позиції вважають, шо «перевірка на

конституційність встановлює доцільність не видачі ордера на обшук, а проведення самого обшуку».

Рішення по справі Robbins v. California, 453 U.S. 420 (1981) (суддя Дж. Ренквіст був проти) було пере

важено рішенням по справі United States v. Ross, 456 U.S. 798 (1982).

74 Див. Johnson v. United States, 333 U.S. 10, 14 (1948); Coolidge v. New Hampshire, 403 U.S. 443 (1971)

(генеральний аторней штату, виконуючи обов'язки світського судді, не може видавати ордери на обшук);

Connolly v. Georgia, 429 U.S. 245 (1977) (посадова особа, котра отримує винагороду за кожний виданий

ордер і не отримує нічого за відмову, не може бути неупередженою і нейтральною).

75 Зразок правомірної підстави для видання ордера наведений у справі Illinois v. Gates, 462 U.S. 213

(1983) (затвердження видання ордера на обшук на підставі анонімної інформації, отриманої з

поліцейських джерел).

76 Див.Carroll v.

виняток: будинки на колесах, човни, вантажівки, літаки тощо. Див. California v. Carney, 471 U.S. 386, 393,

n.2 (1985).

27А Розділ VIII

в автомобілі, мають менше підстав розраховувати на таємницю приватного життя. Справа в тому, що в нашому суспільстві чітко врегулюване використання засобів пересування і вони здебільшого використовуються тільки для перевезення людей, а не як помешкання або приміщення для зберігання персональних речей 78. Незалежно від наявності ордера обшук автомобілів під час розслідування злочинної діяльності (крім випадкового, але законного арешту осіб в автомобілі чи інших виправданих акцій) повинен мати достатню підставу. Коли є підстава для підозри, що в автомобілі або його частині знаходяться докази злочину, поліцейський може здійснити обшук без ордера навіть будь-якого контейнера, який знайде у машині (або її частині), але такого, якій міг би вмістити об'єкт обшуку 79.

Обшук автомобіля можна провести після його зупинки на вулиці або на стоянці80.

Крім того, автомобіль можна затримувати і перевозити до іншого місця для обшуку.

Але затримання та переміщення автомобіля для обшуку дозволяється, якщо у

поліцейського є достатня підстава вважати, що там є докази злочину і що він мав

би право робити обшук на місці зупинки або виявлення 81. , , ;.

Доктрина «прямої видимості». Згідно з цією доктриною поліцейський може вилучити докази злочину під час обшуку або інших службових дій у конкретному місці, якщо він бачить їх у «прямій видимості». Доктрина передбачає три вимоги:

представник поліції повинен законно перебувати на місці, де він помітив докази;

він мусить мати законний доступ до цих речей; (3) для поліцейського повинно

бути очевидним, що ці речі мають контрабандну природу або є доказами злочину.

Типовою щодо цього є ситуація, коли представники поліції увійшли до будинку,

маючи ордер на проведення обшуку з метою вилучення знаряддя вбивства.

обшуку вітальні на столику для кави вони помітили кілька прозорих пластикових

пакетів начебто з кокаїном. Поліцейські мають право конфіскувати ці пакети. Зна

ходження поліцейських у будинку було законним, тому що вони мали ордер на про

ведення там обшуку; вони мали законний доступ до пакетів, оскільки останні

лежали у прямій видимості для кожного, хто увійшов би до кімнати, і не потрібно

було нікого турбувати, щоб їх побачити; поліцейські одразу з'ясували, що пакети на

повнені контрабандою, тому мали достатню підставу для їх конфіскації.

Конфіскація речей буде незаконною, якщо речі не виглядатимуть безсумнівно контрабандними. У нещодавній справі мешканець квартири повідомив, що через стелю будинку влетіла куля та поранила його. Шукаючи того, хто стріляв, інших постраждалих або зброю, поліцейські увійшли до квартири на верхньому поверсі. Там один з них помітив дві дорогі стереомагнітоли і запідозрив, що вони вкрадені. Він підняв програвач, щоб подивитися серійний номер. Потім зв'язався з поліцейською дільницею, щоб перевірити його, після чого конфіскував апаратуру. Верховний суд визнав, що перевірка номера програвача, яка потребує його підняття, становить вже інший обшук і для нього потрібна окрема достатня підстава .

Обшук під час проведення опису. Поліція нерідко має право затримувати автомобілі і не з метою проведення розслідування. Таке трапляється, коли автомобілі неправильно припарковані та заважають рухові, мають багато несплачених квитанцій за паркування або машину на тривалий час залишено в місці спільного користування вулицею. Затримуючи такі автомобілі, поліція має право провести

77 Див. Cady v. Dombrowski, 413 U.S. 433 (1973).

78 Див. Cardwell v. Lewis, 417 U.S. 583 (1974).

79 Див. California v. Acevedo, 500 U.S. 565 (1991).

Див. California v. Carney, 417 U.S. 386 (1985). Якщо ж автомобіль припаркований на прибудинковій ділянці, потрібно брати ордер; Coolidge v. New Hampshire, 403 U.S.

Див. Chambers v. Maroney, 399 U.S. 42 (1970). Затриманий автомобіль необхідно обшукати протягом декількох днів після затримання; Cardwell v. Lewis, 417 U.S. 583 (1974); United States v. Johns, 469 U.S. 478 (1985).

82 Див. Arizona v. Hicks, 480 U.S. 321 (1987). Представник штату заявив, що підозри поліцейського не мали достатньої підстави.

Кримінальне судочинство 275

опис наявного там майна. Вона може конфіскувати докази, якщо під час проведення опису вони перебуватимуть у «прямій видимості» . Обшук під час проведення опису не варто плутати з обшуком при розслідуванні. Він здійснюється за окремою поліцейською процедурою 84. До того ж поліція має право описувати все майно, вилучене у затриманої особи перед ув'язненням 85.

Обшук, пов'язаний із законним арештом. Його можна робити без отримання ордера. Як виняток, до отримання ордера представники поліції можуть обшукувати арештованого та місце навколо нього. Такий виняток виправдовується необхідністю захистити поліцейських та інших осіб від можливого збройного нападу, прагненням не допустити знищення доказів . Обшукуючи арештованого, поліцейські можуть вилучити будь-яку річ (не тільки зброю), коли вони мають достатню підставу вважати, що це доказ злочину, навіть якщо він не пов'язаний з даним арештом . Під час арешту людини у його власному будинку поліцейські мають право здійснити обшук усіх приміщень, «що знаходяться навколо місця арешту». Це робиться для запобігання нападу з боку можливих співучасників арештованого на поліцейських та інших осіб 88.

Виняток «обшуку, пов'язаного з арештом», вже використовувався, і не тільки з первинною метою захистити поліцейських та зберегти докази злочину, за який був арештований відповідач. Одного разу особа була виправдана. Вона порушила правила дорожнього руху, і її було затримано після того, як під час обшуку поліцейський намацав у сигаретній пачці ампули з героїном . Суд визначив, що виявлене поліцейським щось підозріле в сигаретній пачці не було зброєю або доказом порушення правил дорожнього руху. Було вказано на необхідність більш ретельно підходити до визначення підстав для обшуку. Суд також скористався винятком «обшуку, пов'язаного з арештом», і дозволив поліції при арешті одного з пасажирів автомобіля (а не тільки водія) обшукувати салон і речі, що там знайдені .

Обшук за згодою. Деякі обшуки дозволяється робити без ордера і навіть тоді, коли немає виняткових обставин. Мається на увазі ситуація, коли людина відмовляється від своїх прав, передбачених 4 поправкою, і добровільно погоджується на проведення обшуку. Згода, отримана шляхом примусу (залякування, погрози, застосування сили), або надання людині неправдивої інформації про наявність у поліції права на обшук є незаконним. Наприклад, у справі Бампер проти штату Північна Кароліна (Bumper v. North Carolina) поліція заявила власниці будинку, що має ордер на його обшук. Вона відкрила двері і сказала: «Вперед, робіть». Однак ордера на цей обшук не виявилось. Верховний суд визнав її погодження недійсним, оскільки воно було отримане примусово, через «погодження з вимогами законної влади». Однак представники поліції не повинні інформувати людей про їх права за 4 поправкою та про право на непогодження .

83 Див. South Dakota v. Opperman, 428 U.S. 364 (1976).

84 Див. Colorado v. Bertine, 479 U.S. 367 (1987); Florida v. Wells, 495 U.S. 1 (1990).

85 Див. Illinois v. Lafayette, 462 U.S. 640 (1983). ..;i •,..;¦;

. 86 Див. Chime! v. California, 395 U.S. 752 (1969).

" 87 Див. United States v. Robinson, 414 U.S. 218 (1973).

Див. Maryland v. Buie, 494 U.S. 325 (1990). Це право виходить з факту арешту. Для проведення такого обшуку не потрібна окрема достатня підстава.

89 Див. United States v. Robinson, 414 U.S. 218 (1973). Такий обшук описано дачі у цьому розділі, де

йдеться про «затримання Террі».

90 Див. New York v. Belton, 453 U.S. 454 (1981). До пасажирського відділення не відносяться багажне

відділення та відсік двигуна.

91 Див. 391 U.S. 543 (1968).

92 Див. Schneckloth v. Bustamonte, 412 U.S. 218, 248 (1973). Поліція повинна попереджати

підозрюваних про їх права щодо самозвинувачення за 5 поправкою.

276 Розділ VIII

в. Необгрунтована затримка людей: незаконні арешти

Важливість незаконності арешту. Бувають випадки, коли арешт виявляється незаконним. Однак підозрілу особу в такій ситуації не звільняють з-під варти, якщо незаконність підстав її арешту можна змінити. Після отримання законних підстав такий підозрюваний просто «знову заарештовується» у в'язниці. Законність первинного арешту досить важлива, особливо для застосування двох виняткових категорій обшуку без ордера: «пов'язаний з арештом обшук » та «пряма видимість». Обшук, пов'язаний з арештом, не можна проводити, якщо сам арешт був неза-конний. До того ж доказ може бути у «прямій видимості» поліції тільки завдяки тому, що остання офіційно знаходиться у певному місці, здійснюючи арешт. Якщо арешт незаконний, для перебування поліції у цьому місці немає іншої підстави.

Для того, щоб арешт був «обгрунтований», потрібно мати достатню підставу, а в певних випадках — ордер. Потрібність ордера значною мірою залежить від того, де відбувається арешт .

Арешт удома. Оскільки, за 4 поправкою, «фізичне проникнення до будинку є найбільше зло», поліцейські не можуть увійти в дім і арештувати її власника, якщо у них немає ордера та серйозних підстав вважати, що підозрювана особа знаходиться там або ж відсутні «виняткові обставини» . Винятковими обставинами слід вважати такі: (1) поліція «переслідує» злочинця, що втікає 95; (2) існує достатня підстава вважати, що доказ злочину буде знищено, якщо поліція негайно не увійде до будинку; (3) підозрюваний втече, якщо поліція негайно не увійде до будинку; (4) поліцейські або інші особи постраждають від того, що поліція негайно не увійде до будинку .

Через важливість принципу недоторканності помешкання поліція, наприклад, не може ввійти в оселю знайомого підозрюваного з метою арешту останнього, навіть маючи ордер на арешт. Щоб увійти в будь-який будинок, крім помешкання підозрюваного, вона мусить мати ордер на обшук, який дозволить їй увійти в цей будинок для пошуку підозрюваного. Інакше кажучи, поліція може використати ордер на арешт як підставу для обшуку будинку, де, як вона підозрює, відбувається незаконна діяльність .

Арешт підозрюваної особи за межами оселі. Поза будинком підозрюваний може бути затриманий і без ордера, але якщо є достатня підстава. Однак бажано, щоб ордер все ж таки був. Верховний суд затвердив федеральний закон, що дозволяє арештовувати підозрюваного без ордера при наявності достатньої підстави. В одному випадку федеральні агенти мали достатню підставу для арешту підозрюваного, який знаходився в ресторані. Арешт був законний навіть без ордера, хоча агенти мали досить часу, щоб його отримати . Проте, згідно із загальними принципами права, не можна затримувати особу, яка вчинила карний злочин, без ордера, крім випадку, коли злочин був скоєний на очах поліцейського, котрий здійснив арешт ".

Доцільність засобів арешту. Засоби здійснення арешту повинні бути доцільними. Вони можуть включати застосування смертоносного насильства, тобто зброї. Проте «використання смертоносного насильства для запобігання втечі підозрюваного у злочині незалежно від обставин вважається конституційно недоцільним». Застосування смертоносного насильства виправдане тільки у випадку,

93 Див. вище, де йдеться про процедуру видачі ордера.

94 Див. Рауіоп v. New York, 445 U.S. 573 (1980).

95 Див. Warden v. Hayden, 387 U.S. 294 (1967); United States v Santana, 427 U.S. 38 (1976).

96 Див. Minnesota v. Olson, 495 U.S. 91 (1990).

97 Див. Steagald v. United Stales, 451 U.S. 204 (1981).

98 Див. United States v. Watson, Ali U.S. 411 (1976). Це відповідає загальному правилу, згідно з яким

не потрібно мати ордер на арешт підозрюваних.

99 Див.: Wayne R. LaFave. Search & Seizure, 2-d ed. §5.1© (West 1987). ..

Кримінальне судочинство 277

коли «поліцейський має достатню підставу вважати, що підозрюваний становить серйозну загрозу для представників поліції або інших осіб»

Затримання «Террі» та інші види арешту. Важливою формою тимчасового затримання людей, яка передбачена 4 поправкою, є «затримання «Террі» (назва за справою Террі проти штату Огайо (Terry v. Ohio) . З метою запобігання злочину та його розслідування представник поліції може зупинити людину, коли має достатню підозру, що вона займається незаконною діяльністю. Достатня підозра — це менш серйозний аргумент, ніж достатня підстава, яка повністю виправдовує арешт та обшук підозрюваної особи. Достатня підозра визначається як сукупність певних конкретних фактів, котрі наштовхують на думку, що затримана особа може бути причетною до незаконної діяльності. Якщо поліцейський має достатню підозру вважати, що затриманий — озброєний, він може провести його зовнішній обшук. Зовнішній обшук — це обмацування одягу затриманого з метою виявлення зброї. Спочатку закон дозволяв робити обшук тільки з метою виявлення зброї, щоб захистити поліцейських. Однак після «затримання Террі » Верховний суд у 1993 р. встановив, що при проведенні обшуку поліцейські можуть вилучати не тільки знайдену зброю, а й усі речі, які безсумнівно є контрабандними. Таким чином, Суд узаконив правило «чіткого відчуття» на зразок правила «прямої видимості». Коли предмет, що відчувається через одяг, очевидно, не є зброєю і його контрабандна природа не може бути встановлена шляхом стискування, переміщення або іншого обмацування, його вилучення не є законним 102.

Адміністративні затримання. Уряд має право затримувати та обшукувати людей за певних обставин з адміністративних причин, тобто не для розслідування злочинів. Тому у справі Департамент поліції штату Мічиган проти Зітса (Michigan Departament of State Police v. Sitz) Суд ухвалив затримання поліцією людей на кілька хвилин у різних місцях на вулиці для перевірки їх на наявність алкоголю у крові Було також ухвалено перенесення постійних прикордонних постів на 66 миль від кордону з Мексикою для затримання нелегальних іммігрантів . До тієї ж категорії відносяться перевірки, що здійснюються службою безпеки в аеропортах. Якщо у разі адміністративного затримання або обшуку будуть знайдені докази злочину, їх можна використовувати у карному переслідуванні.